Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Янові скарби 📚 - Українською

Читати книгу - "Янові скарби"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янові скарби" автора Роджер Пілкінгтон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 58
Перейти на сторінку:
коли вхопишся за круг, і я підтягну тебе до сходів.

Тепер йому почулося хлюпання води попід самими ворітьми шлюзу.

— У мене нога застряла, Пітере! — крикнула Керол. — Я не можу її витягти.

Пітер враз зрозумів, як усе сталося. Керол упала в шлюз, певно, там, де в стіні були прорізані сходи. Течією її понесло до нижніх воріт і втягло ногу в один з отворів у заставці.

Проте Пітер не розгубився.

— Тримайся! — гукнув він. — Ти спіймала рятівний круг?

— Спіймала! — ледь чутно долинуло у відповідь.

— Тоді тримайся міцно! — Пітер туго натягнув мотузку і обв'язав її навколо кнехта. — Ти звільниш ногу, як тільки вода перестане текти в шлюз. Тримайся! Я закріпив мотузку. Витримаєш? Я побіжу до верхніх воріт і опущу там заставки.

— Гаразд.

Пітер щодуху помчав до верхніх воріт, опустив гам заставки і одразу ж повернувся. Через півхвилини, які здалися йому цілою вічністю, він відчув, що туго натягнена мотузка ослабла — то Керол витягла ногу з отвору в заставці.

— Тепер усе гаразд, Пітере! — гукнула вона.

Тоді він одв'язав мотузку і почав повільно підтягати Керол до схотів. Потім обережно зійшов слизькими східцями до води, подав Керол руку і помаленьку повів її вгору на стіну шлюзу.

— Я сама винна… — почала була Керол, але Пітер, витягаючи рятівний круг, перебив її:

— Ш-ш! Нема нічого легше в світі, як упасти в темряві. Ходімо скоріше на катер, там зможеш витертись і переодягтися.

— Мені здалося, що стіна шлюзу раптом десь зникла, — пояснювала Керол. — Я впала у воду біли самого краю, але течією відтягло мене від стіни і понесло вниз. Я навіть не встигла опустити нижні заставки. Я боролася з усіх сил, щоб триматися якомога далі від воріт.

— Ти правильно робила, — похвалив її Пітер. — Інакше тебе могло відразу ж затягти. Ти трималася молодцем!

Мокрий одяг обліпив тіло Керол, вона вся тремтіла від холоду.

— Ти зараз хочеш ввести катер у шлюз? — спитала Керол. — Я допоможу тобі, а потім переодягнуся.

— Ні. Хай це буде нам наука — не варто більше ризикувати. Якщо ми встанемо на світанку, то на сьому чи восьму годину ранку доберемось до Генлі.

Тримаючи в руках мотузку, Пітер накинув рятівний круг на ніс «Норця» і поступово підтягнув його до берега. Потім стрибнув на борт, подав руку Керол, і за мить вона була вже на катері.

— А тепер швидко скидай з себе мокрий одяг і — на койку, — мовив Пітер. — Я принесу тобі чай. Він давно готовий, але ще, мабуть, гарячий.

Керол була вражена.

— Ти що, приготував чай на випадок, якщо я впаду у воду?

Пітер усміхнувся.

— Ні, не зовсім так. Я просто подумав, що ти залюбки вип'єш чаю, навіть якщо і не впадеш у холодну купіль.

Керол лежала на койці, коли Пітер навшпиньках прокрався до каюти з чаєм у руках, але Джіл уже прокинулась, отож вся ця обережність була ні до чого. Вони сіли на край койки, де лежала Керол, і Джіл допомогла подрузі просушити волосся, старанно витираючи його рушником. Пітер вислизнув з каюти і дістав з буфета ще одну чашку. Незабаром Керол зігрілася і почувала себе зовсім добре. Але Пітер стомився і, хоч нікому не казав про це, нога в нього таки добре боліла — якраз у тому місці, де вдарився, спіткнувшись об кнехт. Невдовзі він став позіхати і мало не заснув над своєю чашкою.

— Піду відпочину трохи, — сказав він, підводячись. — На добраніч, Керол! На добраніч, Джіл!

— На добраніч, Пітере!

Джіл ще трохи посиділа у Керол на койці.

— Я рада, що все так скінчилося, — мовила вона. — Могло бути й гірше — в темряві дуже небезпечно.

— Ти знаєш, — почала Керол, — я не думала, що Пітер такий. Як він вів катер у темряві — просто диво. Я нічогісінько не бачила, а він ні разу не збився з курсу. І якось здогадався, що я упала в шлюз. А як поставився до цього? Спокійно, розважливо, без зайвих докорів — дуже мило… Коли він сказав, що нам доведеться йти в море на «Норці», я спочатку навіть трохи перелякалася. А ти?

— Я теж, — зізналася Джіл.

— А зараз я вже не боюся, — вела далі Керол. — З таким шкіпером, як Пітер, можна бути спокійною де завгодно.

Прокинувшись, Керол побачила біля себе Пітера. Вона хутко підвелася й відразу помітила, що койка Джіл порожня.

— А де Джіл? — сонно спитала вона.

— В камбузі, готує тобі сніданок.

Керол протерла очі.

— По-моєму, час уже вставати й рушати в Генлі.

Пітер розсміявся.

— Глянь! — покликав він, розсунувши завіски на ілюмінаторі. — Що ти бачиш?

Керол стала навколішки на койці і виглянула в ілюмінатор.

— Але ж… Пітере, а де шлюз?

— Той, в якому ти купалася вночі? — засміявся Пітер.

— Еге ж, — і собі засміялася Керол. — Той самий.

— Звідси до нього три години ходу проти течії. Ми пройшли ще чотири шлюзи після нього. А це — Генлі, зараз ми чекаємо: за півгодини має відчинитися бензозаправна станція.

— Генлі?! — недовірливо вигукнула Керол.

— Авжеж. Ти добре поспала. Я радий, що ми не розбудили тебе.

— Але ж, Пітере, треба було мене розбудити. Я допомогла б вам.

Пітер похитав головою.

— Не було в цьому потреби, — пояснив він. — Майкл прокинувся перший, і ми вдвох повели катер. А незабаром і Джіл вийшла й приготувала сніданок на трьох. А зараз, — додав він, помітивши, що двері відчиняються, — вона несе сніданок і для четвертого члена команди.

Залишивши Джіл і Керол, Пітер зійшов

1 ... 17 18 19 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янові скарби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янові скарби"