Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Янові скарби 📚 - Українською

Читати книгу - "Янові скарби"

289
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янові скарби" автора Роджер Пілкінгтон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 58
Перейти на сторінку:
на палубу, щоб приготувати все для заправки пальним. Коли чотири запасці каністри вишикувалися на молу, а Майкл взявся розмотувати довгий шланг від бака з водою, Пітер усівся на палубі і спробував підрахувати, яку відстань пройде «Норець» на повному запасі пального. Він вийняв олівець та блокнот і написав цілу колонку цифр. Пітер знав, що у бензиновому баку міститься близько шістнадцяти галонів[5]. У них було ще чотири каністри, місткістю по два галони кожна — отже, загалом все це становило двадцять чотири галони. Наскільки він міг визначити, на годину ходу катер витрачав близько одного галона, але сюди входив і час, проведений у шлюзах. Отож на годину безперервного ходу, мабуть, потрібно буде принаймні півтора галона, а це означає, що всього цього пального стане не більше, як на шістнадцять годин. Пітер не уявляв собі, де в дорозі можна буде заправитися пальним, і подумав, що з шістнадцятигодинним запасом починати таку подорож ризиковано. Треба спробувати, чи не роздобуде він ще кілька каністр на пристані, і, звичайно, доведеться повністю залити бак десь у Лондоні, до якого лишалося ще цілий день дороги.

Коли нарешті прибув продавець бензозаправної станції і почав відмикати склад, Пітер стрибнув на берег. Продавець кивком привітався з ним.

— Не чекав, що ви так швидко повернетеся, — сказав він. — Сподіваюсь, у вас все гаразд?

— Так, усе нормально. Катер іде добре. Просто нам набридло пливти проти води, і ми повернули за водою.

— До Лондона?

— Так.

— Шкода, що ваш татко не поведе катер на той бік., через морську протоку, — зауважив продавець. — Чудове суденце! Годиться для того, щоб по морю плавати. Тут, на річці, за водою і проти води шастає чимало різних суденець — і більших, і пишніше оздоблених, але я нізащо в світі не плавав би на жодному з них. А «Норець» — то інша річ! На ньому можна рушати куди завгодно, хоч яка негода — він витримає!

Пітерові було приємно почути таку думку від людини, котра добре знається на човнах, але своїх планів вік не виказав.

— От взяли б і перетнули Ла-Манш коли-небудь, — вів далі продавець. — На такому катері це зовсім неважко.

— Може, коли й спробуємо, — відказав Пітер. Раптом у голові йому сяйнула думка. — А яким курсом ви рушили б? — спитав він, прибравши безвинного вигляду. — Я хотів сказати, — куди б ви попливли?

— О, це так просто, — відповів продавець. — Збитися з дороги ви не можете. Виходьте з Тедінгтона саме тоді, коли приплив досягне найвищого рівня, і постарайтеся, щоб місто було у вас за кормою всю дорогу, до самого Нора. В Рамсгіті ви будете… скажімо… годин через десять чи одинадцять.

Пітер намотав собі це на вус.

— А потім як? — спитав він.

— Можна йти прямо через Ла-Манш, трохи на північ од Гудвінських мілин, але за сильного вітру то район ненадійний. На вашому місці я пройшов би через Гудвінські мілини вздовж узбережжя, але не дуже близько, а, скажімо, миль за дві від берега, бо інакше можна сісти на мілину. Години через дві ви добралися б до Південно-Гудвінського маяка неподалік від Форленда. Звідти вісімнадцять миль до порту Кале. Після війни я провів цим шляхом чимало суден. То були невеличкі баржі та інші дрібні суденця для Адміралтейства.

Пітер напружував мозок, силкуючись запам'ятати всі ці подробиці. Рамсгіт… Дві милі від берега… Південно-Гудвінськнй маяк… Вісімнадцять миль до Кале.

— А що за узбережжя по той бік протоки? — спитав він ніби між іншим. — Яке воно?

— Там узбережжя кращого й не треба! — відказав продавець. — Підете прямо вгору за милю від берега, — якщо, зірветься вітер, то неодмінно буде південно-західний ходовий. І майте на увазі, в разі негоди чи ще чого, там через кожні десять миль є порти — Гревелінс, Дюнкерк тощо. Отож, як перепливете Ла-Манш, там уже буде легко, мов па плесі, в Генлі.

Це були справді добрі новини.

— Треба буде помандрувати туди коли-небудь, — мовив Пітер. — А зараз ми хочемо заправитись і, якщо можна, дістати у вас кілька запасних каністр для пального.

Продавець почухав потилицю.

— Мабуть, на складі знайдеться кілька старих п'ятигалонних каністр. Вас це влаштує?

— Авжеж, — відповів Пітер. — Цілком влаштує. Нам досить буде двох таких каністр.

О пів на дев'яту «Норця» було повністю заправлено. Тепер з десятьма додатковими галонами можна було йти без поповнення пальним понад двадцять дві години. Пітер роздобув також каністру масла й бляшанку мастила. В останню хвилину він перевірив ящик з інструментами — чи все там є, що може знадобитись їм у дорозі. Майкл наповнив цистерни прісною водою і допоміг перенести на корму каністри з бензином. Проте було надто рано, щоб іти купувати рибальські снасті, — магазини ще зачинені, і Пітер порадив з цим зачекати — купляти десь далі, нижче по річці. Керол одяглася і разом з Джіл поприбирала в каютах, перемила посуд після сніданку і нашвидкуруч підмела підлогу.

— Мені пригадується, ти казав, ніби ми встановимо вахти, — зауважив Майкл, коли Пітер вивів «Норця» на середину річки і скерував його під арку саме у тому місці, де вирізьблена голова Ізіди прикрашала міст. — Ти казав, що я зможу стернувати вдень, бо твоя вахта триватиме всю ніч. Справді, тепер моя черга вести катер, а Джіл — управлятися з канатами. Вам з Керол належить зараз спати.

— Я згоден, — заспокоїв його Пітер. — Можеш вести катер. Я не від того, щоб трохи поспати.

І Пітер спустився в каюту, а Керол лишилася на палубі, задоволено гріючись під променями вранішнього сонця.

Пітер стомився дужче, ніж йому здавалося, і незабаром міцно заснув. Проспав він цілих п'ять годин і прокинувся тільки тоді, як Джіл увійшла й розбудила його, сказавши, що ленч ось-ось буде готовий. Глянувши в ілюмінатор, Пітер здивувався — вони були вже в Детчені, пройшовши добрих півдороги до Тедінгтона. Свіжий після сну Пітер хутко скочив з койки.

Як і передбачала Джіл, ленч

1 ... 18 19 20 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янові скарби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янові скарби"