Читати книгу - "Таємниця покинутого замку"

БІДА ЗАГРОЖУЄ ЛЮДСТВУ

Як і минулого разу, Ойххо розрахував час так, щоб н& лякати місцеве населення. Він опустився вночі біля знайомого яру, куди ніхто не ходив, і зачаївся там.

Фарамант і Кагги-Карр без особливих труднощів знайшли ферму Смітів. Сім'я давно спала, коли Вартовий Брами несміло постукав у двері. Прибуття нежданих гостей, особливо з Чарівної країни, завжди сюрприз, тому природно, що воно переполохало сплячих.

Енні в захваті притиснула до грудей і погладила щасливу Кагіи-Карр, потім обняла Вартового Брами. Фермер привітав мандрівників з великою теплотою. Тільки місіо Анна дивилася на ворону і Фараманта з тривогою, її серце відчувало: посланці країни Гуррікапа прилетіли не випадково, і нічого доброго це не віщує.

Фарамант і Кагги-Карр засмутилися, дізнавшись, що Еллі нема; хоча вона працює вчителькою недалеко від рідного дому, недавно поїхала зі своїми учнями на екскурсію в інший штат.

— Шкода, — зітхнув Фарамант, — адже кожного разу думаєш: бачишся востаннє, а тут і побачитись не довелося.

Вгамувавши наплив жалю, Вартовий Брами почав розповідати про Прибульців, котрі поселилися в замку Гуррікапа. Інопланетяни прилетіли не з миром. Вони оточили Кругосвітні гори самострільними гарматами, що не пропускали жодну живу істоту.

— Син Карфакса Горіек, — розповідав Фарамант, — постраждав від такої гармати, але і він не розгубився: скинув гармату в ущелину.

Його слухали з глибоким співчуттям до жителів Чарівної країни, яких спіткало нове лихо.

— А як вам удалося добратися до Канзасу? — запитала Енні.

— Як завжди, на Ойххо.

— І він не поранений? — Енні, хвилюючись, дивилася на Вартового Брами.

— Цілий і неушкоджений, — відгукнувся Фарамант, — лежить в яру і жде, коли йому принесуть десяток відер каші та вареної картоплі: бідолага зголоднів дорогою.

Фермер обіцяв нагодувати дракона, а Фарамант сказав:

— Ми добралися без пригод. Інопланетяни чомусь покинули гармати, ніякого інтересу до них поки що не виявляють. Так каже Страшило.

Енні стрепенулася:

— Страшило, славний Страшило! Як він там поживає? А добрий Дроворуб і Сміливий Лев? Що з усіма моїми друзями?

— Поки з ними нічого не трапилося, але їм доведеться погано, якщо ти, Енні, і Тім…

Місіс Анна, не дослухавши, вигукнула:

— Я так і знала, що цим закінчиться! Ви знову прийшли по допомогу!

— Тихше, Анно, тихше! — взявся заспокоювати дружину фермер. — Тут, вдається, справа значно серйозніша, ніж раніше. І було б добре запросити до нас родину О'Келлі. З Тімом, зрозуміло.

Джон пішов на сусідню ферму, місіс Анну охопили невеселі думи, а Енні стиха розпитувала Фараманта про Смарагдове місто, про Страшила, Дроворуба і Лева, про Тіллі-Віллі, про Жуванів, Мигунів і Стрибунів.

Місіс Анні теж цікаво було слухати, але роздуми не давали їй спокою. Невдовзі з'явився Тім з батьками. За два роки, що минули з часу його останнього повернення в Чарівної країни, він дуже витягся, зростом майже не поступався батькові.

В передчутті нових пригод Тім радісно привітав Фараманта й Кагги-Карр.

Фарамантові довелося повторити те, що вже чули Сміти.

Річард О'Келлі гордо заявив:

— Нас на Землі сотні мільйонів, невже ми не впораємося з купкою інопланетних воїнів?

Фарамант перебив його:

— А якщо за цією купкою примчать десятки космічних кораблів?

Енні з острахом глянула на ворі.

— На щастя, в нашій боротьбі в інопланетянами-менвітами ми маємо союзників — арзаків.

Запала довга мовчанка. Потім місіс Анна запитала:

— Однак чому ви, шановний Фараманте, вважаєте, що у вашій боротьбі можуть допомогти Енні і Тім? Вони ще діти, хоч уже великі, але діти.

Вартовий Брами сказав:

— Щиро кажучи, ми розраховуємо не тільки на дітей, хоча й дуже сподіваємося на них. Ми гадали запросити Велетня з-за гір, цю мудру, з великим досвідом людину. До речі, в Тіллі-Віллі — хто б міг подумати, що таке можливе з залізного хлопця? — дуже ніжне серце: він нудьгує за моряком Чарлі і готовий від ранку до вечора говорити про нього.

— Добре, що він такий пам'ятливий і вдячний, — відгукнулася місіс Анна. — А брат плавав в Тихому океані і навряд чи з'явиться в нас найближчими місяцями. Коли ж ви рушите назад на свою дивовижну батьківщину, я попрошу вас передати Тіллі-Віллі одну річ, яку ми з Енні бережемо для нього вже цілий рік…

— Мамо! — Енні піднесла палець до губів і лукаво глянула на місіс Анну. Та замовкла.

— Ось і знову виходить не так, як хотілося.

— Отже, Велетень із-за гір не зможе взяти участь у нашій боротьбі, — зітхнув Фарамант. — Та все ж я прошу відпустити до нас Енні й Тіма. Ми оберігатимемо їх від небезпеки, не будемо примушувати битися з ворогом, але їхні поради можуть виявитися для нас неоціненними…

Фермер Сміт випередив дружину, яка збиралася заговорити.

— Послухай, Анно, — сказав він, — двічі кликали наших дітей до Чарівної країни. Першого разу лихо загрожувало Страшилові і Залізному Дроворубові. Вдруге небезпека нависла над усією Чарівною країною, її хотіла знищити зла чаклунка. Але тепер, утрете, справа набагато гірша: страшна біда загрожує всій Землі. Ми собі не пробачимо, якщо не допоможемо, якщо не відпустимо Тіма й Енні.

Коли згода була одержана, фермер Джо сказав:

— А тепер, любі жінки, я вас порадую. Наші діти вирушать не самі. Ми викличемо Альфреда Каннінга. Гадаю, він не відмовиться взяти участь у боротьбі з інопланетними Прибульцями.

— Так, так, він допоможе, — відгукнулася місіс Анна, — він тепер інженер, винахідник, навигадував безліч не ймовірних речей. Що в порівнянні з ними механічні мули?

— Фред допоможе неодмінно, — погодився фермер. — І, до речі, пригляне за нашими дітьми.

Коли жінки дізналися, що в небезпечній експедиції візьме участь Фред Каннінг, на серці в них зразу відлягло.

НЕВЕСЕЛИЙ БЕНКЕТ

Телеграфісти нічого не зрозуміли, вони не знали, що таке Смарагдовий острів, і таємниця була збережена. Та Альфред Каннінг здогадався, що Чарівній країні загрожує небезпека, взяв тривалу відпустку і через два дні прибув на ферму Смітів.

Молодий інженер подякував Джону Сміту за довір'я.

— Можливо, мої знання знадобляться, — палко запевняв Фред. — У голові в мене рій формул. Я винайшов вибухівку, дрібка якої може вщент рознести цілу гору.

Очі Тіма заблищали від захоплення.

— Фредді, — закричав хлопчик, — а добре було б підкласти таку вибухівку під корабель Прибульців, правда?

— Побачимо на