Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Велика, більша й найбільша, Єжи Брошкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Велика, більша й найбільша, Єжи Брошкевич"

358
0
08.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велика, більша й найбільша" автора Єжи Брошкевич. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 55
Перейти на сторінку:
батько. — А хіба є така?

— Є! — відказав Горошок.

Уже в ліфті батько з удаваним співчуттям звернувся до Іки:

— Бідна дитина. Мати чомусь гадає, що йдеться саме про катар… Вона вже приготувала аспірин. І липовий цвіт.

І підморгнув Горошкові.

— Важко, — сказала Іка, — коли в тебе мати лікар…

— На добраніч, — вклонився Горошок.

Він був уже коло своїх дверей.

— На добраніч. Заходь завтра, — сказали разом батько й Іка.

— Зайду, — ще раз вклонився Горошок. — Ми мусимо де обміркувати.

— Що? — спитав батько. — Аспірин?

Але він уже не дістав відповіді, бо Ічина мама квапилась розповісти про осінню епідемію грипу. Та найсмішніше було те, що батька також змусили ковтнути таблетку.

Про всяк випадок.


Пригода друга

У вівторок теж був туман. У середу мжичило. У четвер диктор повідомив по радіо, що “з південного заходу до Польщі наближається антициклон”, й Ічина мама сказала, що на суботу й неділю дорослі поїдуть до Казимежа иад Віслою.

А в п’ятницю і справді на годині стало. Можливо, дійшло б і до розмов на тему: чому це тільки дорослі мають право на відпочинок? — якби Горошок не нагадав Іці, що, коли батьків не буде, вони матимуть більше часу на балачки з Капітаном. Іка стала така слухняна, що її батько навіть трохи стурбувався.

— Чого це вона така лагідна? — спитав він замислено.

— Дописуй статтю, — відповіла Ічина мама, — бо знову зіпсуєш собі поїздку. І не тільки собі.

— Все-таки це треба обміркувати, — пробурмотів батько, дописуючи статтю. І не одразу зрозумів, що то дружину й дочку так розсмішило.

У суботу все було визначено: хто за ким має доглядати, що можна, а чого не можна, де обід і що на вечерю.

Горошків батько нагадав, що, зрештою, Горошок уже дорослий чоловік, а Ічина мама сказала, що саме за чоловіками завжди треба доглядати. Ічин батько залишив дочці “додатковий фонд” (тобто гроші на тістечка і ранкові кіносеанси), а Горошкова мама напекла пиріжків і трохи побідкалася над “бідолахами”.

Але Горошок її заспокоїв:

— Ви багато працюєте, і вам слід відпочити між іншим і від нас. Я це вже обміркував.

Тоді всі засміялися, а найголосніше Ічин батько.

У суботу, зразу ж по обіді, дорослі поїхали, а Іка з Горошком передовсім подалися до парку Лазенки.

У Лазенках була золота осінь. Плавали лебеді, а малята кричали в колясках, як галчата. Іка годувала риби, а Горошок лебеді.

Близько четвертої години рушили додому, зрозуміло, з одною-єдиною думкою: про Капітана.

Адже від самого понеділка складалося так, що вони не спромоглися навідатися до Капітана. Не мали навіть часу про все як слід поговорити. А було зрозуміло, що йти треба саме вкупі. Так уже вони домовилися, і умови своєї дотримали, хоч це було не легко.

Коли вони проходили повз пам’ятник Шопенові, Горошок знову взявся за своє:

— Це треба обміркувати.

— Що?

— Чому він саме нас вибрав?

— Капітан?

— Так.

Обережно перейшли Уяздовські алеї. Іка сказала:

— Є один спосіб про це довідатись.

— Який?

— Можна запитати Капітана.

— Ага! — сказав Горошок і додав невдоволено. — Ти, однак, любиш полегшувати собі життя.

— Ні, — засміялася Іка.

— А що?

— Я лише не люблю його ускладнювати.

— От-от.

— Ти говориш “от-от”, — сказала Іка, — бо знаєш, що я маю рацію. Ти завжди говориш “от-от”, коли знаєш, що я маю рацію. Мій тато теж завжди говорить “от-от”, коли мама має рацію.

— От-от.

— От бачиш, — сказала Іка. — Так маю я рацію?

Два квартали пройшли мовчки. Горошок удавав, ніби і щось насвистує. Іка розглядала вітрину з бальними платтями, далі — вітрину книгарні.

Нарешті Горошок сказав таким тоном, наче хтось уже десять хвилин кричав йому над вухом.

— Ну маєш, маєш… То й що?

— Нічого, — ґречно посміхнулася Іка. — Мене це дуже тішить.

— Мене також, — буркнув Горошок.

— Ну, то що? Запитаємо його?

Але Іка мусила ще двічі повторити те ж саме, поки Горошок відповів:

— Запитаємо.

А на подвір’ї біля Капітана стояв Мешканець Другого Поверху і розглядав автомобіль.

— Знову невдача, — пробурчала Іка.

Але Мешканець Другого Поверху, вгледівши їх, привітно всміхнувся.

— Моє шануваннячко, — сказав він. — Дуже радий, що вас побачив. У мене до вас одне прохання.

Горошок та Іка віддали на добридень.

Мешканець Другого Поверху потер своє неголене підборіддя, а потім показав на Капітана:

— Бачте, яка справа, я надумав його відремонтувати.

Він стояв спиною до автомобіля і тому не помітив того, що побачили Іка з Горошком: Капітан радо затремтів, і навперемін викинув обидві стрілки повороту.

— Мабуть, він ще мені трохи послужить, — сказав, як, завжди, симпатичний, і як завжди, неголений Мешканець Другого Поверху. — Я лишень боюся…

Горошок й Іка терпеливо чекали.

— Я лишень боюся, — повторив заклопотаний Мешканець Другого Поверху, — що перш ніж я віддам його до ремонту, дітлахи з сусіднього двору розтягнуть його по гайці. Сьогодні я заскочив чотирьох — колесо знімали.

— Ой лишенько! — гукнула Іка.

— Отакої! — грізно буркнув Горошок. — Хто їм дозволив?

— Не я, — відповів Мешканець Другого Поверху. — Тим-то, тим-то… — повторив він, тручи підборіддя, — я хотів би вас про щось попрохати.

— Слухаю, — сказав Горошок.

1 ... 17 18 19 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велика, більша й найбільша, Єжи Брошкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велика, більша й найбільша, Єжи Брошкевич"