Читати книгу - "Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук"

Шелленберг подивився, як шофер дістає запнемо колесо, і сів у машину — за куленепробивним склом почувався затишніше.

… Начальник швейцарської розвідки і Контррозвідки бригадний полковник Роже Млесон, не поспішаючи, йшов мостом через Рейн. На німецькому боці на нього вже чекав Чоловік у есесівському мундирі.

— Прошу зачекати, — виструнчився, — за ними приїдуть з хвилини на хвилину.

Массон повернувся до есесівся спиною. Дивився на каламутний після дощів Рейн, на крутий берег, де скупчилися будинки Лауфенбурга — останнього швейцарського міста, до якого всього сто метрів. Може, більше не побачить його: від Шелленберга важко сподіватися доброго, і полковник погодився на цю зустріч з необхідності — навряд чи шеф закордонної розвідки СД призначатиме побачення заради чашки кави…

А привід для зустрічі Шелленберг обрав і справді маловагомий: гестапо заарештувало швейцарського віце-консула в Штутгарті лейтенанта Мьоргеллі, звинувативши його в шпигунстві. Коли Массона повідомили, що Шелленберг хоче поговорити з ним саме на цю тему, він лише знизав плечима.

На Мьоргеллі вже поставлено крапку, його взяли на конспіративній явці, коли він виконував завдання бюро ХА, — від нього відхрестився вже політичний департамент, поставивши до відома міністерство закордонних справ Німеччини, що Мьоргеллі діяв на власний розсуд. Та й взагалі, таких, як Мьоргеллі, хоч греблю гати. Массон міг у відповідь на цю акцію затримати не одного німецького шпигуна у Швейцарії — відомство полковника Жакійяра, начальника контррозвідки, мало досить солідну картотеку, але це означало б загострення стосунків з рейхом, небажане загострення. Краще вже нехай гине необережний лейтенант…

До контрольного пункту під'їхала машина, грюкнули дверцята, але Массон не поворухнувся, демонструючи витримку. Озирнувся, коли почув за спиною:

— Пане бригадний полковнику, прошу вибачити за запізнення, та зустріч переноситься в інше місце.

Массон зміряв людину в цивільному з голови до п'ят. Хоч костюм пошитий і добре, та все ж не пасує чоловікові — стоїть, виструнчившись, долоні притиснуті до стегон, і носки жовтих черевиків на товстій підошві розведені в боки. Так, цей чоловік звик носити військову форму, і все інше пасуватиме йому, як корові сідло.

— Щось трапилося? — запитав.

— Невеличка аварія з машиною бригадефюрера.

— Сподіваюся, все гаразд?

— Так, спустило колесо, і машину занесло.

«Певно, не причина, щоб переносити зустріч…» — майнула тривожна думка, але запитав спокійно:

— Де бригадефюрер?

— Він чекає на вас у Вальдсхуті.

Чоловік у цивільному відчинив перед Массоном дверцята «мерседеса». Сам сів на переднє сидіння, й машина м'яко рушила.

До Вальдсхута доїхали мовчки, бригадний полковник дивився на довгу вузьку вулицю, що збігала до Рейну, і не знайшов нічого, на чому могло б зупинитися око. Містечко як містечко, тут швейцарські селища, як дві краплі води, схожі на німецькі: Лауфенбург, Клейн-Лафенбург, Вальдсхут, Вальдшут — лише незначна різниця в назвах.

У холі готелю над Рейном, біля якого зупинився «мерседес», Массону довелося почекати кілька хвилин. Нарешті з'явився Шелленберг, сам, без ад'ютанта й охорони. Широко й дружньо посміхаючись, простягнув руку.

— Радий вас бачити, бригадний полковнику!

— Сподіваюсь, аварія не зашкодила вам?

— Ну, що ви, це не аварія, а просто так… — Шелленберг недбало махнув рукою. — Мені приємно, що нарешті ми зможемо поговорити віч-на-віч. Гадаю, у нас знайдуться проблеми для обговорення, хоча волів би просто порозмовляти з вами, мій дорогий колего. Бо ваш досвід і ваш розум для мене безцінні.

Бригадний полковник зобразив на обличчі посмішку, хоч на душі й зашкребло: чим привітніший Шелленберг, тим гірше.

— Так, — відповів стримано, — ваш час, гер бригадефюрер, безцінний, і я цілком усвідомлюю це.

— Прошу вас, — показав на двері Шелленберг, — погода чудова, краще порозмовляти нa свіжому повітрі. Бо в наш час техніки стіни сковують, чи не так?

Массон, звичайно, здогадувався, що в холі готелю встигли встановити мікрофони, та не думав, що сам Шелленберг відмовиться від можливості мати запис їхньої розмови. Не знав, що бригадефюрера теж сковувало саме це, — Шелленберг був певний, що зміст їхньої бесіди стане негайно відомий Мюллеру й Кальтенбруннеру, а це не збігалося з його планами.

Вулиця, на яку вони вийшли, була безлюдна, лише попереду виднілося кілька чоловіків. Спочатку це здивувало Массона, та він одразу назвав себе віслюком: гестапівці оточили весь квартал, і попереду лише охорона бригадефюрера.

Вони спустилися до прибережного скверу й сіли на лавку понад берегом. Шелленберг набрав повну жменю дрібних камінців і жбурляв їх у каламутну воду. Мовчання затягувалось, і Массон перший перервав його:

— Я хотів просити вас, бригадефюрер, за лейтенанта Мьоргеллі. Гестапо, мабуть, має серйозні докази проти нього, та я хочу запевнити вас, що лейтенант діяв на власний розсуд… — Він затнувся: хто знає, що сказав Мьоргеллі на допитах, а гестапівські спеціалісти вміють розв'язувати язики. — І все ж він — молода людина, і так безглуздо загинути!

— Ми маємо вагомі докази проти лейтенанта Мьоргеллі… — почав Шелленберг.

«Які? — мало не зірвалося з язика в Массона, та він вчасно схаменувся — витяг сигарету й закурив. — Максимум витримки», — наказав сам собі.

— Лейтенант зв'язався з ворогами рейху, — вів далі Шелленберг, — і смертна кара, до якої засуджено його, — справедлива відплата.

— Мені важко заперечувати вам, але…

Шелленберг перепинив полковника нетерпеливим жестом, та одразу згадав, хто сидить поруч, і вибачливо доторкнувся до рукава Массона.

— Рейхсфюрер помилує вашого лейтенанта, — мовив зовсім несподівано.

Массон не чекав такого повороту подій.

— Я не знаходжу слів, щоб…

— Не треба. — Шелленберг жбурнув камінець, потім другий, намагаючись влучити в те саме місце. — Хіба вас насправді хвилює доля цього пройдисвіта?

— Він — швейцарський підданий, — не спіймався на гачок Массон, — і мій обов'язок докласти всіх зусиль…

— Так, мій дорогий бригадний полковнику, кожен з нас має силу-силенну обов'язків. І Мьоргеллі мав їх немало, — скосив око на Массона. — Здається, він був співробітником вашого бюро ХА?

Либонь, це був заборонений прийом. Массон теж