Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

# 6. Інтернет-реклама на невеликий період стала частиною інформаційного поля. Недосвідчений споживач, а в цей період було дуже багато новачків, не відрізняв цей інструмент від нейтрального контенту. Як наслідок, вона стала істотним інструментом маніпуляцій.

# 7. У період 2010–2014 рр. суспільство значно розшарувалося. До першої невеликої групи належали люди, які знали або здогадувалися, як все працює. Для більшості ж онлайн, як і раніше, був чорною коробкою, що розважала.

Це заклало підвалини структури ринку підрядників і виконавців, які й задавали подальший тон — формуючи онлайн-ринок маніпуляцій:

• школярі та секретарі, які навчалися реєструвати акаунти, писати коментарі й робити іншу базову роботу за кінцевого користувача;

• хапуги, які, не маючи уявлення про маркетинг і рекламу, але побачивши великий потенціал інтернету, почали освоювати базові інструменти та тиражувати їх; вони ж стояли біля витоків сайтів-помийок;

• євангелісти-теоретики, які написали талмуди книжок, тим самим тиражуючи свої теоретичні знання і посилюючи їхню шкоду;

• бізнесмени, які бачили ринок і його структуру, починали будувати холдинги й надавати клієнтам комплексні послуги.

Прошарок професіоналів тільки починав формуватися. Вони системно напрацьовували кейси й акуратно піарилися, намагаючись виділитися з дикого ринку.

У період 2010–2014 рр. почався занепад традиційних ЗМІ та розмиття їхнього впливу.

У період 2010–2014 рр. почався занепад традиційних ЗМІ та розмиття їхнього впливу. Радіо реінкарнували. Стали розвивати розмовні формати і підкасти. Так вони перетворилися на повноцінні точки вкидання і закріпилися як джерело формування інформаційного поля.

Істотно трансформувалося телебачення. Так, 2010–2014 роки стали піком попсовості і красивої картинки: політичні шоу, шоу талантів, новий виток серіалів. Це утримувало аудиторію і розширювало формати для маніпуляцій, зокрема і так звані нативні формати. Утім свою роль спрощення і формування лінійної свідомості воно, як і раніше, виконувало ефективно.

У цей період зміцніли і почали нарощувати вагу в інформаційному просторі три вектори:

1) Інфобізнес. Стало зрозуміло, що інтернет породив новий продукт — «віртуальні знання», які неможливо помацати і перевірити, які продаються виключно завдяки особистості продавця й ілюстрації його способу життя. Більшість цих знань стосувалися нових сфер, що також були породжені інтернетом, а отже, ще менш підлягали перевірці. У цей період з’явилися перші підприємці, які почали формувати технологію продажу себе.

2) Особистий розвиток. Криза 2008 року, а також перші прояви депресії в мережі від «успішного успіху» сформували запит на зміну життя. Це, а також наявність успішних західних кейсів, стимулювало зародження і динамічне зростання індустрії тренерів і коучерів. Саме в цей період вони почали виходити в онлайн і стали учасниками інформаційного поля. Вони стали хорошим інструментом для маніпуляції його бізнес-частиною, оскільки обіцяли чарівні пігулки, які мали шалений попит на цьому етапі. Це і включило мультиплікатор, який дав їм істотну вагу на наступному етапі.

3) Психологи і псевдопсихологи як відгалуження «особистого розвитку». Вони також існували з огляду на великий запит суспільства на антикризову чарівну таблетку. Проте заподіювали значно більшої шкоди інформаційному полю і блокували розвиток правил безпеки в інформаційному середовищі. Вони дискредитували розвиток реально працюючих методик психології, психоаналізу, психотерапії, які вилікували б багато хвороб суспільства.

Усі вони на наступному етапі об’єдналися в одну групу інфобізнесменів і стали важливою частиною інфополя і Чорним Маніпулятором. Далі порозмовляймо детальніше про них і їхні ролі в вірусмейкерстві.

РЕМАРКА

У період 2010–2014 рр. практично кожен з нас став власником персональних ЗМІ — власної сторінки хоча б в одній соцмережі. Інструментарій соціальних мереж і напрацьовані кейси розкрутки акаунтів створювали всі передумови для цього. Утім тоді, як і зараз, більшість про це не замислювалася.

Проте, попри нашу бездіяльність як правовласників, вага наших ЗМІ в інфополі, як і їх невикористаний потенціал, збільшується.

На цьому етапі вже виникли перші передумови для вироблення Правил інформаційної безпеки:

• розвиток соціальних мереж дедалі більше виносив у публічну площину питання персональних даних;

• алгоритмічна видача інформації вже змушувала замислитися, звідки інтернет стільки знає про людину;

• прогриміли перші великі скандали з фейковими акаунтами і відгуками;

• блогери акумулювали проактивну аудиторію і могли вести з нею просвітницьку роботу.

Тобто, за бажання, можна було почати формувати запит суспільства на вироблення Правил інформаційної безпеки. Та цього не сталося. Так онлайн остаточно перейшов у зону впливу вірусмейкерів.

2.5. Живильне середовище для вiрусiв, у якому ми нинi живемо

До початку війни ми підійшли зі зруйнованим інформаційним імунітетом. На його місці сформувалося живильне середовище, у якому росли і множилися інформаційні віруси. Саме в ньому ми нині й живемо.

Резюмую те, що стало його складовими. Кожен з нас стикається з цим щодня — хтось більшою, хтось меншою мірою. Та вже два-три компоненти з нижчеперелічених дають істотну фору будь-яким вірусмейкерам.

# 1. Ми діти і внуки травмованих поколінь. Якщо зовсім спростити, то наша психіка є продуктом не тільки нашого життя і дій, а й життя наших предків. Найбільший відбиток на неї накладають найближчі два покоління: тато, мама, бабусі й дідусі.

Ланцюжок простий: їх калічить життя, вони калічать нас у процесі виховання. Розірвати це зачароване коло можна тільки працюючи над собою — за допомогою психоаналізу або інших дієвих психологічних практик. Вони очистять від впливу проблематики кожного з нас, а отже, і наші наступні покоління.

# 2. Економічна криза і війна. Ми — професійні виживальщики. Ми вміємо виживати і заробляти гроші в найскладніших і турбулентних ситуаціях.

Ми заробляємо гроші, щоб втратити значну їх частину в нову кризу. Та до цього додалася війна — ми втрачаємо рідних, друзів і знайомих. Через відкритість інформації в день ми дізнаємося про десятки випадків, які призвели до дуже важких наслідків. Звідси прогресуюча депресія.

# 3. Немає системи освіти. Можна довго сварити радянську систему освіти, але вона вчила людину думати комплексно і формувала світогляд. А необхідність виживати в голодній тоталітарній країні додавала до цього критичне мислення і креативність. На цих трьох китах будувався весь імунітет радянської людини до маніпуляції.

Нині ми перебуваємо в тривалому процесі трансформації системи освіти. Та поки вирішуємо, що нам будувати нового, під корінь знищено те, що було. Як наслідок, багато дітей, що народилися після середини 90-х, не вміють мислити ні системно, ні критично — не вміють вибудовувати логічні зв’язки. У них точкове мислення, а не причинно-наслідкове. Це — мрія маніпулятора. Адже саме такі люди легко вірять: красиве — значить, правда, все красиве — правда.

РЕМАРКА

У грудні 2019 року PISA (Program for International Student Assessment) опублікувала результати дослідження за 2018 рік. PISA — це найпоширеніший і об’єктивний тест, що оцінює грамотність 15-річних школярів і вміння застосовувати знання на практиці. Дослідження здійснюють раз на три роки.

У 2018 році було зроблено дослідження майже в 80 країнах Організації економічного співробітництва і розвитку. За результатами тестування, кожен четвертий школяр в Україні має низький рівень читацької, математичної та природничо-наукової грамотності. З читання від середніх показників країн ОЕСР ми відстаємо на 23 бали, з математики взагалі — на 39, а з природничих наук — на 22 бали. Згідно з методологією PISA, кожні 30 балів у шкалі прирівнюються до одного року навчання.

Пояснюємо на пальцях: з усіх дисциплін українські школярі відстають від однолітків з країн Організації економічного співробітництва і розвитку майже або більш ніж