Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Листопад, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

289
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Листопад" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 169
Перейти на сторінку:
його батьки в навчення книг, і з поміччю Божою невдовзі навчився омиритської вправності, здобув навичок у майстерному добромовленні, збагнув філософську премудрість і астрономію добре пізнав. Коли ж сповнилося йому двадцять і чотири роки і вже блаженна його мати померла, захотів батько його одружити. Знайшов дівчину вельми гарну, на ймення Єпистима, заручив її синові своєму Галактіону як наречену. І відклали шлюб на інший час, а блаженний Галактіон ходив до нареченої своєї на відвідини, але не давав їй звичного цілування, оскільки нехрещена була. Печалилася щодо того Єпистима, тож батько її, бачачи скорботну й дізнавшись про причину печалі, каже до Галактіона: "Чому, хлопче, не даєш звичайного цілування дочці моїй, а своїй нареченій?" Коли не любиш її, то навіщо ти й заручивсь із нею?" Галактіон же нічого не відповідав йому, пішов до дівчини і каже їй на самоті: "Дівчино Єпистимо, чи знаєш, чому не даю тобі цілування?" Вона ж відказує: "Не знаю, пане мій, і печалюся щодо цього вельми". Галактіон же рече: "Оскільки не є ти християнка, а осквернена нечестивою вірою, через це не хочу доєднуватися до твого нечестя, щоб не опечалити Духа Божого. Але коли хочеш мати любов мою, відкинся ідолів та віруй Богові, Якому я вірую, та й прийми святе хрещення — тоді дам тобі цілування і полюблю, як себе, і наречу тебе дружиною собі, і в нероздільній любові до кінця пробудемо". Єпистима ж мовить: "Що велиш, пане мій, те учиню, вірю Богові твоєму і хочу хреститися". Він же каже: "Добре, дівчино мудра, тепер тебе по-справжньому любити починаю, але поки немає, хто б хрестив тебе, бо через люте на християн гоніння гине благочестя: пресвітери та клирики одні вибиті, інші в пустелю втекли. Через це потреба є, щоб я сам тебе хрестив. Візьми-бо білі одежі й піди до ріки Кифос ніби купатися; вийду і я з дому свого ніби в поле прогулятися, і там знайду тебе та й охрещу". І сталося так: вийшла Єпистима до річки, вийшов і Галактіон, і в Кифосі охрестив наречену свою в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа і навчив її молитися Богові — тоді розійшлися, ніхто не довідався таємниці тієї.

У той час блаженний Галактіон навернув до своєї віри одного із рабів тестя свого і хрестив його, як і наречену свою, ім'я ж тому рабові було Євтоломій, котрий пізніше став чорноризцем і написав це житіє. Єпистима ж після хрещення була в домі своєму, вправляючись у богомисленні та в молитвах, таємно їх чинячи і притаюючи віру свою перед батьком.

Коли після восьми днів прийшов до неї Галактіон, сказала йому: "Дивну річ хочу тобі повідати, пане мій! Відколи прийняла святе хрещення, бачу уві сні вельми гарні палати і в них три лики, які співають: один лик чорноризців, другий лик — дів красних, третій лик — людей добровидих, крилатих та вогняних, і від того дивного видіння і від солодкого їхнього співу вельми веселилося моє серце". Галактіон же розмислив бачене й почав тлумачити їй так: чорноризці — це ті, що багатство своє покинули, і жінок, і друзів та й пішли за Христом в убогості, в чистоті, в терпінні, тісний та скорботний шлях проходячи. Діви красні — це ті, що також покинули заручених своїх, і батьків, і всіляку світу цього солодощ, і прикраси на одежі, і маєтки, і всіляку марноту та й пішли за Христом. Крилаті ж мужі — це ангели Божі, з ними-бо радуються, співають на небесах і славлять Бога піснями. Єпистима ж рече: "О коли б дав нам Бог із ними співати в лику!" Галактіон відказав: "Коли збережемо дівство наше непорочне і відкинемося від світу, як і ті, то сподобить нас Господь Бог частки тих, котрі догодили Йому". Єпистима ж мовить: "Коли благословиш, пане мій, готова я берегти дівство своє, але з тобою розлучатися не хочу: коли розлучимося, то як зможемо один з одним завжди радіти?" Рече їй Галактіон: "Дай мені в час цей слово, що збережеш дівство своє і підеш зі мною в іночий образ. Я ж бо не розлучуся з тобою ні в цьому, ні в майбутньому віці". Вона ж пообіцяла, кажучи: "Як вірую в Господа нашого Ісуса Христа, так обіцяюсь тобі все, що звелиш, учинити, і піду з тобою, куди й коли підеш". Галактіон мовить: "Подякуймо Богові нашому, що милостиво доглянув нас і прихилив вухо своє до нас, Він нехай утвердить і збереже згоду нашу до кінця". Тоді сказав до святої Єпистими: "Ось я йду у дім свій і приготуюсь у дорогу, так і ти вчини і роздай убогим, що маєш, роздам і я все, що маю, і третього дня вийдемо разом із домів наших та й підемо, а може, Бог нас наставить. Візьмемо зі собою й раба Євтоломія, добрий-бо чоловік він, — чорноризцем із нами буде". Так нарадилися святі Галактіон та Єпистима і розійшлися. Потай розділили все, що мали, убогим і, приготувавшись у дорогу, вийшли за погодженням із домів своїх уночі та й пішли купно, взявши зі собою раба Євтоломія.

Ішли десять днів, прийшли до гори, що звалася Пупілон, на ній-бо був монастир, що мав чорноризців числом десять. Віддаля від них стояв монастир жіночий, котрий мав чотири пістниці, вельми постарілі, у них була старшою диякониса одна, чесна і свята життям. І ввійшли Галактіон та Єпистима із Євтоломієм у чоловічий монастир та й поклонилися ігуменові, сказавши йому свою думку, що хочуть іночити з ними. Ігумен же, бачачи в них Боже покликання, прийняв їх і постриг у святий іночий образ. Тоді пані Єпистиму послав до монастиря жіночого — до чотирьох святих пістниць, Га лактіона ж із Євтоломієм залишив у своєму монастирі, повелівши їм усі монастирські послушання проходити за іночим звичаєм. І пробував Галактіон, повинуючись ігуменові та братії і служачи Богові зі всією щирістю. Подвиги його і труди хто почислити може? Ніколи не бачили його бездільним, але чи робив що монастиреві потрібне, чи молився, піст же його був безмірний, часом же і цілий тиждень нічого не їв. Такий цноти та чистоти був оберігач, що в усі літа свого пістництва берігся сторожко, аби не побачити лиця жіночого, і не бачив навіть до часу належного. Не раз йому деякі брати казали: "Брате Галактіоне, піди з нами, щоб побачити святу дияконису, котра дев'яносто літ пробуває в іночому образі, і є вельми на

1 ... 17 18 19 ... 169
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Листопад, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"