Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

Ніколь побачила, що бос повернувся до вивчення документів і обережно присіла навпроти нього. Усередині вона боролася сама з собою, але вибір був очевидним.

– Я розповім правду, – сказала вона, чекаючи, коли чоловік підніме на неї погляд. Тяжко зітхнувши, дівчина заговорила. – У день, коли я прийшла підписувати постійний контракт, мені поставили умову, що працюватиму у його закладі я буду лише в одному випадку.

– І що ж це за умова була?

– Догоджати босу за кожним його покликом між приготуванням замовлень, – майже пошепки сказала Ніка, але помітила, як щось спалахнуло в очах господаря ресторану. І почула питання, яке вибило її повністю з колії:

– А чому я маю вірити Вашій відповіді? Яку гарантію Ви можете дати, що це не черговий прийом, щоб затриматися на цьому місці?

Миттєво Ніколь вибухнула від такої зухвалої заяви.

– Знаєте, містере Коулман! А Ви по суті нічим не відрізняється від мого колишнього боса. Такий самий самовпевнений тип, який вміло користується жінками для свого задоволення! Який мені сенс брехати Вам, коли цей ресторан єдине місце, де мені не відмовили в роботі за останні два місяці? Не бажаєте вірити, Ваше право! Тоді мені тут нічого робити! У мене немає бажання виглядати для оточуючих підстилкою для боса заради підвищення!

І дівчина, ледве стримуючи гнів і одночасно сльози, що котилися від образи по щоках, рішуче попрямувала до виходу з кабінету.

– Міс Флорес! Ми не закінчили розмови! – від його голосу Нікі завмерла, не наважуючись зробити крок. – Вас ніхто не збирався звільняти. І контракт залишається чинним протягом усього наступного року.

– Містере Коулман! – вона набрала повні груди повітря перш, ніж зважилася висловити те, що не давало їй спокою. - Я не бажаю працювати під керівництвом боса, який трахає всіх підряд без розбору, не гилує нічим, – Нікі подивилася на нього з викликом, але встигла помітити гнівний вогонь у його очах.

– І чого Вас так турбує, як я проводжу вільний від роботи час? – усміхнувся чоловік, дивлячись прямо в очі дівчини, але так і не дочекавшись відповіді, продовжив вже серйозним тоном. – Так ось, майте на увазі! Я ніколи і ні за яких обставин не торкаюся своїх співробітників, навіть якщо вони були мені симпатичні. Якщо це єдине, що Вас зараз хвилює, раджу повернутися до своїх прямих обов'язків. І дозволю собі нагадати Вам, що я не приймаю жодних стосунків на робочому місці!

Ніколь на ватних ногах повернулася до виходу з кабінету, в душі розуміючи, яку дурість дозволила собі щодо боса. І тільки велика удача, що він не звільнив її одразу, як почув її звинувачення. Вона вже торкнулася ручки дверей, коли почула голос за спиною.

– Я вам вірю, міс Флорес!