Читати книгу - "Дивний світ"

майданчику космопорту збереглися величезні конічні вирви, розташовані правильними шестикутниками. Осадкові породи всередині вирв і поблизу них несуть сліди обпалення й оскління. Ймовірно, ці вирви випалені струменями розжареного газу, що виривалися зі стартових дюз космічних лайнерів. Знайшли ми і спеціальні підземні сховища, з яких можна було безпечно спостерігати за дією енергетичного агрегату, коли він вистрілював запас накопиченої енергії в космос. Між іншим, одне з таких сховищ знаходилося у плато, до якого прилягають руїни ламаїстського монастиря. Розрядка агрегату відбувається раз на п’ять років, у один з днів червня. Цього року енергетичним розрядом був знищений американський супутник, а десять років тому, через декілька годин після розряду, поблизу каналу, що ще виділяв останні порції енергії, пролетів літак Ісарова…

Лами, що жили в монастирі, знали про ці розряди. Вони називали їх танко?м громових духів. А ущелину, що вела до центрального каналу, охрестили Грімкою ущелиною. Так народилася одна з легенд Гобі.

Люди кілька разів проникали в Грімку ущелину. Років триста тому один лама приніс звідти уламок пластини конденсатора. Ми знайшли цей уламок на вівтарі підземного храму в Атас-Ула. Поряд був старий напис, що розповідав про подвиг лами. Напис удалося прочитати Батсуру. Близько до Грімкої ущелини підходив і останній сторож монастиря. Він шукав зниклого внука і потрапив у зону випромінювання. Розтин показав, що він помер від променевої хвороби.

— І ви, ви також спускалися в цю страшну ущелину? — тремким голосом запитала Люда.

— Так. Ми помітили її ще з літака. Вона досягає кратера найбільшого вулкана плато. З вершини конуса спуститися у кратер не можна. Ми проникли туди по дну Грімкої ущелини, яка є тріщиною на південному схилі конуса. Ми навіч бачили нескінченні ряди блискучих конденсаторів, що протягнулися на кілометри. Частина пластин поламана під час землетрусів, але всі блищать так, немов учора виготовлені, хоча їм, либонь, не менше двадцяти тисяч років.

— А випромінювання? — закричав Тумов. — Ви побували в полі дії конденсаторів?..

— Зараз вони майже розряджені. Викид енергії стався всього кілька місяців тому. Випромінювання поки знаходиться в межах, допустимих для людського організму. Втім, коли б не Батсур, зі мною могло бути зле. Я йшов без приладу і трохи зловжив перебуванням у підземеллях. Батсур вчасно витягнув мене звідти… А зараз тримайся, Ігорю! Наші прилади зафіксували нейтронний потік, що йде з надр Землі уздовж каналу. Інтенсивність потоку різко збільшується з глибиною.

Нейтронний потік, що надходить з вогнища вулкана! Чи може бути кращий доказ ядерних реакцій у земних надрах? І це не здогадки. Це покази приладів… Через місяць чи два перебування поблизу каналу і конденсаторів стане небезпечним, а через півроку неможливим. А через чотири з половиною роки жерло Грімкої ущелини знову вистрілить у Космос свій страхітливий заряд енергії. На той час ми опережемо її мережею обсерваторій і спостережних станцій, визначимо силу й характер енергетичного викиду. Коли випромінювання припиниться, ми знову спустимося в глибини Грімкої ущелини і спробуємо перемкнути її енергію для земних цілей. Подумайте, друзі мої, які невичерпні запаси енергії таяться в надрах Землі. Які безмежні можливості відкриваються для енергетиків майбутнього! Адже магматичне вогнище лавового плато Адж-Богдо — це нікчемна крихта того, що вміщено в надрах нашої планети…

Тумов раптом розреготався.

Всі здивовано поглянули на нього. Ірина з обуренням знизала плечима.

А Тумов реготав усе голосніше. Його масивна постать стрясалася від сміху і він тер очі величезними кулаками.

— Що з вами, Ігорю Миколайовичу? — тривожно запитала Люда.

— Даруйте мені… Я пригадав… Що за віслюк!.. Подумай, Аркадію… Наш спільний друг — містер Пігастер, повернувшись додому, негайно опублікував під своїм ім’ям мої міркування про концентрацію сонячної енергії базальтовим плато. Не здогадався, у кого треба було красти… Ну, так йому, шельмі, й треба.

— Як, — здивувався Озеров, — опублікував і без будь-яких посилань на тебе?

— Без будь-яких. Недарма він дивувався, як це ми розповідаємо про свої ідеї, перш ніж зареєстрували їх у бюро авторських прав. Знаючи російську мову, він розумів усі наші розмови і в деталях ознайомився з моєю ідеєю.

— І так твердо став на твою точку зору, що вирішив популяризувати її від свого імені.

— Так йому й треба! Він тепер вирве останні залишки волосся, коли дізнається про ваші відкриття. Поступаюся йому пріоритетом з «конденсатором сонячної енергії». А добре, що я нічого не встиг надрукувати. Виявляється, забарність іноді корисна… Значить, енергетична станція у вулкані!.. — продовжував Тумов після короткої мовчанки. — Вражаюче! Важко переоцінити таке відкриття… Важко… А як, по-твоєму, Аркадію, навіщо знадобилося невідомим прибульцям з Космосу створювати на Землі енергетичну станцію? Як вони використовували цю енергію?

— Цього ми не знаємо, — сказав Озеров. — Призначення установки поки залишається загадковим. Ми мусимо його з’ясувати. Можливо, це своєрідний маяк у Космосі. Можливо, енергетичний розряд створює канал спрямованого випромінювання, по якому з нашої планети передається запис про умови, що панують на поверхні Землі чи в її надрах. Через деякий час цей запис приймають і розшифровують розумні істоти іншої сонячної системи. Можливо, це пристосування служить чи служило для якихось таких цілей, про які ми просто не маємо поняття. Майбутнє покаже…

— Якщо я правильно зрозуміла, — сказала Ірина, — ви з Батсуром зробили декілька крупних відкриттів. Я навіть не знаю, що важливіше: знахідка енергетичної установки, чи доказ ядерних реакцій у глибинах Землі, чи, нарешті, наявність розумних істот за межами нашої планети.

— Наразі зроблено лише перший крок на нескінченно довгому й важкому шляху, — відповів Озеров. — Найскладніше — попереду. А перший крок був зроблений усіма нами — всією експедицією, коли ми їздили навколо Адж-Богдо й лазили по базальтових урвищах. Ми з Батсуром лише підбили підсумки першого етапу. Тепер починається другий етап. Ти готовий до нього, Ігорю?

— Буду готовий через кілька годин, — похмуро сказав Тумов. — Лише з’їжджу додому й спалю свою незакінчену дисертацію.

Переклад В. Геника

Перекладено за виданням: ШАЛИМОВ А. И. Тайна Гремящей расщелины: Научно-фантастические рассказы и повести. — Ленинград: Детгиз, 1962. — 288 с. — (Библиотека приключений и научной