Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Піти й не повернутися 📚 - Українською

Читати книгу - "Піти й не повернутися"

247
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Піти й не повернутися" автора Василь Биков. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 195
Перейти на сторінку:
село?

— Знайоме. Влітку тут у подружки була.

— От і добре. Є де притулитися. Стемніє — підемо. А поки що сідай, треба зачекати.

Він вивернув із-під снігу великий плоский камінь скраю купи, і Зоська охоче опустилася на нього, знову скривилася, наче від зубного болю, поклала голову лівою щокою на долоні.

— Ляснуло твоє завдання;— сказав Антон, сідаючи на інший камінь поруч. — І. моє теж. Що робити?..

Тихо стогнучи, Зоська мовчала, і він, повернувши затвор, глянув у магазинну коробку гвинтівки. Там було всього два патрони і порожня гільза в патроннику. Гільзу Антон викинув на сніг, патрони глибше утопив у коробку. Два патрони, звісно, мало, майже нічого, хіба що на критичний випадок. Добре все-таки, що роздобув гвинтівку. Щоправда, сам мало не потрапив поліцаям до рук, але гвинтівку підхопив. Шкода, не встиг помацати в Салєя кишені, мабуть, там знайшов би якихось зо дві обойми. І так ледве добіг до сосняка. В усякому разі з гвинтівкою вже можна буде повернутися до загону, от тільки, що він скаже в загоні про свою триденну відсутність Чорт, як недобре усе склалося!

І треба ж було йому вибрати такий невдалий момент. Почекати б пару днів у таборі й дізнатися про те, що сталося під Сталінградом. Але ж хто міг думати, що справи у Сталінграді обернуться так несподівано і саме в такий час? Та й Зоську ніколи раніше не посилали у Скідель, як можна було втрачати таку слушну нагоду Ех, Зосько, ЗоськоІ Це вона по-дурному поламала всі його плани й ледве не загубила його і себе теж… А може, вона врятувала себе і його? — раптом подумав Антон. Якщо мати на увазі Сталінград, то дійсно утримала від останнього згубного кроку. Знала рівно стільки, скільки й він, а, бач, здогадалася… Що то значить жіноче відчуття! У нього ж такого відчуття не виявилося, і він ледве не потрапив до поліцейського мурашника в Скіделі. Тепер не важко уявити, чим би усе це скінчилося, коли б він приволікся до того ж Копицького. От і виходить, що Зоська була розумнішою за Антона і хоча не безпосередньо, але врятувала його.

Повернувшись за вітром, Антон терпляче сидів на камені, піднявши комір кожушка, гвинтівку поклав на коліна. В цій біганині, метушні та перестрілці він не помітив, скільки минуло часу, і думав, що незабаром почне вечоріти. Проте поки що було видно, все ще сипав сніг, і через якихось півверсти од груші видно було голі крони дерев і дахи хат у Княжевидцях. Треба ще зачекати. Він не відчував холоднечі, і коли б не вітер, то в кожушку йому загалом було терпимо серед цього сніговійного поля під грушею.

От як тільки Зоська?

— Вона де живе, подружка твоя? — Антон обернувся до Зоськи. — З якого кінця Зоська повільно підвела обсипану снігом голову і глянула на нього із стражденним виглядом на припухлому обличчі.

— А тобі що?

— Ну як підійти? Якщо з цього кінця, то можна ризикнути і зараз. Щоб не відкладати до ночі.

Вона знову опустила неоковирно пов'язану голову лівим боком на руки і ледь чутно спитала:

— Поспішаєш?

— Поспішаю, аякже. Погуляв, і досить. Треба за діло братися.

— Скідель недалеко. П'ятнадцять кілометрів.

— А навіщо Скідель? Мені в загін треба.

— От як! Значить, передумав?

— А якщо передумав. Ти ж чула: затримка у війні сталася. Німців од Сталінграда погнали. А там у них кращі сили.

Зоська мовчала, і він став підтягувати саморобний ремінь гвинтівки. Схоже, цей Салєй був такий партизан, як його гвинтівка з іржавим, брудним затвором і тріснутим посередині прикладом, що замість ременя був прив’язаний до ложа мотузком. Треба буде все це привести у належний вигляд, інакше який же він партизан із такою зброєю. Зараз, коли, на лихо чи на щастя, в нього зірвалося з цим Скіделем, Антон навіть якось ожив, незважаючи на пережите, — все-таки він повертався до важкого, але звичного життя в лісі серед своїх, знайомих людей. Але як вони поставляться до нього після такої тривалої самовільної відлучки — це питання, як скалка в тілі, сиділо в його тривожній свідомості. Він ще нічого до кінця не додумав, але вже відчував, що все буде залежати від Зоськи. Вона може його врятувати, а може й згубити, коли він повернеться в загін. Отже, передусім треба налагодити стосунки із Зоською.

— Зосю, а Зосю! Ти на мене не гнівайся, — сказав Антон прохальним голосом. — Я ж хотів, як краще. Для тебе і для себе.

— А я не гніваюся. Чого на тебе гніватися!

— От молодець! — сказав Антон, зрадівши. — Прийдемо до своїх, видужаєш… Ми ще поладимо з тобою, правда?

— Ні, ми вже не поладимо.

— Це чому? Я ж тебе…

— Помовчи краще, — глухо перепинила вона, і він подумав: невже так образилася? Чи дуже болить рана? Рана, звичайно, погана, коли б Зоська, якщо навіть і виживе, не лишилася трохи несповна розуму. Голова все-таки — не м'яке місце ззаду. Голову передусім треба берегти, тому, мабуть, солдатам на фронті видають каски. Розумні люди придумали. Коли пошкоджений череп, так можна й померти, це не має значення, що зараз стоїш на ногах і при пам'яті. Помер же от від такої рани в голову партизан із першого взводу Сажньов, хоча перед тим дві доби був на ногах і почував себе непогано.

— Слухай, Зосько, — сказав Антон, пом'якшено, майже ласкаво. — Ти учора казала, що можеш написати командиру. Ну про мене взагалі…

1 ... 179 180 181 ... 195
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Піти й не повернутися», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Піти й не повернутися"