Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Тепло його долонь 📚 - Українською

Читати книгу - "Тепло його долонь"

839
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тепло його долонь" автора Юрій Ярема. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Тепло його долонь» була написана автором - Юрій Ярема, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Тепло його долонь" в соціальних мережах: 

Якщо ти хоробрий душею, а серце твоє сповнене надії та кохання, то знаходиш тепло там, де його вже годі помітити. У час розпачу та зневіри герой роману сподівається знайти своє життєве призначення та промінь кохання у невідомому йому місті — столиці. Пірнувши в омріяний хаос можливостей змінити щось на краще, юнак гартує себе та призвичаюється до реалій нового світу. Лірична проза Юрія Яреми висвітлює дві половинки одного життя: побут та психологічний світ людини. Чи зможе хлопець, особистий вибір якого не сприймається суспільством, досягнути своєї мети та чи можливе «заборонене кохання» в сучасному світі?
Юрій Ярема — журналіст, молодий письменник, перекладач. Головна мета його творчості — розрити ще невідому «копальню» — квір-літературу, донести до читача та суспільства правду про жорстокі реалії сучасного пострадянського мислення та висвітлити відсутність різниці між двома світами — «straight» і «gay».
В оформленні обкладинки використано фото Дениса Шуміліна, дозвіл на використання якого люб’язно надано Автором.

© Юрій Ярема, текст, 2015
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2015

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 27
Перейти на сторінку:
Юрій Ярема
ТЕПЛО ЙОГО ДОЛОНЬ 
1

Навіщо маленькій людині велике серце?

Василь Мисик

На перший погляд, у кімнаті було досить порожньо. У нічній темряві мерехтів вогонь штучного каміну. На стінах гуляли тіні — дивні створіння і химерні постаті: були тут і орли, що насолоджувалися свободою в передгрозовому небі, шаленів тут і Зевс — він люто вимахував скіпетром, ніби погрожуючи невдячним людям, — вели тут свій танок і незбагненні мавки, мовби запрошуючи до лісового царства — сповненого роздумів, спокою та дозвілля. Придивившись, можна було зрозуміти, що на стіні не лишалося жодного клаптика вільного місця: вона перетворилася на суцільне мереживо з постерів оголених чоловіків, світлин, вирізаних із радянських газет, репродукцій картин Клода Моне та вирізок із журналів. Апофеозом був веселковий стяг, який охоплював значну частину стіни. Саму ж кімнату було обставлено звичайними сучасними меблями: ліжко, робочий стіл, кілька стільців і шафа. Єдине, що не пасувало, містилося посередині: стіл і два крісла. Навіть останній неук збагнув би, що то були речі старовинні та, без сумніву, ручної роботи. Червоне дерево чудово контрастувало зі справжньою позолотою. Крісла гармонували зі столом, а груба чорна шкіра додавала їм моторошності, на диво манливої.

Одне з крісел було зайняте… У ньому незворушно сидів, пильно вдивляючись у вікно, хлопець. У його очах мерехтіли сніжинки — і складалося враження, що юнак стримує себе, тільки б не заплакати. Плечі хлопця прикривав плед із візерунками пісочних відтінків: верблюди та піраміди в Гізі; плед ніби нагадував про літній відпочинок і тепло південного сонця, яке дивним чином опинилось у цій суворій зимній країні. На колінах у хлопця дрімав Распутін — пухнастий сліпучо-білий страшенно ледачий кіт. Клопоту від Распутіна було більше, ніж користі. І лише взимку мурко ставав у пригоді — своїм теплом він міг зігріти будь-кого і був чудовим доповненням до чашки кави, теплої ковдри та збірки маленьких безглуздих віршів.

Зима цього року, як не дивно, почалася вчасно. Люди ще пам’ятали пожовклі дерева й дощі понурого листопаду, а вже з початком грудня все місто вкрилося невагомою периною снігу. Вулиці та сквери наповнила невгамовна дітвора, що кинулася до зимових розваг. Молодь не лишила без уваги озеро, і вже дуже скоро лід нещадно пошматували гострі ковзани. Бабці та дідусі не товклися біля будинків, не грали в шахи — замість цього вони втішалися запашною кавою та міцним глінтвейном на давно забутих побаченнях у затишних кав’ярнях. І лише ввечері на поверхню спливали віра в казку та сподівання на сюрпризи зими. Темними вулицями, яким бракувало тьмяного освітлення ліхтарів, блукало Чекання, зустрічалися Доля з Коханням, відпочивало Натхнення — і всюди панувала Самота.


Третій день снігопад застилав місто. З усіх радіоприймачів лунали заклики про колективне прибирання снігу, попередження про наслідки нічних прогулянок та про подовження вихідних до невизначеного часу. Дітлахи раювали, а влада безсило лютувала — настав час домашніх посиденьок і гостинних візитів. Невеличкими компаніями люди збирались у теплих домівках, щоб насолодитися імбирним чаєм або терпкою кавою, скуштувати смачних тістечок і згаяти час за душевною бесідою.

Тільки не Остап. У його голові шибало безліч думок, яким він намагався дати раду. За плечима — місяць інертного життя, повного роздумів, вагань і розрахунків. Ні на що й ні на кого він не звертав уваги. Лише міркував. І тільки сьогодні, здається, визріло рішення — міцне, непорушне, загартоване розумінням необхідності. На столі лежав клаптик паперу, до якого тепер був прикутий погляд юнака, — клаптик, від якого він не відводив очей. У погляді читалася невимовна туга за нездійсненним. А в непорушності хлопця відчувалось очікування. Здавалося, що Остап просидить так вічність. Першим підвів голову Распутін — він заворушив вухами й пильно задивився в темряву коридору. Остап зрозумів, що хтось товчеться біля дверей, не наважуючись натиснути кнопку дзвінка. Та ось почулася мелодія, кіт м’яко зістрибнув на підлогу і разом з Остапом попрямував до дверей.

— Ну й погода на вулиці! Бррр… Правильно робиш, що не потикаєшся зі своєї будки, — залунало з самого порогу.

— І я радий тебе бачити, Ромцю, — посміхнувся Остап, поцілувавши друга у давно неголену щоку. — Невже там справді так зимно?

— Зимно? Та не те слово! Я вже хотів був вертати додому, але обіцяний прийом у компанії ліпшого друга та «пана Бурбона» примушував іти далі. То що за серйозна розмова у тебе? — запитав Роман, на ходу скидаючи пальто та наскрізь промоклі черевики.

— Мо’ не з порогу? — несподівано знітився Остап. — Справа ж делікатна, а до того маємо і про дурнички потеревенити. Сподіваюся, ти не проти?

— Та мені взагалі пофігу! Дай тільки відігрітися! Кухня ж на місці? — невдало пожартував друг. — Мій, до речі, вже спить, сердега цілісінький день сніг розгрібав на дачі, а завтра йому на роботу зранку. А ще ж ми готуємося до річниці — за тиждень маємо свято, — очі юнака загорілися радістю. — Ти ж прийдеш?

— Звісно, — легко збрехав Остап.

Увімкнувши світло на кухні та заваривши каву, друзі вмостилися зручніше біля вікна, приглядаючись до хуртовини, що не вщухала.

— Ти чув, що Олег покинув свого «купідона»? — зненацька спитав Рома.

— Отакої! Що ж трапилося?

— Кажуть, ніби Назар поцілував його на роботі, коли заносив коханому обід. Поцілунок побачив шеф. І пішло-поїхало. Всі швидко про все дізналися, завелися плітки. Та й стрьомно у нас проявляти свої почуття — потім на вулиці зловлять і зуби будеш збирати, — хлопець важко зітхнув.

— Бодай тим пліткарям! Невже через них тепер розлучаються?! — зирнув здивовано Остап.

— Не знаю… Олег вирішив, що його мають за виродка всі, кому не ліньки, і що в цьому винен Назарко. Сердега вчора всі сльози в нас вдома вилив. А чим утішити? — міркував Роман. — Та й зустрічалися вони

1 2 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тепло його долонь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тепло його долонь"