Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Донья Анхела Не час! Та ви дізнаєтеся скоро. Однак благаю вас уклінно, Якщо вам справді дорогий Шанс зустрічатися постійно, Зі мною розмовляти вільно, Не квапте краще хід подій. Отож не мучтеся даремне, Бо що для вас ім’я моє! Одне вам знати слід про мене: Не та я, ким здаюсь, і, певне, Не тою я здаюсь, ким є. Ми під покровом таїни Стрічатимемось наодинці, І так збуватимуться сни. Чи не розвіються вони, Коли не стане таємниці? Вас зачаровує картина, Але освітлення змініть, Й захоплення розтане вмить: Вже перед нами мазанина. Оце метаморфоза дивна! Амур – художник, і казково Він тямиться у гамі барв. Я вам подобаюсь? Чудово! А світло зміните раптово — І я чужа вам. Боже збав! Відверта буду до кінця: Не варто припускати навіть, Що дон Луїс мене цікавить. Клянусь, безглузда думка ця! Підозра вам не до лиця.

Дон Мануель

Так що вас змусило тікати, Не чуючи, сеньйоро, ніг?

Донья Анхела

Мене він упізнати міг, Я б мусила відкрити карти, А це, сеньйоре мій, не жарти.

Дон Мануель

Сказати ви хоча б повинні, Як потрапляєте в цей дім?