Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Нехай помирає у муках. Його тут ніхто не знайде. Ми відбігли на пристойну відстань від табору. Тому йому не вистачить сил доповзти до нас. Помре по дорозі!

Приятель Хваткого не став із ним сперечатися, майбутньому помічнику все ще не хотілося забирати життя у напівживого супротивника. Знайшовши в словах Хваткого, кіт мовчки пішов за ним. Спочатку Ураган хотів гукнути котів, просити, щоб вони добили його, хвилину подумав, кіт вирішив не опускатися до такого. Дочекавшись коли коти зникнуть з поля зору, плямистий спробував піднятися на лапи, у нього майже вийшло, як раптом все тіло пронизало біль, багато сил доклав, щоб не закричати, через що знепритомнів. Через деякий час у ліс прийшла Весна, вона як завжди прийшла на їхнє місце тренувань, але Урагану ніде не було. Покликати його не наважилася, злякалася, що хтось із кланівців може почути її крик. Озирнувшись навколо, кішка вирішила знайти його за запахом. Дуже швидко вона знайшла місце першої сутички Урагану з іншими котами, їхні запахи вона також впізнала. Через хвилину кішка, вже бігла слідами крові, які привели її до байдужого Урагану-Ураган! -злякано скрикнула принцеса. Підскочивши до нього, кішка почала його приводити до тями. Пощастило, що її з малих місяців навчали цілющим травам, завдяки чому вона знає як привести Урагана до тями. У цій справі їй допомогли ялинові голки. Ураган кілька хвилин ніяк не приходив до тями, а як тільки розплющив очі -Весна, ти? Я ще живий? Слава Предкам!

-Ураган. Що з тобою хто це зробив? Хто насмілився на тебе напасти? -Засипала кота питаннями, потім принюхавшись до його вовни -Хваткий і його приятель? Вони?

-Не час ставити питання Весна ... Ватажок .. Ватажок, він у небезпеці. Ти маєш його попередити. Хваткий, хоче його вбити, щоб зайняти його місце. Ти повинна встигнути.

Кішка хотіла ще щось запитати, але не встигла, Ураган знову знепритомнів. На мить принцеса забарилася, що їй робити, кинути Урагану в такому стані? Спробувати його знову привести до тями, а потім допомогти дістатися до табору? Або спробувати врятувати, попередити Чорну Смерть. З важким серцем принцеса вирішила врятувати Чорну Смерть, можливо він їй допоможе врятувати Урагана. Щосили принцеса бігла. Як ошпарена вона влетіла в табір, де їй сказали, що Вожак пішов на полювання, один, що дуже дивно, Вожак рідко коли йде на полювання без патруля. Не гаючи хвилини, принцеса вихором побігла до лісу. На щастя, вона наздогнала Важака

-Весна? -Запитав здивування -Що з тобою? Ти так дихаєш, ніби за тобою гналася зграя собак. Щось трапилося у таборі? Відповідай, не мовчи ж! -перейшов на крик

Принцеса подекуди, підбираючи слова - Ватажок, небезпека. Ви у небезпеці!

-Що за дурниці ти кажеш? Що мені може загрожувати? Отдышись, говори спокійно

-Ураган. На нього напали Хваткий та його приятель. Не питайте, звідки я знаю. Часу нема. Хваткий із приятелем хочуть вас вбити, щоб зайняти ваше місце!

-Що? -В очах Важака з'явилася агресія -Я завжди здогадувався що цієї падали не можна довіряти! Він мені ще в день нашого знайомства не сподобався. Ураган живий?

-Так. Живий. Але дуже поранений. Вони практично на ньому живого місця не лишили!

Не встиг Ватажок відповісти, як із кущів до нього вистрибнув Хваткий та його приятель

-Зрадник! -Прошипіл Чорна Смерть -Я тебе прийняв у свій клан. Терпів твої витівки, і все заради того, що ти чудовий воїн. Це твоя подяка!?

Хваткий з презирством глянув на Весну -Невже Ураган ще не здох? Таки треба було його добити. Моя помилка. Нічого потім із ним розберуся. А щодо тебе Чорна Смерть. Вибач, але ти вже старий для того, щоб бути Важаком. Клану потрібний молодий, сильний ватажок. До того ж, ти сам підшукував собі наступника, хіба не так?

-Навіть якщо підшукував, то їм ти точно не станеш. Я ніколи не розглядав тебе як свого наступника. Нехай ти гарний у бою, але правити кланом це не твоє

-Від куди тобі знати, ти блохатий грудку вовни! Можливо я стану краще ніж ти!

-Тільки через мій труп, ти дістанеш моє місце! Я кидаю тобі виклик, падаль!

-От як? Плював я на твій виклик. Я тебе і без нього вб'ю!

-Для початку тобі доведеться мене перемогти, а вже потім вчити бути покірною!

-Весна, йди! Це не твоя битва! Ти не впораєшся, йди сказав. Допоможи Урагану!

-Ні, Ватажку! Я вас одного не кину. До того ж я вже вміють боротися. Ось побачите

Чорна Смерть не стала наполягати на відході Весни, кіт вирішив довіритися принцесі. Як виявилось пізніше, принцеса не кидала слова на вітер. Завдяки Урагану, кішка стала сміливішою, спритнішою, і обережнішою. Кілька разів її намагався звалити приятель Хваткого, але йому нічого не виходило. Хватким займався Чорна Смерть. Невідомо через скільки часу принцесі та ватажку вдалося перемогти зрадників. Весна загрозливо нависла над переможеним нею приятелем, вона над ним занесла пазуристу лапу, збираючись одним ударом прикінчити зрадника. Але було зупинено

-Не потрібно Весна. Не варто добивати переможених. Не опускайся до їхнього рівня

Принцеса з великим небажанням злізла і відійшла від приятеля, подумки погодившись

Ватажок як і Весна тримав над переможеним лапу з пазурами -Ви обоє забирайтеся геть. Щоб я вас тут не бачив. А побачу, пошкодуєте про своє народження!

Переможеним котам не довелося повторювати двічі, вони зібравши залишки своїх сил, щосили кинулися тікати. Коли вони зникли за деревами, ватажок зітхнув

-Дякую тобі Весна, без тебе б я не впорався. У чомусь Хваткий мав рацію

-Вожак? Про що ви? Як ви можете погоджуватися зі словами цього зрадника?

-Я згоден лише в одному. Я вже старий, сили вже не ті, що раніше. Я старший за твого батька, хоча непогано виглядаю для свого віку. Що там із Ураганом?

-Ой! Як я могла про нього забути! Скоріше, його треба рятувати, Ватажку!

Принцеса кинулась убік де був поранений Ураган. Чорна Смерть намагаючись не звертати увагу на свої рани, що кровоточили, кинувся за нею. Незабаром вони опинилися біля все ще байдужого кота. Ватажок придивившись до нього