Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Тобі нагадати як саме відбулася ваша перша зустріч? Ти його мало не вбив!

-Та вже, попало мене сплутати його з кроликом. Добре, що хоч він замість мене убити, вирішив приєднати до свого клану. Почекай ще трохи, і я стану Важаком!

-Слухай, а чого ти причепився до цієї колишньої племінної, Весни? Далася вона тобі?

-Вона норовлива! Хоч здається вразливою, тендітною, але вона непокірлива, бачив скільки котів біля неї крутиться, вона ні на одного не поклала очей! Навіть на мене не дивиться

-Звичайно не дивиться. Не чекай, що подивиться, адже ти з неї постійно глузуєш. Думаєш кішці це подобається? Навіщо вона тобі, довкола стільки інших кішок! Вибирай

-Не потрібна мені інша! Я цю хочу! Мені ще жодна кішка не наважувалася відмовляти! А ця навіть огризатися мені починає. Це відколи у неї характер прорізався? Хто її навчив битися? Незабаром вона найкращих перемагати почне! Звідки такі навички взялися?

-Може хто її вчить? Або сама вирішила навчатися, тренуватись. Як бути з Важаком?

-Якщо він сам не збирається вмирати, то йому потрібно допомогти! Як тільки він піде з клану, один без супроводу, нападемо на нього. Вб'ємо, скажімо, що на нас напали! Як тільки я стану Важаком, візьму за дружину Весну, я її характер швидко вкорочу. Навчу манерам справжньої дружини. Вона мені синів народжуватиме, спадкоємців моїх!

-Ми? Хочеш убити йому нашими лапами? Навіть не сподівайся. Це твій план, сам по ньому дій, до того ж, де гарантія, що ти нас вбивцями Важака не назвеш?

-Боягуз! Лисий послід! -Зашипів кіт -Без вас трусів розберуся. Тільки потім не сподівайся на мою доброту. Ти міг отримати місце мого помічника, Глашата, тепер не мрій

Коти не встигли повернутись до табору, з кущів вистрибнув Ураган. Кіт був розлютований

-Ось що ти задумав? Зайняти місце Чорної Смерті? Я завжди знав, що від таких ти треба чекати неприємностей! Мало тобі знущань над слабкими, так Важаком.

-Ти ж казав, що тут нікого немає! Що ми самі! -Загарчав на приятеля, потім вискалившись на Урагану -Ти ще тут!? Тебе ж вигнали, тебе тут не повинно бути! -Через хвилини роздумів -Так ось до кого ця домашня кицька бігає. До тебе! Це ти її навчив. Як я одразу не здогадався. Звичайно, їй же розуму не вистачить самій всьому навчитися, тому вона вирішила звернутися по допомогу до вигнанця! Зрадниця! Нічого, я з нею окремо, наодинці розберуся. Покажу їй, хто тут головний!

-Не смій так говорити про Весну, ти її кігтя не стоїш! - загарчав кіт, потім у два стрибки перегородив котам шлях - Тільки через мій труп ти станеш новим Важаком. Я не дозволю ні Весні, ні Чорній Смерті завдати шкоди! Перш ніж ти вб'єш Важака, тобі доведеться убити мене! -Плямистий щоб показати, що він не жартує, дико загарчав

-Ти думаєш, що зможеш мене здолати? Та я тебе одним ударом прикінчу. Але ... Зараз у мене немає бажання з тобою порається. а ось мій помічник тебе провчить

Приятель Хваткого здивовано подивився на свого майбутнього Важака-Я? Чому це я?

-Ти Адже хочеш стати моїм помічником? Якщо ні, тоді провалюй з клану!

Приятель тихо вилаявся. Він розумів, що Хваткий хоче чужими лапами розібратися з непотрібними свідками. Але, що поробиш заради місця "помічника Важака", адже не кожен день таку посаду пропонують. Тому приятель Хваткого проковтнув свою злість і без попередження кинувся на Урагану. Плямистий на щастя встиг зреагувати, і вчасно відскочив убік. Тільки з третього разу супротивнику вдалося звалити Хваткого. З того моменту між колишнім клановцем і теперішнім почалася неабияка битва. Коти рвали один одного на шматки, шипіли, гарчали, відбивалися, захищалися. Що тільки вони не застосовували, аби не програти один одному. Майбутній Ватажок Хваткий у цей час спокійнісінько спостерігав, і люто благав Зоряних допомогти йому в його починаннях. Якоїсь миті Хваткому здалося, що його приятель, яким він його насправді не вважав, для нього інші кланівці були як раби, піддані, почав брати гору над побитим Ураганом, кіт щиро зрадів. Але рано чи пізно все пішло не за планом Майбутнього Ватажка. Приятель у якийсь момент втратив пильність, і це мало не коштувало його життю. Хапкий поборів своє небажання брати участь у битві, все ж таки вирішив допомогти своєму горі помічникові, і кинувся на Урагану, в той момент коли плямистий цього не чекав. Завдяки раптовості Хваткого, його приятель залишився живим. Відкинувши Урагану убік, Хваткий звернувся до приятеля - Все доводиться робити самому! Невже так важко його прикінчити! Чому я маю цим займатися! Я бачу ти не дуже хочеш стати моїм помічником. Можеш більше не розраховувати на мою доброту!

-Хватий! -Тяжко дихаючи відповідав кіт -Ти ж бачиш який він? Я намагаюсь як можу!

-Погано намагаєшся! -Загарчав на весь голос -Якби ти старався, він би зараз лежав трупом! Гаразд. Дам тобі шанс. Цього разу разом зі мною його прикінчиш!

Ураган під час їхньої словесної суперечки насилу піднявся на лапи. Кіт розумів живим, вони його не відпустять, треба бігти. Користуючись тим, що коти не дивляться у його бік, плямистий кинувся тікати. Перший це помітив приятель, він разом із Майбутнім Важаком кинулися йому навздогін. Плямистий біг щосили, як раптом кіт зачепившись задньою лапою за корінь дерева, що стирчав із землі, кіт тільки встиг піднятися на лапи, як його збила величезна туша.

-Далеко зібрався? -Дихавшись, сказав кіт -Думав втекти від нас? Не вийде! -І знову знайшовши винного, загарчав на приятеля -Ти чому не вбачав за ним!?

-Хватий!? Знову я винен! Годі з мене! Не потрібна мені твоя посада!

Кіт зібрався йти, але шлях йому перегородив злий Хваткий - Ніхто нікуди не піде! Ти підеш тільки до Зоряних Предків, або залишишся і робитимеш те, що я скажу! Ти що думаєш, я тебе так просто відпущу? А де гарантія, що ти зараз мене не здаси Чорної Смерті? Вибирай, або допомагаєш мені добити Урагану, або помреш!

Приятелю Хваткого стало не по собі, кіт на хвилину забарився, що йому робити? Раптом коту стало шкода Урагану, той ледь стояв на лапах, намагався зобразити бойову стійку, але й умирати йому не хотілося, майбутній помічник хотів ще сім'ю завести. Трохи подумавши, кіт зрозумів, що не готовий втрачати своє життя через вигнанця. Через хвилину Хваткий разом із своїм приятелем на всю билися з Ураганом. Плямистий як міг відбивався від них, кілька разів намагався втекти, але всі його спроби провалилися. Ще через кілька хвилин вигнанець нерухомо лежав на сирій землі. У кота не було ні сил, ні бажання піднятися на лапи і продовжувати опір, він розумів, що все одно програє. Тому кіт вирішив дочекатися своєї смерті. Хваткий вирішив не добивати переможеного, вважаючи, що той все одно довго не проживе