Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

Гуниной З. Ю. на исполнение

Подпись

30.03.83 г.

МВД СССР

Отделение внутренних дел

Исполнительного комитета

Пермского городского Совета народных депутатов

Учреждение ВС-389/36

д. Кучино, Чусовского района

№ 535

Киевский городской суд

г. Киев

При этом направляю исполнительный лист № 2-с от 02.10.80 г. на сумму 2149 руб. 15 коп. в доход государства на осужденного Стус Василия Семеновича, так как последний скончался.

Приложение: по тексту на 3 листах.

Начальник Учреждения ВС-389/36

В. Н. Федоров

Прокуратура СССР

Прокуратура

Украинской ССР

(в порядку нагляду)

18.07.90 г. № 13—5398—72

г. Киев

по справі Стуса В. С.

У судову колегію в кримінальних

справах Верховного Суду УРСР

Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 2 жовтня 1980 року, —

Стус Василь Семенович, 1938 року народження, українець, безпартійний, з вищою освітою, робітник Київського взуттєвого об’єднання «Спорт», мешканець м. Києва, судимий 7 вересня 1972 року за ст. 62 ч. І КК УРСР на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, —

засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 років позбавлення волі і 5 років заслання.

На підставі ст. 26 ч. І КК УРСР Стуса В. С. визнано особливо небезпечним рецидивістом з відбуттям покарання в виправно-трудовій колонії особливого режиму.

Стаття 70 ч. 2 КК РРФСР із звинувачення Стуса В. С. виключена.

В касаційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком Стус В. С. визнаний винним в тому, що він, будучи раніше засудженим за особливо небезпечний державний злочин на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, відбуваючи в І974—1979 роках основну і додаткову міру покарання, а з серпня 1979 року мешкаючи в м. Києві, куди він прибув після відбуття міри покарання, не став на шлях виправлення, залишаючись на ворожих радянському суспільству позиціях, спілкуючись з особами, засудженими за особливо небезпечні державні злочини, а також з представниками зарубіжних буржуазно-націоналістичних кіл, на ґрунті антирадянських націоналістичних переконань з метою підриву та ослаблення Радянської влади протягом тривалого часу систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянську та наклепницьку літературу, в якій містяться заклики до проведення боротьби з Радянською владою, та вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.

Деякі з них потрапили за кордон в капіталістичні країни, де широко використовуються буржуазно-націоналістичними центрами в провокаційних кампаніях проти Союзу РСР.

Разом з цим Стус В. С. з тією ж ворожою метою займався антирадянською агітацією і пропагандою в усній формі, поширюючи наклепницькі вигадки на радянський державний та суспільний лад.

Ворожою діяльністю проти радянського державного і суспільного ладу Стус В. С. займався, незважаючи на те, що йому 19 жовтня 1975 року та 19 червня 1978 року повторно було оголошене офіційне попередження про недопустимість дій, які суперечать інтересам державної безпеки СРСР у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1972 року.

Конкретно злочинна діяльність Стуса В. С. виразилася в слідуючому.

• В грудні 1976 року, відбуваючи покарання в виправно-трудовій колонії № 19 селища Лісний Мордовської АРСР, він виготовив наклепницький документ в вигляді «заяви» до Президії Верховної Ради СРСР і тоді ж поширив його, надіславши до Прокуратури Союзу РСР зі своїм листом — проханням, щоб текст «заяви» було доведено до «адресата».

В зазначеному документі він зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Зокрема, намагається довести, що в нашій країні начебто існує беззаконня та відсутня демократія. Схвалюючи діяльність осіб, заарештованих за особливо небезпечні та інші державні злочини, робить спробу обвинуватити Радянську владу в порушенні прав людини.

• Тоді ж, у 1976 році, відбуваючи міру покарання в Мордовській АРСР, Стус В. С. виготовив документ у вигляді «Відкритого листа до І. Дзюби». В ньому, паплюжачи радянський державний та суспільний лад, наклепницьки твердить, що на Україні в 1972–1973 роках начебто відбувся «антиукраїнський погром», під час якого нібито притискувалась «національна гідність» радянських людей, що в СРСР кожен український літератор начебто «поневолений, а народ знаходиться нібито в якомусь «вакуумі» і його духовне існування «поставлене під загрозу».

Зазначений ворожий документ набув поширення серед націоналістично настроєних осіб, зокрема потрапив до мешканця міста Києва Шевченка О. Є., притягнутого до кримінальної відповідальності за антирадянську агітацію і пропаганду по іншій справі, під час обшуку по якій 1 квітня 1980 року була вилучена рукописна копія цього документа.

Згаданий документ також потрапив за кордон, де використовувався буржуазною пропагандою в ворожих акціях проти Союзу РСР і був надрукований під назвою «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби» в журналі «Визвольний шлях» № 12 за грудень 1976 року, що видається організацією українських буржуазних націоналістів у Лондоні.

Восени 1977 року, відбуваючи додаткову міру покарання — заслання в селищі Матросова Тенькінського району Магаданської області, з ворожою метою Стус В. С. виготовив рукописний документ у вигляді «листа» до своїх знайомих, мешканців міста Києва — Коцюбинської М. Х., Кириченко С. Т. та її чоловіка — Бадзьо Г. В., пізніше засудженого за антирадянську діяльність.

В цьому документі він зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад, паплюжить національну політику КПРС та братню дружбу українського та російського народів, наклепницьки стверджуючи, що в українського народу нібито «катастрофічне духовне існування», а радянська влада