Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Весна! -Практично переходячи на крик -Припини мучити мене своїм мовчанням!

-Що Ти хочеш від мене почути? Що я люблю тебе, що я божевільна від тебе? -Занадто холодно, на думку Урагану, сказала принцеса -Я не знаю. Я намагаюся забути про минуле, про свої невдалі почуття. Але я досі порівнюю тебе та його! І завжди знаходжу його краще за тебе! -Ці слова немов ножем ударили Урагану, не це він хотів почути, далеко не це -Тобі краще знайти мені заміну. Я не та, хто тобі потрібний!

Щоб не продовжувати розмову, Весна втекла з табору. Їй було боляче, соромно за себе. Принцеса розуміла, що своїми словами зробила Боляче Урагану, але вважала, що так буде краще. Він кине свої спроби завоювати її увагу і знайде собі іншу подругу. Так хотіла, так думала Весна. Але вона розуміла, що Ураган не з тих, хто так просто відмовляється від свого. Рано чи пізно стійкість принцеси впаде. А сам Ураган ще якийсь час нерухомо стояв. Потім придушив у собі бажання кинутись за Весною, пішов до лікувального намету. Лікар помітив його пригнічений стан, не став його допитувати, замість мовчки, безшумно вийшов, залишив кота. Ближче до вечора, коли Чорна Смерть повернулася з патрулем з полювання, кіт запросив у свій намет Весну та Урагану. Чорна Смерть дуже багато думав з того дня, коли був попереджений і врятований Весною. Кіт розумів, що він уже не в тому віці, щоб тримати на собі клан, нехай у клані було не так вже й багато котів, від сили двадцять, тоді як у деяких кланах чи племенах більше тридцяти котів. Ватажок порадившись із деякими воїнами, яким довіряв. Зважився на серйозний крок. Весна та Ураган увійшовши до намету Важака схилили голови на знак поваги

-Весна, Ураган. Дякую, що прийшли до мене -поглядом попросив їх підійти ближче -Я довго думав -Чорна Смерть не знав як почати розмову. Не знав якої реакції чекати

-Про що Ватажок? Про що ви думали? Чи можемо вам якось допомогти? -Запитала Весна

Чорний кіт глянув на принцесу. Останнім часом вона трохи замкнулася у собі. До того ж кіт зауважив, що вона практично не розмовляє, навіть не дивиться на Урагану. Звичайно Важаку хотілося запитати їх у чому справа, але все ж таки вирішив не втручатися. Кіт кілька хвилин мовчав, обмірковуючи як розпочати розмову

- Про все - зібравшись з силами, сказав - Якщо б не ти, Ураган, якби ти тоді не підслухав розмову Хваткого і його поплічником ... Якби не ти, Весна, якби тоді тобі не вдалося привести до тями Урагану. Я б зараз не стояв перед вами

-Ми лише виконували свій обов'язок -синхронно, не змовившись відповіли коти

-Ви могли його і не виконувати. Ви могли зробити все по-іншому. Я вдячний Вам.

-Навіщо ви так, Чорна Смерть? Ви ще не надто старий. Не кажіть дурниць!

-Не перебивай мене Весна-кішка винно притиснула вушка до голови-Вибач, не хотів бути різким. Я хочу домовитись. Хочу висловити свої думки, плани. Вислухайте -переконавшись, що його більше не перебиватимуть, кіт почав -Насправді у мене немає ніякого наступника, я ніколи про це не замислювався. Завжди вважав, що проживу до ста місяців. Втім з таким життям, як моє, мало хто доживає до старості. Часом дивуюсь, як мені вдається залишатися живим. Скільки всього мені довелося пережити. Не вперше мене намагаються усунути з моєї посади, але як бачите ще нікому не вдалося. А того дня.. -кіт на секунду замовк. -Того дня злякався. Хочете вірте, хочете ні. Я справді злякався. За себе, за Весну. Не знав, не чекав, що вона виявиться такою хороброю. Все завдяки тобі Ураган. Хваткий міг тоді мене вбити. Мене багато разів намагалися вбивати, і я без страху відбивався, а тоді я злякався – за інтонацією можна було зрозуміти, що кіт соромиться свого визнання – Я вже не той, що раніше. Сили вже не ті. Відчуваю, що починаю потроху здавати позиції. Бігаю вже не так швидко, зір уже не такий, що раніше. Та й до кішок вже не так тягне-посміхнувся чорний, помітивши як зніяковіла Весна-Раніше я міг гордо розпустити хвіст, миттєво заслужити увагу будь-якої кішки, а зараз уже немає того бажання. Старію. Старію - за складами промовив останнє слово -До чого я веду? Ви напевно це хочете у мене запитати, і вас, напевно, цікавить навіщо я вас послав до себе? -Коти мовчки кивнули, порахував що слова тут зайві -З того дня, як я раніше сказав, я багато думав. Ще я порадився з іншими котами, яким довіряю. Я вирішив передати свою посаду Важака передати іншому коту, молодшому, розумнішому, хоробришому. Мені ж час піти на спокій. Я не йтиму з клану, я тільки перейду в статус Старійшини. Я все одно продовжу допомагати клану чим зможу, порадами, підтримкою. Але правити я вже не буду. Мій час уже вийшов. Настав час дати дорогу іншим - підійшовши ближче до котів, чорний серйозним голосом промовив - Ураган. Весна. Я хочу щоб новими ватажками Клану стали ви. У клані Ватажок один, кому з вас їм бути, вам вирішувати. Ватажком може стати Ураган, а Весна буде його помічником, чи навпаки. Все залежить від вас. Відмов я від вас не приймаю. Це моє тверде рішення!

Сказати, що Ураган і Весна були в глибокому шоці, значить нічого не сказати. У них буквально відвисла щелепа. Чорна Смерть дав час їм прийти до тями

-Чорна Смерть, навіщо? Хіба я цього заслужив? Я ніколи не думав про Вожаство!

-Урагане, ти здається погано мене слухав? Адже я сказав, що відмови не приймаю!

-Чорна Смерть. Ви впевнені, що я.. Ми.. Впораємося? Адже це така відповідальність! -Розгублено затараторіла принцеса -То що я принцеса, не означає що мені потрібно.

-Весна! -Зупинив кішку -Свою посаду я тобі віддаю не через твого статусу. А тому, що ти виявила себе хоробро! Скільки разів ти допомогла нашому клану? Скільки разів ти терпіла приниження, глузування інших, але це не змусило тебе піти від нас! Того дня, коли ти мене попередила, я зрозумів, що ти дочка свого батька та сестра свого брата! Я добре знав Гранда та Захід сонця. Дивно виходить. Я бився з ними, а потім я навчав їхніх дітей та племінників. А зараз я передаю свою посаду тобі. Твій брат був молодий, коли кинув мені виклик, і мало не вбив мене. Йому тоді це коштувало чимало зусиль. Але він, як справжній син, помстився за свого батька, за вашого батька! Нехай спочатку ти не була схожа на них, ти не була такою хороброю, сильною як вони. А зараз, я перед собою бачу справжнє продовження свого роду! Твоя сім'я має пишатися тобою! Зізнаюся, я спочатку не вірив у тебе, вважав тебе тягарем, але все ж таки в душі була крапля надії, на твої зміни. Мені тепер соромно за свою невіру в тебе. У мене немає своїх дітей, а якби були, то я хотів щоб вони були такими ж хоробрими як ви, Ураган, Весна-кіт ледве стримався щоб не заплакати від власних слів, він сам собі дивувався, раніше чорний ніколи не помічав за собою сентиментальність , Напевно він таки старіє -Завтра ранком я оголошу своє рішення