Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Астальдо 📚 - Українською

Читати книгу - "Астальдо"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Астальдо" автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 185 186 187 ... 192
Перейти на сторінку:
не збудував те, що мріяв… Навіть якщо я побачу в Мандосі тінь моєї коханої, і тіні моїх рідних, це не втишить моєї туги за життям. А ти говориш, що я не боюсь погибелі.

До Гуріна, ясна річ, доходили чутки про Прокляття Судді, йому, як і кожному, хто виховувався при дворах нолдорських князів, доводилося чути уривки Нолдоланте, але молодий князь був упевненим, що опісля славної загибелі кожного Безсмертного неодмінно винагороджують тілом і зустріччю з близькими. Нині виявилось, що Нолдор б’ються не за винагороду, а за світло зірок, за ковток води, за Арду, в якій вони могли б жити… Б’ються запекло, ні на що не сподіваючись, нічого не просячи у Богів… І срібноволоса княгиня Еріен не простягне своєму коханому руку десь на зелених луках потойбіччя… Білим вогником блукатиме він по таємничому Мандосу, тужачи за тілом, за світлом, за милими серцю…

— Вам, Аданам, — стиха мовив Фіндекано, — дано забуття… Смерть — це ваша винагорода, ваш дух забуває минуле, і, як то вважав один з наших любомудрів, заново втілюється в новонародженого. Ми нічого не зможемо забути і в Мандосі… Вічність метатись мандрівним вогнем і пам’ятати свій біль, свої помилки, свої втрати… І ви заздрите нашому безсмертю?

Гурін похитав головою:

— Я так і думав, — сказав, — що тут якась біда… Але ми здолаємо її, аran nin. Здолаємо всі разом… Ось побачите — спершу ми поб’ємо Моргота, а тоді перепливемо море, розіб’ємо Туманні Чертоги, і змусимо Суддю випустити всіх Нолдор і не тільки Нолдор. Він напевне погодиться — адже його уклінно прохатимуть переможці Чорного Вали.

Срібний смішок був йому відповіддю. Сум зник з очей князя Гітлуму, і зраділий Гурін знову побачив перед собою красеня-Ельда, до якого звик з дитинства.

— Проб’ємося, — мовив Фіндекано вже своїм звичним співучим голосом, — проб’ємося, друже Гурін.

Надходила середина літа… До Гітлуму прибув загін з Нарготронду — ті Ельдар з Nelya Nosse, які прагнули помститися за минулу поразку і за загибель свого князя. Загін не був надто великим — Артаресто не заборонив добровольцям іти, однак зостався в Нароготронді сам, і більшість пішла за його прикладом. На чолі воїнів Нарготронду був Гвіндор, давній приятель Фіндекано. Nelya Nosse йшли під корогвами Другого Дому — Артаресто заборонив їм нести стяги Арафінвіонів, бо битися вони мали опліч з Феанаріонами. Фіндекано лише знизав плечима — нині він потис би руку навіть Куруфінве, зоставивши незгоду на потім.

З Доріату прибули Маблунг та Белег на чолі невеличкої дружини з Пробуджених. Маблунг, спокійний неговіркий Синда, більше помовчував, а Белег, витончений красень з ніжними телерійськими рисами обличчя, оповідав стиха:

— Ми привели б більше воїнів, Великий Князю Нолдор, якби не необережна поведінка родичів вельможного Маедроса. Сам Маедрос гідний всякої шани, однак його брати…

— Що ці двоє накоїли знову? — втомлено спитав Фіндекано.

— Ви знаєте, про кого йде мова? — здивувався Белег.

— Келегорм та Куруфін, — сказав Фіндекано, називаючи Феанаріонів їхніми синдарськими найменнями, — є погибеллю для Першого Дому. Про це говорить і їх старший брат, який, однак не має сили покинути божевільців напризволяще.

— Вони написали князю Ельве листа з погрозами, — мовив Белег, — вимагали, щоб той віддав камінь, інакше, опісля перемоги вони знищать Доріат… Взагалі-то, багато хто вважає, що негоже тримати у себе чужу річ, адже це виріб Феанора…

— Це його душа, — мовив Фіндекано, — душа, розділена на частини…

Белег покрутив головою…

— Я підозрював щось подібне, — сказав, — Тінгол просто таки зачарований Сильмарилом. Він не може випустити його з рук. Ну, і оці погрози…Тому наш князь вигнав посланника Нолдор з ганьбою. Ми думали, що князь Маедрос втрутиться, але з Гімрінгу досі не було звісток.

— Князь Маедрос, — мовив Фіндекано, — напевне і не знав про того листа. А як і дізнається — не втрутиться. Він нині є стрілою, націленою на Ангбанд.

— Князь Ельве, — сказав Белег, — заборонив нам брати з собою воїнів Доріату. Нас супроводжують Пробуджені з Оссиріанду, котрі брали участь ще в Першій Війні. Доріатців тут — лише ми двоє…

— Бо ми не можемо, — тихо мовив Маблунг, — не прийняти участи в битві, яка має вирішити долю Арди.

— Я вдячний, — сказав Фіндекано, — від усього серця.

Белег раптом хитнув головою, щось згадавши.

— Вам передає вітання, — сказав, — Галадріель, вельможна дружина княжича Келеборна. Вона виїхала до Гімрінгу і піде на битву разом з військом князя Маедроса. Вона звеліла переказати вам дослівно: «Я могла б піти до бою з нарготрондцями, але Нельо вартий того, щоб битися з ним пліч опліч. Рудий не проти — адже я його найулюбленіша сестра. Люблю вас обох… Помстимо наших рідних. Артаніс Нервен Алтаріель.» Вона все сказала.

— О, ця Артаніс, — сказав Фіндекано, і побачив теплі усмішки на обличчях доріатців. — вона є і моєю найулюбленішою сестрою.

З Майтімо він давно узгодив день і годину. Ранком, в святковий день середини літа, князь Гімрінгу мав вирушити через Випалений Степ і виманити на себе військо Ангбанду. Гітлумці мусили вдарити з нагір’я Еред-Ветріну, затиснувши ворога в кліщі. А там уже — воля Валар… і відвага воїнів.

Підійшло військо з Фаласу — князь Кірдан дотримав слова. І він же затримав на побережжі Ерейніона, доручивши тому бути cano залоги Віньямару замість Еркассе. Застави на Побережжі Фіндекано залишив, бо остерігався нападу від Дренгісту. У Віньямарі за його наказом зібралися всі юні Ельдар — сини його наближених, та багатьох інших Нолдор та Синдар Гітлуму. Великий князь пам’ятав про оті двадцять зі ста можливої невдачі і не хотів заглади всіх гітлумських Нолдор. В разі поразки Нолдор Віньямару могли укритися у Корабела в Фаласі. Юнаки, котрі аж кипіли обуренням, не змогли опертися наказу, і виїхали з Ейтель-Сіріону ще навесні.

О, якою ніжністю світилися обличчя жон лучників, котрі зосталися воювати разом з милими серцю… Насмішкуватий Алмареа ходив тінню за своєю Еленіель, з тихим усміхом торкаючись її руки, пестячи долоні, ніби вони тільки-но зустрілися в лісових хащах поміж квітами. Синьагіл, котрий вичерпав всі доводи, аби відправити Ласселанте до Егларесту, зосереджено продовжував уроки стрільби з лука, які почав їй давати ще в фортеці біля Кам’яної Могили.

І срібний сміх Ельдар дзвенів в Ейтель-Сіріоні, підбадьорюючи Аданів, які хвалилися минулими звитягами та мріяли про майбутні.

Останнього свого вечора в твердині Фіндекано дав звичаєвий баль на честь Середини Літа.

Він переговорив з Гімрінгом — йому відповів Аркуенон, начільник оборони, котрий трохи не плакав від того, що його зоставили з залогою в замку. Майтімо вивів військо, вирушив до Аглонова проходу… Наугрім не підвели

1 ... 185 186 187 ... 192
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Астальдо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Астальдо"