Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

— Це вже допит?

— Не починай…

Тіммі обернувся до нього, тримаючи в руках стос фотографій у рамках.

— Це Джеррі Марсалас змушував Девіда робити цю гниль… Джеррі був дуже поганою людиною. Він доглядав за Девідом багато років і давав йому ліки, завдяки яким він поводився… відносно нормально. Іноді він збільшував або зменшував дозу і змушував Девіда робити знімки для продажу, щоб заробити. За те, що він доглядав за Девідом, йому платив Реймонд. Він же влаштував Девіда у «Жетон честі», аби Біллі теж міг за ним придивлятися. Відколи почали транслювати серіал, Біллі керував операторами.

— Не біжи поперед батька в пекло, — сказав Ед. — Де Мертенс і Марсалас знаходили моделей?

Тіммі притиснув до себе фотографії:

— У «Флер-де-Ліс». Марсалас багато років користувався послугами цієї контори. Коли був при грошах — купував собі дівчат. Він знав багато Пірсових «випускниць» і багато… сексуально розкутих людей, про яких розповідали йому дівчата. Потім виявилося, що багато хто з клієнтів «Флер-де-Ліс» полюбляє особливо порнографію, і він умовив кількох дівчат, що раніше працювали на Пірса, пустити його на їхні секс-вечірки. Зйомку вели і Джеррі, і Девід, а потім він міняв дозування препаратів Мертенсу і змушував обробляти вже готові фотографії. Чорнильна кров — це Девідова ідея. Потім Джеррі знайшов людину із видавничої галузі, яка допомогла це все оформити у журнали, а потім він взяв ці журнали і поніс до Пірса. Стежиш за фактами? Я ж гадки не маю, що тобі відомо, а що — ні.

— Міллер Стентон поділився із нами деякими фактами, яких ми не знали, — відповів Ед, дістаючи блокнот. — Зокрема, що Петчетт із Дітерлінґом були бізнес-партнерами тоді, коли відбулися вбивства Атертона, у яких, як тобі відомо, я підозрюю тепер і Мертенса. Продовжуй. Якщо мені щось буде незрозуміло — я перепитаю.

— Гаразд, — відповів Тіммі. — Якщо ти цього ще не знаєш, домальовані чорнилами каліцтва були ідентичними тим, які заподіяв своїм жертвам Атертон. Але Петчетт не міг про це знати, думаю, фотографії тіл тих жертв взагалі бачили тільки поліцейські. Так само він не знав, що Девід Мертенс — справжній вбивця Веннерголма, однак, коли Марсалас придумав свій план торгівлі порнографією і прийшов до Петчетта просити на це гроші, Пірс вирішив, що подібні знімки можуть скомпрометувати його повій і клієнтів. Тому він відкинув пропозицію Марсаласа, хоча й купив у нього частину журналів для розповсюдження у закритій мережі клієнтів «Флер-де-Ліс». Тоді Марсалас пішов до того Дюка Кеткарта і послав його до братів Енґлеклінґів. Еде, цей твій містер Фіск натякав, що вся ця історія якимось чином стосується бійні в «Нічній сові», але я не…

— Я тобі потім усе поясню. Ти розповідав про початок 1953 року. Продовжуй, будь ласка.

— Ну, а потім Петчетт пішов до Сіда Гадженса, — промовив Тіммі. — Вони ніби збиралися вдатися до якогось шантажу, але про це я нічого не знаю. Так от, Пірс розповів Гадженсові про Марсаласа та його порнуху. Він порозпитав про нього і з’ясував, що Марсалас регулярно буває на знімальному майданчику «Жетона честі», який завжди дуже цікавив Гадженса, бо той давно хотів опублікувати серію матеріалів про людей, причетних до серіалу, у «Цілком таємно». Пірс дав Гадженсові кілька журналів, які він купив для «Флер-де-Ліс», і Гадженс зв’язався із Марсаласом. Він вимагав у Джеррі інформацію на зірок серіалу, погрожуючи викриттям його темних справ із порнухою, якщо той нічого не розповість. Джеррі розповів йому якісь безпечні факти про Макса Пелтца, і трохи пізніше це було опубліковано. А потім Гадженса було вбито. Звичайно, за вбивством стояв Джеррі, який змусив це зробити Девіда. Він знизив дозування його ліків настільки, що Девід знову став несповна розуму. Девід став таким же, як раніше… коли убивав дітей. Марсалас вчинив так тому, що дуже боявся, що Гадженс переслідуватиме його все життя. Словом, вони з Девідом заявилися до Гадженса, вбили його й забрали увесь компромат, який Сід мав на «Жетон честі», зокрема й незакінчену папку, яку Гадженс завів на нього та на Девіда. Думаю, він навряд чи здогадувався, що у Петчетта зберігалися копії усіх найважливіших документів, які вони з Гадженсом планували використовувати з метою шантажу, так само як і Пірс навряд чи знав, де саме Гадженс тримає оригінали.

Едові залишалося поставити три ключових питання. Але спершу треба було перевірити, чи готовий він говорити правду.

— Тіммі, коли Вінсеннс допитував тебе п’ять років тому, ти поводився підозріло. Ти вже знав тоді, що порножурнали — справа рук Мертенса?

— Так. Але тоді ще не знав, хто такий Девід. Я тільки знав, що за ним приглядає Біллі, тому нічого Джекові і не сказав.

Питання номер один.

— Звідки ти все це знаєш? Те, що мені розповів.

— Дізнався сьогодні ввечері, — відповів Тіммі, і на очах його з’явилися сльози. — Після готелю Біллі зажадав пояснень щодо натяків того огидного копа з приводу Джонні Стомпанато. Більшу частину історії Біллі уже давно знав, але хотів з’ясувати все до кінця. Ми поїхали додому до Реймонда, у Лаґуну. Реймонд знав цю історію від самого початку — від Пірса — от він нам усе і розповів. А я просто слухав.

— Інес теж була там?