Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

P. S. Знаю, що ти все рівно про це думаєш, тому хочу тебе заспокоїти. У лікарні ти марив і говорив уві сні. Джеку, я знаю тепер, можливо, найгірші речі, які можна знати про тебе, — і мені наплювати. Ми забудемо про це і не будемо ніколи згадувати. Капітан Екслі теж усе чув, але йому тим більше наплювати. (До речі, не такий вже він і гівнюк, як ти розповідав.)

Цілую багато-багато разів, К.»

Джек відчув, що ось-ось розплачеться, але сльози так і не потекли. Він поголився, прийняв душ, одягнув штани і найкращий свій спортивний піджак — поверх гавайської сорочки. Рухаючись у бік Брентвуда, він не міг позбутися думки, що все навколо здається якимось новим.

Екслі стояв на тротуарі, тримаючи в руках магнітофон. Бад Вайт стояв на ґанку. Усі зібралися.

Вайт підійшов ближче.

— Я тільки що розмовляв з Ґаллодетом, — сказав Екслі. — Він сказав, що без очевидних доказів до Лоу нема чого й потикатися. Мертенс і Перкінс все ще на волі, а Стомпанато із Ланою Тернер — у Мексиці. Якщо Мікі не розповість нам нічого цінного, то я піду просто на Дадлі.

— Ви заходите чи ні? — почулося з-за дверей. — Якщо вже принесли хрінові новини, то краще викладіть їх всередині.

На порозі з’явився Мікі Коен у халаті та єврейській ярмулці.

— Хлопці, останнє запрошення. Ідете?

Вони увійшли всередину. Коен зачинив двер і показав жестом на маленьку позолочену труну.

— Мій покійний спадкоємець Мікі Коен-молодший. Ну що, спробуйте перебити моє горе вашими хріновими новинами, довбані гої. Похорон відбудеться сьогодні на кладовищі «Маунт Сінай». Я заплатив рабинові, аби він поховав мого друга по-людськи. А тим цвинтарним йолопам скажемо, що ховаємо карлика. Гаразд, розповідайте, якими вітрами вас до мене занесло.

— Ми прийшли розповісти вам, хто замочив хлопців, яким ви залишили свої справи на час відсидки, — сказав Екслі.

— Яких ще хлопців? Продовжуйте в тому ж дусі — і я змушений буду скористатися П’ятою поправкою. До речі, що це за хрінь із плівкою ви тримаєте в руках?

— Джонні Стомпанато, Лі Вакс та Ейб Тайтелбаум. Вони — частина більшої банди, і це в них опинився героїн, який сперли у 1950-му, коли зірвалася ваша угода із Джеком Драґною. Це вони вбивали ваших хлопців на волі, а вас самих із Дейві Ґолдманом намагалися вбити у Мак-Нілі. Також вони підклали вам бомбу в будинок, і, хоча поки що вам щастить, рано чи пізно вони до вас доберуться.

— Егеж, я цих старих дурнів, — розреготався Коен, — думаю навіть кликати назад. Але не вірю, ніби їм вистачило мізків, щоб обіграти Мікстера.

— Дейві Ґолдман був із ними у змові, — сказав Вайт. — Але в Мак-Нілі вони вирішили прибрати вас одним махом.

— Ні! — розгнівано крикнув Мікі Коен. — Та Дейві ніколи в житті би так мене не підставив! Ніколи! Та це ж такий само гріх, як бути комуністом!

— У нас є докази, — сказав Джек. — Дейві підклав до вас у камеру жучок. Ось як стало відомо на волі про вашу розмову із братами Енґлеклінґами.

— Брехня! Та навіть спільно з Дейві Ґолдманом їм мене не переграти!

Екслі натиснув кнопку — і плівка закрутилася.

— «…він і сам своїм шлангом доволі вправно грається, не гірше, ніж Хейфец зі своєю скрипкою…»

— Ні, ні! — закричав Коен, аж підстрибнувши від несподіванки. — Жодна людина у світі не могла би так мене обдурити!

Екслі натиснув якусь кнопку.

— «…дірка в неї, мабуть, шиншиловим хутром оздоблена…»

Стоп, знову старт. Гра в карти, шум води в бачку.

— Гаразд! — закричав Коен, вдаривши ногою труну. — Вірю!

— Тепер розумієте, чому Дейві не дозволив вам забрати себе у кращу лікарню?

Коен витер чоло своєю ярмулкою.

— На таке навіть Гітлер би не пішов. Але хто це в них такий розумний і жорстокий за головного?

— Дадлі Сміт, — відповів Бад Вайт.

— О Господи Ісусе! От у це я можу повірити. Ні… скажіть мені, заклинаю вас труною мого любого Мікі-молодшого… скажіть, що ви просто пожартували.

— Про капітана поліції Лос-Анджелеса? Мік, це правда.

— Ні, не вірю. Доведіть мені, дайте докази.

— Мікі, — сказав Екслі, — це ви нам