Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

   Так ось хто ці дивні хлопці, які не вписуються в загальну картину, зрозуміла, нарешті, дівчина.

- Хлопці, знайомтеся. Це Анастасія Віталівна. Дружина Віктора.

- Настя, - поправила його дівчина, заздалегідь показуючи, що проти такого офіціозу.

Хлопці по черзі назвали свої імена. Всі виявилися дуже веселими і товариськими. Гітарист, барабанщик, клавішник, той самий в великих окулярах, прийняли її приязно і вже нахвалювали Стаса, як самого популярного співака планети. Вона слухала і посміхалася цій відданості. Цікаво, як давно вони разом? Не часто зустрінеш таку згуртовану команду. Тим більше в такому юному віці.

Після обіду, де Стас був офіційно представлений усім гостям, обстановка перестала бути холодною. Незнайомі жінки підходили до Насті перші і сідали поруч, щоб обговорити який у неї амбітний чоловік, і яких висот він досягне в музичній індустрії з таким прагненням. Їй було приємно слухати їхні слова, але вже через деякий час, коли потік бажаючих познайомитися з дружиною відомого продюсера вичерпався, дівчина, колупалась в тарілці та думала про те, що зараз із задоволенням би подзвонила Машці і поїхала кататися по місту.

Віктор, весь вечір зайнятий розмовами з гостями, до неї практично не підходив. Представив дружину парі співаків, про яких зараз чимало говорили з екранів телевізорів, і на цьому все. Напевно, думав, що і сама впорається. Не маленька дитина, познайомиться з ким-небудь і знайде спільну тему для розмов. Але їй не хотілося. Встрявати в чужі компанії, вслухатися в обговорювану тему, щоб потім самій підхопити загальну хвилю. Навіщо? До пари жінок вона таки підійшла, але тема фен-шую її не спокусила. Пізніше до неї підсів якийсь іменитий співак і дружелюбно посміхнувся.

- Думаю, Стасу пощастило. Я знаю його вже кілька років, і Віктор зможе просунути його так, як сам би він ніколи не зміг. 

Настя тільки кивнула, задумливо подивившись в бік молодого хлопця, з яким тепер контрактом був пов'язаний її чоловік. Стас розмовляв з Віктором і двома жінками, які непристойно голосно сміялися. Сказати чесно, в строгому костюмі він виглядав дійсно, як чоловік. Не хлопчик, а досить доросла людина, яку Настя в хлопцеві ніяк не хотіла помічати. Вона зрозуміла це сьогодні, коли побачила, як чемно він поводиться з незнайомими людьми. Як спритно підхоплює будь-яку тему розмови і як має свою власну точку зору з приводу обговорюємого. Не робить з себе півня і не розпускає хвіст. Якийсь зовсім інший. У Маші вранці він був більш розв'язний. А тепер така зміна. Настя не розуміла, який він справжній, а де маска. Та, пихата і нахабна, або ця - освічена, яка знає толк у двох іноземних мовах, і розбирається в науці і навіть літературі. Правда, під кінець вечора хлопець зняв піджак і тепер від суворого образу залишилися тільки чорні штани і сорочка, рукава якої були подгорнуті до ліктів. Верхні гудзики розстебнуті, а світле волосся зібране у хвіст. - А може і Віті пощастило, - подала голос дівчина. - Якщо він вибрав Стаса, значить, він цього вартий. І виправдає всі очікування.

- Все можливо. Скоро побачимо результат їх роботи, - відповів молодий чоловік, а потім вибачившись, відійшов відповісти на дзвінок мобільного.

- Ти так мене розглядала, що я не міг не підійти, - пролунало над самим вухом дівчини, а потім сусідній стілець скрипнув по підлозі. Об'єкт її недавніх роздумів присів, посміхаючись і потягуючи шампанське.

- Я ось стежила за тобою сьогодні і думала про те, що не розумію, хто ти насправді, - прямо відповіла Настя, подивившись в темні очі.

- В якому сенсі?

- У тому, що ще позавчора ти був зовсім іншим. Самовдоволеним егоїстом, який цілував на моїх очах подругу, а сьогодні ти розповідаєш теорію походження сонячної системи, як казку про колобка.

Хлопець розсміявся.

- Ось казку про Колобка, я чесно кажучи погано пам'ятаю.

Настя теж посміхнулася.

- Так все ж? Який ти справжній?

Смагляве обличчя посерйознішало.

- Я такий, яким ти мене бачиш. І тоді у Маші, і зараз. Просто різні обставини. Якщо я тільки що обговорював з тими дуже дивними панянками як розставити меблі по фен - шую, це не означає, що я зараз не можу піти і затиснути де-небудь в кутку симпатичну офіціантку.

Настя похитала головою не припиняючи посміхатися.

- Стільки контрастів. Я й гадки не мала.

- Що я, крім як занять сексом, ще чимось в житті можу займатися? - куточок пухких вуст поїхав вгору, а вона ніби впізнавала його вперше. З одного боку - це той же хлопчина з минулого, з пустотливим поглядом і довгим волоссям, а з іншого - зовсім інший. Якого потрібно відкривати поступово, дізнаючись кожен раз щось нове і дивуючись таким колосальним змінам.

- Ні. Просто все, що я про тебе пам'ятаю - це те, що ти вчився в дев'ятому класі і постійно ганяв м'яч з друзями у дворі.

- Мало ти пам'ятаєш, - беззлобно дорікнув він, спідлоба дивлячись на дівчину. - А то, як ми бігли від бабки, яка гналася за нами, розмахуючи костуром, коли я для тебе малину обірвав з її куща? - Настя навіть рот прикрила від здивування. Як вона могла таке забути ?! Розсміялася, коли хвиля спогадів облила лавиною.

- Пам'ятаю! Я тоді ще ногу підвернула, тому що взула незручні туфлі на підборах.

- Так, і відмовилася, щоб я тебе до будинку доніс.

- Ну, куди тобі було? Нижче за мене на півтори голови, я і сама дошкандибала.

- Зараз би легко доніс, та й тоді теж, просто ти не захотіла перевірити.

- А потім би Ліля Святославівна тобі поперек лікувала. Слухай, я ще згадала, як одного разу прийшла, а твоєї мами вдома не було. Спізнювалася чомусь, а я голодна була прямо з пар. Ти мені тоді ...

- Пельменів наварив пів каструлі і сказав, що сам їх ліпив.

- Ага, а я зробила вигляд, що повірила.

- А ти не повірила?

- Ні каплі!