Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Академія Бонавентури славиться не тільки сильними бойовими магами, але й смачною їдальнею. За тиждень перебування у ролі викладачки, я ще ні разу не пропустила трапези. 

Для викладачів був окремий стіл. Одне було паскудним ми сиділи всі разом. Зазвичай за столом викладачів було тихо, особливо коли ректор був присутній, всі мовчки їли спостерігаючи лиш за власною тарілкою. Але сьогодні ректор Старк не прийшов на обід. 

- Ми сьогодні після занять, йдемо у храм Покровителів, - почала розмову Хелена Картер, викладачка історії. Здається я вперше чула її голос. Спокійний, врівноважений, не надто тихий, але доволі приємний . - Можливо хтось хоче з викладачів з нами? 

- Не питання, Елен, я з тобою, хто ж пригляне за моїми ледарями, - зиркнула викладачка Джина Брунс у сторону другого курсу, першої групи. Я пам’ятаю проводила в них урок і слово ледарі, Джина підібрала влучно. Вся група була немов би не з цього світу. Вони літали у хмарах та їм доводилось пояснювати двічі, а то й тричі. Не здивуюсь, якщо їх виженуть на наступний рік. Тільки одного хлопчину шкода, Джейк Колі, хлопець дійсно обдаравоний у зільєварінні та йому в тій групі робити нічого. 

- Я думаю усі наставники підуть, - промовила темношкіра Вів‘єн, викладачка психології демонів, не відриваючись від смачної відбивної. 

- У мене є справи поважливіші, - Артур завершив трапезу та піднявся від столу. - Гарного усім дня. 

Він сказав це так ніби смерті побажав. Викладачі йому лиш коротко кивнули, схоже вони звикли до його темного характеру.

- Жінку йому б, - захихикала Джина йому у слід. - Нормальну бажано. 

Хелена штурхнула її в бік. 

- На себе натякаєш? - Вів‘єн підняла очі. 

- А чому б і ні, я гарна, розумна, ще молода, готую чудово та й сильна магиня, - гордо підняла вона голову. 

- А ще підступна та дуже сором’язлива, - Вів‘єн фиркнула та склавши тарілки встала. 

Я не витримавши хихикнула. Темношкіра викладачка коротко глянула на мене та посміхнулась куточком губ. Ворог мого ворога мій друг? Хоча Джина не зовсім ворог, вона скоріше не приємна особа для мене. За тиждень викладання її погляди у мій бік були не надто дружні та вона наполегливо слідкувала за мною. Напевно очікувала, що не порядна відьма повисне на комусь з викладачів та Джина засіче це першою. Але на моє щастя Майкл, за яким Джина також стежила, за тиждень до мене навіть не підійшов. 

- Це не заважає мені бути такою чарівною, - посміхнулась Джина, а потім зиркнула на Роберта Блейка, викладача вогневої підготовки. - Правда ж, Робе? 

Чоловік трохи старший за Майкла з густими темними бровами, які здавалось вічно застигли у похмурому вигляді. Хоча зізнатись він доволі симпатичний. Роберт розтягнувся в посмішці, від чого його обличчя заграло новими фарбами. Зазвичай він не виказував емоції, але схоже для Джини він зробив виключення.

- Нагадаєш мені сьогодні, - підмигнув він та встав. 

Тобто мене Джина намагається зловити на службовому романі, а сама спить з Робертом у всіх під носом? Лицемірна жінка. 

Джина зашарілась та опустила погляд в тарілку. Це було так награно, що мене ледве не знудило.

- Нам пора, - встав Майкл та поплескував по плечі Роба. Я помітила, що чоловік більше не сяяв в знущальній посмішці, зараз він ніби заразився від Роберта та Артура похмурістю.

- Гарного дня, викладачі, - Хелена мило посміхнулась та коли вони вийшли з-за столу зненацька повернулась др мене. - Викладачко Бенет, можливо ви з нами підете? 

Джина помітно смикнула її за рукав.

Йти в храм Покривителів, тій від кого вони відмовились? Заради Хаосу, звісно ж ні. Але моя пам’ять гарно підкинула розклад заліків, які треба скласти та доповідь про історію творців там також майоріла, як і бойовий факультет, який тільки Долі відомо як я складу. Хоча можна попросити Майкла. Точно! Я встала зі столу. 

- Ти згодна? - Хелена знову засяяла в посмішці. 

- Чому б і ні, - я швидко склала тарілки та направилась до виходу. Можливо перехвачу Майкла. 

Помітивши у вікні, що бойовий маг крутиться з Робертом та Артуром біля своєї машини, я без роздумів подалась до них. Доречі моя машина досі в лісі. Я думала забрати завтра її, якраз неділя буде і нас випустять. Звісно я б могла піти в ректорат, але тоді прийшлось би просити дозволу у ректора Старка або його заступника - Артура Гріна, а мені ні той ні інший варіант не підходив. 

- Якось можна визначити хто зробив це? - промовив Майкл дивлячись на царапину на його машині. Хаос його побери, я зовсім забула за цю дрібничку. - Вже тиждень намагаюсь знайти хто паркується як дебіл. 

Образливо стало, але частково він правий.

- Викладачко Бенет, - помітив мене Артур та двоє інших викладачів повернулись. - Можливо ви якимось зіллям побрискаєте та знайдете винуватця, - і знову його зверхній тон. Дратує цим сильно.

- Святою водою, - фиркнула та закусила губу. 

- Свята вода не знайде мені цього придурка, - помотав головою Майкл. - Я б може й не переймався так, якби людина відразу зізналась. Але тут справа принципу. Розумієте викладачко Каро?

Чому він саме до мене звернувся? І чому по імені? На злодієві шапка горить? Я лиш коротко кивнула. Хотілось поскоріше закінчити цю тему, інакше я попадусь з усіма потрохами.