Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

Давно це було і, мабуть, неправда, але жив в одному королівстві вибагливий Принц. Мало того, що перебірливий, та ще й у репродуктивному віці. Тобто, готовий до одруження. 

Та ось біда - Принцу лише Принцесу подавай. Та неабияку - а СПРАВЖНЮ. Що під цим мав на увазі молодик - не знали навіть його батьки. Тож відправили сина на пошуки тієї єдиної. А той підійшов до справи з усією серйозністю. У кожному сусідньому королівстві влаштовував кастинги. І зовсім не з церемоніями вручення троянд. Ні! З гороховим тестом! Якщо ви, мої любі читачі, подумали, що він їх кашею гороховою годував - помиляєтесь! Якось це було б неестетично… Навіть у давні часи.

Натомість Принц посилав слуг у спальні претенденток на одруження. А ті,  таємно клали їм під матраци одну єдину горошину. На ранок Принц запрошував ту чи ту “жертву експерименту” на сніданок і розпитував про якість її сну. Якщо та не жалілася на проведену ніч, вона одразу ж впадала у немилість до вибагливого наступника престолу і спілкування на цьому закінчувалося. І як не крути, а гороховий тест ніхто пройти не зміг! 

Тривали б ці пошуки ІДЕАЛУ ще довго, якби не кмітлива служниця однієї з Принцес. Дівчина побачила якось, як один з помічників Принца прокрадається до спальні її господині, а потім кладе горошину під пір’їну. 

Зрозуміла тоді служниця, що до чого. Недарма ж була кмітливою. І вирішила - а чого б свою долю за хвоста не впіймати? Чим вона гірша за тих манірних білолицих принцес, що лише те й роблять, що в дзеркало на себе милуються.

План в голові був складений - прикинутися справжньою принцесою і одружити на собі Принца. А там головне шлюбний контракт не підписувати - і буде собі жити-поживати і добра наживати. Сукню позичила у своєї господині, а більше їй нічого й не потрібно було. Клепки в голові вистачало!

У той самий час Принца накрила глибока депресія, і він повернувся додому. Усі надії знайти ТУ ЄДИНУ з кожним днем ставали все примарнішими і висновок напрошувався лише один - ДОСИТЬ ГОРОХОВИХ ТЕСТІВ! Вибери собі нормальну дівчину і побудуй з нею сім’ю. Але у багачів свої примхи, що вже про принців говорити…

От сидів однієї дощової ночі Принц у своїй кімнаті, читав любовний роман, їв морозиво і плакав. Його ридання заглушував лише грім. Буря розгулялася не на жарт і королю з королевою навіть в якийсь момент стало страшно, адже громовідведення у ті часи ще не було. Раптом у вхідні двері палацу хтось постукав. Король подумав, що йому це здалося, і не відчинив. Стукіт тоді став гучнішим та інтенсивнішим. Злякана Королева послала слугу подивитися, хто ж це вночі такою погодою вештається.

Коли двері відчинилися, на порозі з’явилася струнка жіноча постать. Виглядала вона, чесно кажучи, непрезентабельно. Вода струмочками лилася з її мокрого розкуйовдженого волосся на шию та одяг. Дихала дівчина важко, мабуть, бігла. Черевиків на ній теж не було.

- А це що за нещастячко? - мовила Королева, все ще шокована зовнішнім виглядом незнайомки.

- Я - Принцеса з далекого королівства! - гордовито обізвалася та. - Моя карета застрягла у вашому болоті, слуги розбіглися хто-зна куди. То я до вас вирішила завітати.

Принц почув розмову в холі й вийшов з кімнати.

- Ця дівчина каже, що вона - СПРАВЖНЯ ПРИНЦЕСА! - мовив до нього батько. Йому вже, чесно кажучи, було все одно, на кому одружиться Принц, аби внука їм народила. 

- Це ми ще перевіримо, - пробурмотіла Королева, яка була більш перебірливою за чоловіка. Тепер зрозуміло, в кого її синок вдався.

Незнайомку запросили у палац, нагодували, помили та переодягнули в красиве сухе вбрання. Вона дійсно була дуже гарною і Принц не відходив від неї весь вечір. Коли слуги готували для дівчини гостьову кімнату, Королева, яка вже встигла приревнувати її до сина, особисто поклала горошину під матрац з цілковитою впевненістю, що “принцеса” чи хто вона там, нічого не відчує.

Наступного ранку господарі та гостя зібралися за сніданком. 

- І як же Вам спалося, Принцесо? - поцікавилася Королева.

- Та яке там спання? - обурилася та. - По мені ніби вагон проїхав. Щось постійно муляло. Навіть декілька синців зранку на собі знайшла.

Вона демонстративно закотила рукава. І на диво присутніх, руки дівчини і справді виявилися всі у синцях. Де їм було знати, що ці синці у так званої “принцеси” були зароблені ще задовго до сьогоднішньої ночі. У них зі слугами був свій “Бійцівський клуб” за їжу. Тож не дивно, що синці, як й інші травми, часто були їхніми вірними супутниками.

Принц, побачивши такий “стовідсотковий доказ”, вже хотів був освідчитися незнайомці, але Королева помахом руки змусила його зупинитися. Вона хотіла провести ще один тест. Наступної ночі перин та матраців стало більше, а горошина - всього одна. 

На ранок всіх цікавило лише одне питання:

- Як Вам спалося, Принцесо?