Читати книгу - "Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд"

   "Відпустити — це не означає забути, це означає дозволити собі йти далі."

Моя мадам, моя кохана діва,
Від серця тобі я білі лілії віддам.
Зізнання щирого кохання,
Почуття мої до Ліліани.
Невинна, ніжна, моя мила,
Квітучі пахощі твій дар.
О, знай ти, лілія та білосніжна,
Благословення мала у коханні.
Тому візьми її та бережи.
Кому потрібно — віддаси.
Знаю-знаю, не я то буду,
Не та людина твого серця.
Відмова — біль.
Тому прощання день настане скоро,
Ти зажди.
Знайди, прошу, людину гідну,
Яка знайде для серця ключ,
А я радіти буду.
Віддай ту лілію ти їй,
Людині добрій та без зла.
Моє кохання ти, прощання буде, почекай.
Але не смій робити боляче собі та їй,
Квітучі білі лілії не мають бути у крові.
О, моя Лілі,
Пробачення прошу за все,
Чи гарне, добре, та погане.
Я так втомилася від болів
Від тих твоїх відмов стрілою в серце.
Настав вже час прощання, вибачай.
Тому скажу:
"Кохаю до без тями я тебе,
Прощай".