Читати книгу - "Сила тяжіння, Калашнікова Лідія"

-Чому ти втік? - дівчина швидко наздогнала його. Вона важко дихала й схоже, була збентежена, хоча Гаррі погано бачив її обличчя в темряві.

-Я не тікав. Я пішов, бо мій робочий день закінчився.

Дівчина ще відсапувалась.

-І тому, що мав лишити вас із нареченим - додав Гаррі. При цьому, його голос дивно затремтів, а кулаки знову стиснулись.

Дівчина хотіла щось заперечити, але він перебив її несподівано сам для себе.

-Яку гру ви ведете? - запитав, хоч і не розраховував почути відповідь.

-Що? - запитала дівчина.

-Використовуєте мене, щоб ваші кавалери ревнували?

-Що?...Я…Ні! Я не маю кавалерів! Що за дурниці, хто тобі це сказав?

-А що тоді це означає? Чому ви ось зараз бігли за мною?

-Бо…

Лінда збагнула, що це й справді виглядало дивно. І Рональд бачив це. Вона відчула, як червоніє.

-Бо я думала, ми друзі - озвалась дівчина. Вона вже геть забула, що хотіла сказати та що пояснити. Може, насправді нічого й не хотіла, просто мусила піти за ним…

-Бо я хотіла прогулятись із тобою - продовжила вона - Це найкращий подарунок на день народження. Був би. Бо досі це свято було огидним.

-Ми не можемо бути друзями, міс - Гаррі мусив сказати це, хоча насправді йому хотілося взяти Лінду під руку й відвести подалі від Рональда та інших джентльменів. Вона прагнула того ж, та її бажання не належали тільки їй.

Він не повинен ніколи забувати про це, останнє.

-Чому? - Лінда відчула фізичний біль усередині. Такого раніше не було. Проте зараз, дивлячись на хлопця, який раптом зробився дуже далеким і чужим, вона відчувала, ніби хто упивався в її серце гострими кігтями.

-Бо ми з різних світів. Це ж очевидно.

-То й що?

Гаррі видихнув. І тоді сказав те, чого ніколи не мав би говорити вголос і взагалі визнавати.

-Бо ви скоро вийдете заміж. Після цього все закінчиться, і це…занадто боляче.

Він прикусив язика й мовчки пішов, не попрощавшись. Якщо говорити далі, можна зізнатись іще багато в чому неприємному й непотрібному їм обом.

Лінда дивилась йому вслід, і відчувала, що хоче плакати. Всередині щось боляче пекло й просилося зовні, вона не могла того зупинити.

Повертаючись до будинку, Лінда не могла збагнути, чому з її очей без зупину котяться сльози. Щось таке було в словах Гаррі, від чого їй теж ставало боляче. Можливо, тому, що вона не хотіла, щоб він відчував щось подібне, та й казав теж…

Чому все аж настільки складно?

Лінда мусила витерти сльози й розтягувати губи в усмішці, прощаючись із гостями. Рональда серед них не було, але дівчина не думала про нього. Її голова постійно машинально поверталась убік воріт, туди, куди пішов Гаррі.

Про що він зараз думає? І що відчуває?

Випроводивши останніх гостей, Лінда повернулась до вітальні й побачила дві великих валізи, що стояли прямо посередині.

Кет сиділа на канапі й тримала сина на руках.

-Ти їдеш зі мною - сказала вона сестрі. Голосом, який не передбачав заперечень. Раніше він так само забороняв Лінді красти солодощі зі столу чи мамині коштовності з великої скрині.

Дівчина мовчки пройшла повз валіз і впала на канапу.

Байдуже. До всього байдуже. Вона не може мати за друга того, кого хоче, й він говорить такі дивні й болючі речі…

Лінда відчула руку Кет на своєму плечі. Прямо, як у старі часи, до заміжжя сестри. Проте тепер це вже не допомагало, бо вони обидві вже не ті.

-Їдьмо - повторила Кет м’яко - Поживеш трохи в мене. Тобі потрібно відволіктися, зайнятися чимось іншим. Допоможеш мені з Генрі. Няньок він, звісно, має, але вони так дратують мене, пресвята Богородице!

Чоловік Кет, ще більший за неї в ширину та висоту, сивий чоловік, який постійно кашляв та тримався дещо зарозуміло, тільки знизав плечима, коли дружина повідомила йому новину.

-Моя сестра погостює в нас кілька місяців - Кет сказала це м’яко, проте таким тоном, що й Лінда не змогла б заперечити.

-Як забажаєте, люба - сказав віконт, навіть не глянувши на свояченицю.

Батько теж не мав нічого проти.

-Можеш узяти з собою служниць - шепнула Кет сестрі - Тільки цю, яку звати Дженні, не бери. Вона мені не подобається.

Місіс Пікфорд не мала нічого проти цієї служниці.

Вона виконувала свою частину угоди, а саме - Дженні просила лишити її тут, адже тільки так, позбувшись суперниці, вона могла зосередитись на завоюванні Гаррі.