Читати книгу - "Археологiя. Дитяча енциклопедія"

Зіпсована мумія

Втім, влада розуміла: іншого фахівця такої кваліфікації, який був би здатен провести роботу в гробниці Тутанхамона, просто не існує. Картера запросили знову.

Картер перед саркофагом Тутанхамона

Обличчя Тутанхамона: зображення на покришках гробів (1, 2, 3); золота маска мумії (4); мумія (5)

Новий сезон почався з розбирання похоронних ковчегів. Їх виявилося чотири, і кожен наступний був прикрашений краще попереднього. «Як у цьому обмеженому просторі відокремлювати і пересувати частини ковчегів вагою від чверті до трьох четвертей тонни, уникаючи надмірних ушкоджень?» – писав Картер. Упродовж вісімдесяти чотирьох днів археолог розбирав ковчеги і виносив їх із камери.

Розібравши четвертий ковчег, він побачив саркофаг, що був зроблений із суцільного шматка жовтого кварциту. На ньому лежала гранітна плита. Її підняли, і Картер остовпів. «Вигук подиву вирвався з наших вуст. Виконаний з винятковою майстерністю золотий рельєф юного царя заповнював внутрішність саркофага. Це була кришка чудесної труни у формі людського тіла, завдовжки близько 2,25 метра».

У схрещених руках Тутанхамон тримав жезл і віяло – символи царської влади. Обличчя на кришці труни здавалося живим. Воно було зроблене із золота, очі з арагоніту й обсидіану, брови і повіки із синього скла. Такими ж прекрасними були зображення молодого фараона на кришках інших трун.

Картер з неймовірною обережністю розібрав другу труну і знайшов під нею третю. Вона вся була зроблена зі справжнього золота. Товщина стінок сягала кількох міліметрів, важила труна 110 кілограмів. У повній тиші Картер і його помічники почали повільно знімати важку кришку…

Це було, мабуть, єдине розчарування за весь час копіткої роботи Картера в цій гробниці. Бальзамувальники занадто щедро намастили мумію Тутанхамона ароматичними смолами і пахощами, тому вона погано збереглася. «Іронія долі полягає в тім, – з гіркотою писав Картер, – що мумії, які побували в руках грабіжників і жерців, збереглися краще, ніж ця недоторкана». Саме те, що мумію витягали із замкнутого простору саркофагів, рятувало її від їдкої дії ароматичних смол. Голову і плечі мумії ховала золота маска – навдивовижу гарний портрет юнака з тонкими аристократичними рисами обличчя. Обережно знявши маску і вдивившись в обличчя мумії, Картер був уражений тим, як точно давній художник передав вигляд молодого фараона.

Хто ж такий Тутанхамон?

До того, як була знайдена ця гробниця, про існування Тутанхамона знали лише деякі єгиптологи. Завдяки Говарду Картеру в наші дні ім’я юного фараона відоме більше, ніж імена великих завойовників, правителів Єгипту – Хеопса і Рамсеса Великого.

Тутанхамон, який правив з 1333 по 1323 рік до н. е., напевно, був молодшим (або прийомним) сином «фараона-єретика» Ехнатона. І одночасно – його зятем, оскільки був одружений на дочці Ехнатона. До речі, фараони, як правило, одружувалися зі своїми близькими родичками, щоб зберегти чистоту царської крові.

Можливо, Тутанхамон зійшов на трон у дванадцятирічному віці, а помер, як показали медичні дослідження мумії, приблизно у вісімнадцять – дев’ятнадцять років. Він був занадто молодий, щоб керувати державою, і реальна влада належала високопоставленому сановнику Ейє. Цей хитрий царедворець пережив Ехнатона, його прийомних синів Сменхкара і Тутанхамона, а згодом сам став фараоном.

Картер супроводжує дерев’яну статую Тутанхамона

Про особистість «хлопчика-фараона» ми можемо судити з численних портретів і рельєфів на стінах його гробниці і по речах, що були в ній. Про події його царювання майже нічого не відомо.

Якийсь час Тутанхамон жив у заснованій Ехнатоном новій столиці Ахетатоні (Тель-ель-Амарні). У дитинстві він, як і його названий батько, поклонявся богу сонця Атону (і його ім’я тоді звучало як Тутанхатон). Однак після смерті Ехнатона повернувся до древнього культу Амона. Чи, швидше, його «повернули». Столиця була знову перенесена до Фів, і саме ім’я єретика і злочинця Ехнатона, що проклиналося усіма в Єгипті, хотіли б забути. Чи можна припустити, що хлопчик, який зайняв трон, здатний протистояти могутнім жерцям і навіть усьому Єгипту, який не простив Ехнатону відступництва від древніх богів?

Картер писав про Тутанхамона: «Ми можемо з упевненістю сказати тільки одне: єдиною і найпомітнішою подією його життя було те, що він помер і був похований».

Деякі деталі його смерті все ж таки дійшли до нас. Вивчивши рештки вінків та гірлянд, що були покладені на труни, археологи встановили: Тутанхамона поховали в середині квітня – в кінці травня. Саме тоді в Єгипті цвітуть волошки і дозрівають плоди мандрагори і пасльону.

Ця усипальниця, що вражає своїм вмістом, вірогідно, була значно скромнішою за гробниці інших царів. Якщо цей вісімнадцятирічний фараон, який нічим не уславився, був похований з такою пишнотою, то як же ховали Рамсеса Великого чи Сеті I? Які ж похоронні дарунки були сховані в їхніх гробницях?

Відповідей на ці питання ми ніколи не дістанемо. Якщо, звичайно, новий Говард Картер не відшукає в Єгипті невідому гробницю, що знову приголомшить людство.

«Прокляття фараонів»

За всі двісті років існування археології як науки жодне археологічне відкриття не здобуло такого широкого визнання і популярності, як знахідка гробниці Тутанхамона.

Коли і як виник міф про «Прокляття фараона», сьогодні вже важко сказати. Аж до 30-х років минулого століття вся світова преса неодноразово присвячувала йому свої сторінки.

Приводом для легенди про «Прокляття фараона» послужила, напевно, передчасна смерть лорда Карнарвона, який помер від укусу москіта після тритижневої марної боротьби з хворобою. Негайно після його смерті пролунали голоси про «покару богохульнику».

За три місяці 1926 року, у розпал загальних розмов про Тутанхамона, його гробницю відвідали 12 300 туристів, а лабораторію -270 груп.

Незабаром з’явилося нове повідомлення про «жертву прокляття Тутанхамона» – стаття під заголовком «Помста фараона», а потім заговорили про «другу», «третю», «сьому», «дев’ятнадцяту жертву». Про цю дев’ятнадцяту жертву говорилося, зокрема, у телеграфному повідомленні з Лондона, датованому 21 лютого 1930 року й опублікованому в одній з німецьких газет: «Сьогодні сімдесятивосьмирічний лорд Вестбурн викинувся з вікна своєї квартири в Лондоні, розташованої на сьомому поверсі, і розбився на