Читати книгу - "Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek"

ГЛАВА 16. ФЕНІКС.

Гаргуль нервово ходив по кімнаті, стискаючи кулаки. На столі перед ним лежав перстень, який віддав йому Богл. Але це була лише нікчемна підробка, і від цього гнів демона розпалювався ще більше.

Гаргуль різко плеснув у долоні, і кімнату окутав сивий, густий туман. Коли туман розсіявся, перед ним з'явилося міфічне створіння — Голем.

Це була жахлива істота, створена людиною, але наповнена життям за допомогою темної магії. Голем сягав майже трьох метрів заввишки, його шкіра була наче з каменю, а очі мерехтіли червоним світлом. У повітрі витав запах вогкості та землі, змішаний з металевим відтінком магічного каменю, з якого він був створений.
— Навіщо мене покликали? — його голос пролунав глухо, неначе луна з-під землі.

Гаргуль хижо посміхнувся.
— Мені потрібен попіл фенікса. Ти ж охороняєш птаха, отже, дай мені те, що я вимагаю. Взамін ти будеш правити світом разом зі мною.

Голем нахилив голову, і його очі спалахнули яскравіше.
— Я лише охороняю вогняного птаха. Але дістати його попіл не в моїх силах. Жоден демон не може до нього навіть торкнутися. Для нас це смертельне прокляття. Він знищує будь-яку темну істоту. Дістати попіл може тільки відьма, яка віддасть краплину своєї крові для порятунку янгола-охоронця.

Сивий туман знову поглинув кімнату, і Голем зник, залишивши Гаргуля самого.
— Прокляття! — демон вдарив кулаком по столу. — Де знайти відьму, яка віддасть свою кров? І де знайти янгола-охоронця?!

Він знав, що Кастіель живий. Він також знав, що янгол привів армію валькірій на допомогу чародійкам. Його план потребував змін. 
Гаргуль різко свиснув, і з темряви з'явилася тінь. Вона розтеклася підлогою, наче чорний дим, а потім матеріалізувалася в постать високого чоловіка з палаючими червоними очима. Це був Гортаг — морокун, найкращий вбивця Гаргуля. Його отруйні стріли і кігті вражали жертву непомітно. Смерть була миттєвою, а сам Гортаг завжди зникав неушкодженим.
— Чим можу допомогти, володарю? — запитав він своїм шиплячим голосом.

Гаргуль примружив очі.
— Ти вирушиш у 1825 рік, на Дикий Захід, у поселення Еола. Там живе Шарлота Уоррен. Вона має янгола-охоронця на ім’я Метью. З його допомогою ти здобудеш попіл фенікса. А потім — уб'єш Шарлоту. І тоді Чародійки назавжди зникнуть.

Гортаг вклонився і, розчинившись у тіні, зник.


Тим часом Чародійки стояли перед Леоном, уважно слухаючи його пояснення.

— Фенікс — це птах, що є символом безсмертя і відродження, — почав він. — Його пір’я палає вогнем, але не обпікає його самого. Щоранку він згорає, а щовечора відроджується з власного попелу. Його вогонь здатний спалити будь-яке зло, а його попіл…
— …знищує будь-якого демона, — догадалася Пайпер.
— Саме так, — кивнув Леон. — Але є перешкода. Попіл охороняє Голем. Його не можна вбити звичайними заклинаннями чи зброєю. Лише попіл фенікса може знищити цю істоту. Але щоб його отримати, одна з вас повинна пожертвувати своєю кров’ю задля порятунку янгола-охоронця.

Чародійки переглянулися.
— І де ж цей фенікс? — запитала Фібі.
— У 1825 році, в поселенні Еола, на Дикому Заході, — відповів Леон. — Але є одна проблема: у вас буде лише 24 години. Якщо ви не дістанете попіл за цей час, то…
— …залишимося там назавжди? — сумно підсумувала Пайпер.

Леон кивнув.
— Саме так.

Фібі вдихнула.
— Ну що ж, тоді нам пора. Але… Леоне, у мене є питання. Де ви зберігаєте всі реліквії, які ми вже дістали?
Леон хитро посміхнувся.
— У книжковій залі, в кінці коридору.
— Ви жартуєте? — обурилася Пайпер. — Це ненадійне сховище! Будь-який морокун може просто зайти і викрасти їх!
— У нас немає вибору.
— Є! — втрутився Дін. — Ми повернемо Школу Магії!
— Демони не очікують нас там, — додала Пайпер. — Пора повернути школу законним власникам.
— Гарна ідея! — підтримав Джон Константин. — Як казав один знайомий мисливець: "Час начистити тварюкам пику."

Їх осяяло яскраве світло, і за мить вони зникли з зали. 

Чародійки опинилися у Школі Магії.

— Який план? — запитав Константин, ховаючись за книжковими полицями.
— Бальтазар відволіче увагу демонів, а ми атакуємо, — сказала Пайпер. — Ставка на ефект несподіванки.
У цей момент перед двома морокунами з’явився Коул.
— Неочікували мене? — глузливо запитав він.

Демони здивувалися.
— Бальтазар? Сам власною персоною?! Невже ти вирішив приєднатися до нас?

Коул посміхнувся.
— До вас? До Гаргуля? Дурні… Він вас просто використовує.
— Тоді до кого ж?
— До нас.

За спинами морокунів з’явилися чародійки.
— Як ви посміли прийти сюди?! — загарчав демон.
— Дозволь поправити тебе, — Коул хижо посміхнувся. — Це ви посміли захопити Школу!
— О, Коуле, невже ця вистава тільки заради тієї дурненької відьми…

Демон не встиг закінчити. Коул кинув у нього енергетичну кулю, і той згорів у вогні.

Раптом залу оточив густий чорний туман. Сотні демонів і морокунів з’явилися перед ними.
— Якщо ви зараз підете, можливо, виживете, — спокійно сказала Пайпер.
— Ти нас лякаєш, відьмо? — зареготав один із демонів.
— Не відьмо, а Зачарована! — вигукнула вона.

Демони кинулися вперед. Але Пайпер підняла руки, і з її пальців вирвався синій вогонь, розриваючи їх на шматки.

Коул знищив іншого демона зеленим полум’ям.
— Я так розумію, що добровільно ви не підете? — спитала Пайпер. — Тоді самі напросилися.

Чародійки взялися за руки.

Світло вибухнуло в залі, знищуючи всіх демонів.

За мить усе закінчилося.

Після битви сестри накреслили на підлозі трикветр і стали у центр.
— Час накласти захист.

Вони заплющили очі.

Школу осяяло зелене світло, яке поступово оточило її зсередини і зовні. Всі зруйновані частини відновилися. Книги, манускрипти — все повернулося на свої місця.

— Гарна робота, — похвалив Лео.

Пайпер кивнула.

— Тепер реліквії у безпеці.

— Пора в 1825 рік, — сказав старійшина.

Залу осяяло біле світло, і вони зникли.

Попереду їх чекала подорож у минуле… і зустріч із феніксом.