Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Ясмін відчула, що їй потрібно трохи вийти на свіже повітря, щоб заспокоїтися. Грім і сміх у залі, розмови і святкові тости здавалися все голоснішими, а їй важко було знайти себе серед цієї метушні. Вийшовши на подвір'я, вона пройшла через величезні двері, що вели в сад, щоб відпочити в тіні дерев і насолодитися хоч миттю тиші.

Але те, що вона побачила, змінило все.

У глибині саду, під віковими деревами, вона помітила їх — Керема та Ельму. Вони стояли разом, і в ту ж мить, коли Ясмін наблизилася до них, Керем нахилився до Ельми і поцілував її. Це був пристрасний поцілунок, поцілунок, який проговорював більше, ніж просто слова. Ясмін застигла на місці, не вірячи своїм очам.

Вона стояла, прикривши рот руками, її серце почало бити швидше, але не від радості. Біль і розчарування заполонили її душу. Як вона могла не помітити цього раніше? Як могла думати, що цей шлюб буде для неї важливим, коли серце Керема вже було віддане іншій?

Ясмін відчувала себе маленькою частиною великої і чужої картини. Вона була лише гостею на чужому святі, чужій любові. І все, чого вона прагнула — мати своє місце в світі Керема — зламалося за одну мить.

Очі почали наповнюватися сльозами. Вона намагалася не видати свого болю, але серце стискалося від горя. Ясмін швидко повернулася назад у напрямку весілля, ковзаючи між деревами, намагаючись не дозволити собі заплакати. Вона не хотіла, щоб хтось побачив її сльози, щоб ще більше поглибити свою гіркоту. І навіть коли вона повернулася до залу, де святкування продовжувалося, вона відчувала, що її місце тут було тільки формальним, лише частиною цього великого театру, де не було ролі для неї.

У залі звучала музика, а її серце залишалося пустим. Ясмін втратила все — і свою надію, і своє серце, яке тепер було розірване між її мрією і цією жорстокою реальністю.