Читати книгу - "“там, де світло торкається води”, Елісса Фенікс"

Ільвія кивнула, повільно підходячи до них.

— Я знаю більше, ніж ви можете собі уявити. Це місце — не просто храм. Це простір, який ввібрав в себе стародавні сили. Сили, що можуть змінювати реальність, можуть обертати час. І якщо ви сюди прийшли, це не випадково. Ваше покликання — стати частиною цієї історії, яку ви ще не до кінця розумієте.

Лея і Кайр перезирнулися, і на їхніх обличчях відображалася суміш подиву та страху.

— Що ви маєте на увазі? — запитав Кайр, схрестивши руки на грудях.

Ільвія зробила крок до центральної частини храму, де лежав кам'яний круг з дивними символами. Вона опустила руку, торкнувшись одного з каменів.

— Ви — обрані, — сказала вона. — І вам випала велика місія. Ви повинні пройти через ритуал, щоб зрозуміти, що відбувається з цими силами і чому цей храм не може залишатися покинутим. Те, що сталося в минулому, все ще тримає цей світ у своїх руках.

Лея відчула, як від цих слів в її серці спалахнуло хвилювання. Вона намагалася осмислити сказане, але її думки все ще плуталися. Храм, сили, минуле… Всі ці загадки створювали важкий вузол, що все більше затягував її розум.

— Ритуал? — запитала Лея. — Ви хочете, щоб ми пройшли через якийсь ритуал? Як це працює? Ми ж не знаємо, що відбувається в цьому храмі.

Ільвія підняла погляд до каменя, її очі віддзеркалювали блакитне світло, що виходило від стародавніх символів.

— Все, що вам потрібно знати, вже є всередині вас. Сили, які містяться в цьому храмі, пробудять те, що ви маєте в собі. Це не простий процес, і він не буде безпечним. Але без цього ви не зможете дізнатися правду. Без цього ви не зможете розірвати зв’язок з минулим, яке все ще тримає цей храм під своїм контролем.

Лея почувалася, як її серце почало битися сильніше. Вона відчувала, що цю відповідальність не можна уникнути. І хоча страх, звичайно, був, вона не могла заперечити, що частина її хотіла дізнатися більше. Вони повинні були це зробити.

— І що ми повинні зробити? — запитав Кайр, намагаючись залишити в голосі хоч трохи спокою.

Ільвія знову кивнула, і її погляд став ще серйознішим.

— Пройти через коло. Через те, що ви бачите перед собою. Це коло не просто частина храму — це місток між світами. І тільки ті, хто готовий прийняти свою долю, можуть стати частиною того, що чекає попереду.

Лея відчула холодок по шкірі, але її інтуїція підказувала, що це — єдиний шлях. Вона оглянулася на Кайра.

— Ти готовий? — запитала вона, майже шепочучи.

Кайр мовчки поглянув на неї, і в його погляді вона побачила той самий рішучий погляд, який він мав, коли йшов на цю подорож.

— Готовий, — відповів він спокійно.

Ільвія повернулася до них і жестом вказала на кам’яне коло, яке почало світитися ще яскравіше, коли їхні погляди опинилися на ньому.

— Ваша подорож починається зараз, — сказала вона.

Тієї миті земля під їхніми ногами здригнулася, і храм відгукнувся на їхні кроки. Всі стіни почали тріщати, і камені навколо кола засяяли, випромінюючи світло. Лея зробила крок вперед, і її рука зустріла холодну поверхню каменю. Вона відчула, як її серце на мить зупинилося, а світ навколо став туманним. І тільки тоді, коли їхні погляди знову зустрілися, Лея зрозуміла, що їхня доля неминуче переплететься з тією магією, яка прокинулася в серці цього місця.

І ритуал почався.