Читати книгу - "Синхрон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Беатрікс випила склянку води і знову лягла покірно, бо та особа не придумала нічого ліпшого і сказала, що не можна було знімати бігуді і що пан Карл буде не в захваті. Беатрікс нічого їй на те не відповіла, бо навіщо. Лише промурмотіла, що пані Гільда і як пані Гільда їй робить макіяж і що вона дуже просить. Особа знову нахилилась над нею і взялась до повік, провела лінію, яку тієї ж миті стерла, нічого іншого й не варто було очікувати, а тоді почала знову, на іншому оці, око засіпалось, але ж Беатрікс ненавмисне, це через цю незграбу, яка почала знову, і Беатрікс більше не сіпалась, бо та особа не зможе знайти оправдання, і минула ціла вічність, доки повіки й тіні були готові. Бетрікс промовила лише раз: але, будь ласка, тільки трошки, легесенько, я ж не актриса. Особа не сказала більше ні слова, запанувала підозріла тиша, і треба мати неабияке терпіння, властиве хіба що Беатрікс, щоб витримати все те підозріле витирання і втирання, поправляння раз за разом. Нарешті вона відмучилась і в похмурому мовчанні підвелася, ні, ліпше не дивитись, ні в яке дзеркало, притьмом до пана Карла розчісуватись. Атмосфера недоброзичливості в кабінці ставала нестерпною, і Беатрікс кинулась навтьоки. Куди й ділась уся її сердечність, її звична балакучість у «Рене», і вона сіла в найближчій до виходу кімнаті чекати на пана Карла.
Лише коли він поквапом прибіг, бо вони вже все прибирали, щоб зачинятись, і гукнув Тоні, щоб той потримав йому фен, вона підвела очі й глянула на нього з німим докором. Сподівалась, що він її враз зрозуміє. Але пан Карл висловив обурення лише через бігуді, яких не було, і це вже була межа, ні, ще не межа, бо перш ніж відповісти, вона не змогла втриматись і таки глянула в дзеркало. В неї не було слів, вона так і сказала: Пане Карл, у мене немає слів. Ви тільки гляньте на цей макіяж, не хочу казати, як я виглядаю, як я виглядаю, самі бачите! Пан Карл уже взявся до волосся, розчісував і просушував кожне пасмо, ніби нічого й не помітив, і Беатрікс пережила найгіркіше розчарування. Її таємниче обличчя ще ніколи не було таким. Але шановна панночко (добре, що не сказав пані, а то б їй остаточно ввірвався терпець), знаю, що ви звикли до пані Гільди, але цей новий макіяж не такий уже й поганий. Беатрікс узяла себе в руки й думала, що вона, на жаль, навряд чи в змозі тримати себе в руках, міг би принаймні сказати, що в неї моторошний вигляд і що очі — цілковита катастрофа. Пан Карл лише мовив, щоб відвернути увагу: на дворі, на жаль, ллє, а ви завжди приходите в дощ. Беатрікс нічого не відповіла, сиділа й напружено міркувала, що їй робити, в такому вигляді вона не може зустрічатися з Еріхом, мусить щось зробити, щоб, чого доброго, не ввійти водночас із ним до кав’ярні, може хіба що забігти в ресторан «Лінде» і там у туалеті змити з себе всю цю фарбу, але водою її не змиєш, і вона вхопила ватний тампон для вух, побачила слоїк перед собою, з кремом, на ньому було написано: leave on over night, але вона не розуміє тієї дурнуватої англійської, і коли він її попросив тримати голову рівно, вона відчайдушно кинулась витирати очі тампоном з кремом, бо треба позбутися всієї цієї гидоти, як продажна дівка вона виглядає, а Еріх, чого доброго, подумає, що вона збожеволіла, але то був не той крем, і пан Карл жахнувся і щось сказав, але вона не слухала, тільки терла й терла, витирала повіки, а тоді опустила руки й розридалась нестримним плачем, потекла туш, вона підхопилась, з чорними й синіми патьоками на обох щоках, і закричала: відчепіться від мене, нехай мені негайно принесуть плаща… Але оскільки вона залишила не лише плаща, а й сукню, то щосили кинулась до задньої кімнати, скинула халатика «Рене» на підлогу й одягнула сукню, схлипувала й схлипувала без угаву, і не мала ні сили, ні бажання вести перемовини з пані Івонн і роздавати чайові, а пан Карл, що кинувся вслід за нею, але не міг зайти до приміщення з табличкою «пані», чекав зовні і благав: шановна панночко, прошу вас, та що ж такого, я ж не можу вас так просто…
Беатрікс навіть не глянула на нього, а лише крикнула: заплачу наступного разу, я запізнююсь! І кинулась сходами вниз, але пан Карл її наздогнав, бо вона забула парасольку, а на вулиці ж лило і до того ж як з відра, він хотів ще щось сказати, але Беатрікс була вже біля брами, і хоч узяла парасолю, але не розкрила її, тоді як дощ щосили періщив їй по обличчю, і лише закричала: і я просиділа тут у вас цілих півдня, втратила цілих півдня, хіба я можу так тратити свій час! Коли вона швиргонула йому в обличчя цілих півдня, то була вже вся мокра як хлющ, зачіски як і не було, але хустинку від пана Карла категорично відхилила.
Як ви не розумієте! В мене пропав весь день!
Перейшла через дорогу, і в «Лінде», в приміщенні перед туалетами, ридала далі ридма, згадала Еріха, який вже чекає, але сьогодні марно. Їй хотілося сподіватись, що Ґуґі нині вкоротила собі віку і він не чекає. Раптом вона була переконана, що Ґуґі вкоротила собі віку, перестала плакати і глянула в дзеркало. Катастрофа.
До старшої жінки, прибиральниці, сказала: Катастрофа. Все пропало. Які всі безсердечні. Жінка обняла її і турботливо мовила: Дитино, дитино! А Беатрікс рішуче відповіла: Я не дитина, але всі такі безсердечні, мушу негайно змити всю цю
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синхрон», після закриття браузера.