Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Таємне джерело 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємне джерело"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємне джерело" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Детективи / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 71
Перейти на сторінку:
давнину.

– Працюєте? Ви хіба не на пенсії?

– А я не заробила в радянської влади пенсію. – Очі старої знову блиснули, тепер уже без лукавства. – Мене туди влаштували добрі люди на платню, яку мало хто хоче отримувати. І працюватиму я до самої смерті. Не дивіться, мені сімдесят один рік, вік пенсійний. Але закривають очі. Ніхто не хоче брати відповідальність на себе.

– Яку відповідальність?

– За мене, молодий чоловіче. Поки мені можна давати платню – її дають. Це простіше, ніж давати мені пенсію. Менше пояснень. Ви можете не вірити, але так тут є. Коли говорити зовсім чесно, я сама не уявляю себе на цій так званій пенсії. Пані Христина, моя подруга, давно збиралася допомогти, в неї зв’язки, тільки я уклінно просила її цього не робити. Єдине, на що згодна, – аби приносили ліки та якихось продуктів, коли хворію. Хоча де тепер ті ліки, які нині продукти… Сльози. Не куріть біля мене, коли не важко, – попросила, побачивши, як Ігор витягнув пачку.

– Звичайно, звичайно. – Князевич поквапився заховати цигарки назад. – То чому свята Варвара, що за джерело?

– Навряд чи ви, міліціянти, знаєте щось про святих, ви більше про грішників, розумію. Свята Варвара – великомучениця, береже від раптової смерті. Стосовно ж джерела… Знаєте, у Христини… пані Христини від мене дуже мало є секретів. Тобто як щось не є важливою таємницею міліцейського слідства, такою важливою, що но, вона неодмінно мені розкаже. Я, знаєте, полюбляю різні такі цікаві історії.

– Цікаві? В роботі патологоанатома?

– Люди помирають від різного в цій країні, – загадково мовила пані Анеля. – Над усякою смертю тут можна багато думати. Пані Христина – майстер своєї справи, всіх важливих мерців везуть до неї. Та жінка, доцент, і відставний офіцер держбезпеки були, поза сумнівом, дуже важливими особами. Якби їх не знайшли в лісі біля Гайворона, пані Христина нічого б мені не сказала.

– Чим особливі ці ліси, пані Анелю?

– Можете не називати мене панею, коли вам неприємно.

– Чому мені мусить не бути приємно?

– Пусте, – відмахнулася стара. – Отже, Гайворон. Саме десь там, у тамтешніх лісах, тече таємне джерело.

– Джерело Святої Варвари?

– Люди назвали. Один час там навіть стояла капличка, аби всякий вірний міг помолитися. Те місце знали ще до вашої революції.

Ігор вдав, що пропустив оте «вашої» повз вуха.

– Можна конкретніше? Чим воно таке знамените?

– Старі, ще тамті газети писали: вода з джерела має цілющу силу. Навіть дискутувалась ідея облаштувати там лікувальний курорт. Тільки все впиралося в місцевість: кругом ліси, далечина, надто багато грошей забере сама лише дорога. Є навіть місцева легенда. Скільки їй років – не знаю. Ось ви можете сказати, скільки, хоча б приблизно, може мати років легенда? – Князевич мовчки хитнув головою. – Так отож. Утім, вона жива, її в краю знають, бо публікації мали. А вже в Гайвороні, там у кожній хаті відомо.

– Ви вмієте тримати інтригу, пані Анелю.

– Жодної інтриги, молодий чоловіче. Вода Святої Варвари справді цілюща. Напевне, завдяки тому, що джерело підземне, тож вода насичена корисними властивостями мінералів. І люди, самі розумієте, почали вірити: вона не лише зцілює тяжкі хвороби, тілесні та душевні, а й загалом подовжує життя. Той, хто раз на рік приходить до джерела, купається в ньому та молиться, здатен навіть дожити до ста років, маючи добре здоров’я. Столітній цілком може чутися, мов п’ятдесятирічний.

– Ви серйозно?

– Серйозно. І це не я – народ, легенди, знаєте… Кажуть навіть: джерело Святої Варвари дарує людині вічне життя.

– Неправда. Ніхто не живе вічно.

– Тут можу погодитися, молодий чоловіче. Відтак повторюся – лише переповідаю, що про це джерело кажуть люди вже, без перебільшення, кілька століть. Та є одна серйозна обставина, котра може налякати.

– Налякати?

– Перепрошую, не так висловилася. Застерегти, ось, це ліпше.

– Від чого? – Князевич напружився, бо виглядало – зараз почує те, заради чого й зустрівся з цією жінкою з іншого часу.

– Тут уже посилаю вас до легенди. Той, чиї думки й наміри нечисті, кому довге чи вічне життя потрібне для справ лихих, хто не визнає при цьому заповідей Божих – для того жива вода з таємного джерела перетворюється на мертву.

Хоч у сквері цим понурим осіннім ранком було вже трошки людно, Ігор раптом відчув себе в повній, абсолютній тиші. Довкола вже не було нікого. Зникли запахи та звуки, лиш він сам і стара жінка поруч. Очі знову світилися, і вже не лукаво – зіниці випромінювали безжальний холод, а слова звучали наче вирок. Проганяючи ці відчуття, Князевич труснув головою – і світ знову наповнився звуками.

– Мало що ясно – але в загальних рисах… Чому джерело таємне?

– Бо не всякий знав до нього дорогу, – просто пояснила пані Анеля. – Ще у війну там стояла капличка. За джерелом гляділи навіть якісь відлюдники, називали себе ченцями. Потім влада дісталася й туди. Капличку, як кажуть, поруйнували. Джерельце лишилося, засипати його не вдалося. З часом, як я дізнавалася, капличку відновили. Люди почали туди тягнутися, по воду та на моління. Років десять тому влада перестала це терпіти, капличка в лісовій глушині конфліктувала з атеїстичною пропагандою. – Стара вкотре осміхнулася, тепер уже сумно. – Уявіть собі, десь там, у тих краях – військова частина. Солдатам наказали зруйнувати релігійну споруду, а до лісової гущини притягли не знати як бетонну брилу. Накрили джерельце, тільки нічого не вийшло – вода пробилася назовні через якийсь час. Це вам не диво? Відтоді, знову ж таки люди говорили, біля джерела постійно стояли на варті двоє солдатів. Збили їм там із дощок караульне приміщення. То не є військова таємниця, ви просто нетутешній, Ігоре. З місцевих, особливо там, у Гайвороні, про це всі знають. Навіть присвоїли джерельцю якийсь номер.

– Номер?

– Як то робиться у війську: пост номер такий-то.

– Пост і зараз там?

– Слухайте, аж такого я не знаю. Але раз в околицях Гайворона грішники почали труїтися джерельною водою, значить, дістатися туди вже можна більш-менш вільно. Думаю, такі подробиці ви взнаєте скорше за стару жінку.

Шкірою Князевича пробіг легенький морозець – так траплялося завжди, коли приходив якийсь несподіваний здогад, котрий наближав до істини.

– Ви сказали – грішники?

– Звісно, грішники. Праведникам джерело Святої Варвари дає життєву силу. У тих, хто грішить, забирає життя. Можна обдурити людину, молодий чоловіче. Дурять навіть багатьох людей, великі мільйони. Обдуреними є цілі країни й народи. Та Бога не обдуриш. Він усе бачить.

Грішники.

«Ах ти ж Пилипів, сучий ти пес», – подумав Ігор.

Йому так ураз припекло поставити

1 ... 18 19 20 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємне джерело», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємне джерело"