Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шлях Абая 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Абая"

164
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях Абая" автора Мухтар Омарханович Ауезов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 201
Перейти на сторінку:
але, позбавлені зараз колишньої могутності, причаїлися, скрутившись, як гадюки, ладні вжалити при першій нагоді. Коли б волосним був хтось із їхньої зграї, вони б, звичайно, не посоромилися просто видати Базарали властям. Але й зараз, користуючись старими зв’язками з начальством, вони могли донести на втікача. Запобігаючи цьому, Уразбай і Жиренше, які хотіли зберегти Базарали для своїх темних справ, скрізь поширювали чутку, що той повернувся законно виправданим, що скарги родичів дійшли до царя і цар сам звільнив бідолашного. Шубар був з того самого кунанбаївського гнізда, і довіряти йому не можна було,— він, мабуть, приїхав довідатись що і як.

Ці здогади і побоювання були недалекі від істини. Справді, Такежан, Майбасар і Тсхак боялися помсти Базарали і міркували над тим, як би схопити його і повернути на заслання, не викликавши обурення народу. Вони попросили Шубара поїхати в місто і, якщо він переконається, що Базарали не звільнений, а втік, повідомити про це власті через інших осіб.

Але Шубар, передбачаючи, що приховати свою участь в доносі однаково не пощастить, приїхав до Абая порадитись. Той, обурений до глибини душі, гнівно накинувся на племінника:

— А я думав, що ти — не вони, що в тебе є честь і совість! Як ти не дав їм по голові, почувши таку мерзоту? І ти ще питаєш моєї поради? їдь разом з Єрболом до Базарали, вияви йому повагу, приведи до мене, нехай це буде для тебе карою!

Шубар зрозумів, що навіть побічною участю в злому замірі він назавжди позбавить себе прихильності Абая, що було б для нього дуже невигідно. Та, власне, йому особисто Базарали нічого лихого не заподіяв, і вирок чотирьох волосних, що прирекли Базарали на заслання, Шубар підписав неохоче, під тиском Такежана та Ісхака. Поміркувавши, він вирішив поки що не втручатися в їхні справи.

Отож ніхто з посланців Абая не мав ніяких потаємних замірів.

Похмура настороженість Жиренше і його гостей не заважала жвавій бесіді інших. Міцний кумис, що трохи туманив голову, сприяв загальним веселощам і жартам. Щирі слова Єрбола, співчуття Абая, радісні обличчя молоді, що приїхала зустрічати Базарали, зовсім розвіяли його суворість. Зустріч з людьми, в яких він відчував справжніх друзів, неначе окрилила його, примусила піднестися духом. Він сміявся, жартував, став колишнім Базарали, балакучим і дотепним. Охоче розповідав про пережите. Вій узяв у Аріпа домбру і простяг Кокпаю, жартома попросивши показати своє вміння. Той, повернувшись до Базарали, почав пісню.

Протяжна і некваплива, вона зовсім не була схожа на швидку блискучу імпровізацію Аріпа.

Кокпай повторив у віршах привіт Абая, переданий Єрболом, висловив і свою глибоку пошану до вигнанця, що повернувся. В пісні його не було ні перебільшеної хвальби, ні пишних порівнянь. Потім він заспівав пісню Абая, що засуджувала синків степових правителів. Уже з перших слів її Базарали зрозумів, хто автор пісні:

Підлий сміх у них в очах,

Лихі жарти на устах…

Базарали схвально хитнув головою, скоса холодно глянув на Аріпа. Вірші били просто в ціль.

Уразбай присунувся до Жиренше і почав пошепки перемовлятися з ним. Обом було не до вподоби, що в їхньому домі співають вірші Абая.

Коли Кокпай замовк, Базарали задумався і потім промовив:

— Добре сказав про це Абай. А ще краще, що ти завчив ці вірші і несеш їх у народ.

— А як їх назвати: повчанням, чи що? — глузуючи, запитав Жиренше, підводячись на лікті.

— Абай досяг уже зрілих літ. Яке ж йому діло до молоді? — підхопив Уразбай.— Навіщо він втручається в їхні жарти, у веселощі жигітів і дівчат?

Базарали обвів обох насмішкуватим поглядом:

— Е, Уразбай, невже, коли людина, яка пізнала життя, напучує молодших, та це погано? Ось ти вже, напевне, забереш з собою в могилу все, що пізнав і зрозумів у житті! Яка користь буде народові, коли батьки не залишать дітям нічого цінного й доброго?

Уразбаю не хотілося вступати з ним у суперечку перед прихильниками Абая. Махнувши рукою, він загадково і погрозливо сказав:

— Ну, нехай… Добре, якщо це хороший приклад. Аби тільки він не породив нечестивих баламутів…

Базарали поспішив перевести розмову на необразливі жарти. Магаш і Акилбай, які мало знали його раніше, швидко звиклися з ним і наприкінці вечора зверталися до нього вільно і сміливо. Шубар теж освоївся з своїм трохи дивним становищем і навіть почав, як колись, підсміюватись з Базарали. Той схвильовано розповідав про те, яких чудових російських людей зустрічав він на засланні, і Шубар, посміхнувшись, перебив його:

— Е, Базеке, ти, мабуть, і по-російському навчився там розмовляти?

Базарали різко обернувся до нього, очі його блиснули небезпечним вогником:

— Світе мій! Ви ж постаралися заслати мене туди, де напевне можна вивчити російську мову… Коли б я був там довше, я б її вже, звичайно, добре знав!

Погляд, яким він супроводив ці слова, палав і гнівом, і насмішкою. Всі зареготали. Шубар і сам розгублено посміхнувся, хоч ущиплива відповідь, несподівана і раптова, як постріл, збила його з ніг.

ПОМСТА

1

От уже місяць, як Базарали повернувся до рідного краю. За цей час у нього побувало багато людей. Ближчі по спорідненості аули жигитеків говорили навіть про влаштування урочистого бенкету на його честь, але Базарали, побачивши, що бідні земляки, як і раніше, перебиваються в злиднях, переконав їх відмовитися від цього. Перші два тижні його возили з аулу в аул, навперебій пригощали, поздоровляли з поверненням. Не тільки жигитеки — щиру радість виявляли йому і бокенші, і котибаки, і кокше.

В іргизбаїв Базарали погостював тільки в аулі Абая. Коли Єрбол і молодь привезли Базарали з міста, Абай сам вийшов йому назустріч, обняв з гарячими слізьми радості й повів до себе.

Юрта Айгерім була прикрашена килимами, узорними кошмами. Святкове оздоблення підкреслювало повагу до дорогого гостя. Базарали одразу відчув, як любовно тут про нього піклуються. Молодь ловила кожне його слово. Абай і Айгерім чуйно стежили за щонайменшою зміною настрою гостя.

До обіду Базарали, відповідаючи на запитання Абая, розповідав про краї, які йому довелося побачити, про людей, яких він зустрічав. Але про всі страждання він тут, при всіх, не говорив ні слова, наче в минулому не було мук, а в сучасному — втоми від них.

Увечері в юрті залунали пісні. Абай вирішив, що спогади, мабуть, важкі для його друга,— краще розважити його, допомогти йому забути ці роки. І він попросив молодь перейти до розваг і пісень.

Базарали помітно пожвавішав і, взявши домбру, простяг її Кокпаю. Той почав

1 ... 18 19 20 ... 201
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Абая», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Абая"