Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей "

Глава 9

Прокинулась я з сильним головним болем. Настільки нестерпною, що з ліжка я сповзла, а не встала. Якось піднялася і пішла до ванної кімнати. Коли я глянула в дзеркало на моїй, щоці красувався невеликий, але такий видний оку синець. Прийнявши якось з мукою душ я вдягнувши халат та пішла на кухню. Повинні  ж тут бути, якісь ліки проти голови. 

Коли я побачила за плитою Тамару відразу повернула голову. Я не хотіла, щоб вона бачила мене у такому стані. 

— Доброго ранку, у нас немає якихось ліків проти головної болі, — я пробувала розвернутися на пів обороту і говорити якомога спокійніше.

— Доброго... Зачекайте хвилину, — жінка  відкрила шухляду і звідти дістала аптечку. Витягнувши таку потрібну пігулку та подала мені разом із водою.  

— Дякую, — я взяла таблетку з її рук. Швидко випила і віддала уже порожню склянку жінці.  - Вибачте, що потурбувала. Я напевно піду одягнусь, — якось непевно вимовила зам'явшись. 

— Завжди будь-ласка, — промовила Тамара із щирою посмішкою на губах.

— Ще раз дякую, — після цих слів я вибігла з кухні мов обшпарена. Щирість цієї жінки мене дуже вражала. Я побігла до своєї кімнати аби не стикнутися ще й з Олександром.  Його я точно не бажаю бачити. 

З цим всім, щось треба робити. Мені треба тікати і якомога швидше.  Я не витримаю цього всього. І якщо мені не вдасться, це буде кінець усьому мому життю.  

Я пішла одягатися в університет. Потім обдумаю все...  Одягнувши сині брючні штани  та червону блузу  з довгими рукавами. Коротенькі чобітки. Також шкіряну куртку і чорний рюкзак.  Волосся я накрутила тільки знизу. Заколола по боках срібними шпильками та нафарбувала губи блиском. Доволі не погано.

Але я не знала, що робити з синцем майже на пів обличчя. Добре ж він приклався.  Якщо за те, щоб посидіти з кимось у кафе він мене буде бити. Так далі не піде. Я спробувала замалювати тональним кремом, а зверху ще й пудрою. Якось замазала.  Але все одно було видно. 

Вийшовши з кімнати я попрямувала до вхідних дверей. Дивно, але Олександра ні де не було видно.  Я вибігла на  вулицю. Всередині все трусилося. Я думала, якщо вийде охорона, або він сам. Вони схоплять мене і закриють у кімнаті. На моє здивування нікого не було. До університету по дорозі викликала таксі. І у мене одразу визрів план, як мені позбавитися хоча б на деякий час свого мучителя.  В таксі я набрала номер Рити:.   

— Привіт, — мовила я коли вона уже підняла слухавку. 

— Привіт. Ти чому так рано дзвониш? — хриплим голосом відповіла вона досить втомлено.   

— Люба... Мені треба твоя допомога, — знервовано почала говорити. Навіть тремтячі губи та звук мого голосу видавав мій страх.

— Що сталося? — стурбовано запитала подруга. 

— Мені потрібно в тебе пожити декілька днів, — мені було соромно  просити про це подругу, але іншого вибору я не мала. 

— Їдь до мене там і поговоримо. 

— Зараз буду, — і кинула слухавку.

Я розвернула своє таксі. Промовила  інший маршрут, по дорозі я купила пляшку вина і цукерок. Моїх улюблених.  Коли я вийшла з таксі пробувала не оглядатися, щоб ще більше не придатися паніки. І ось я уже стояла біля дверей своєї єдиної подруги та дзвонила у дзвінок.  Вона відчинила з посмішкою і відразу обійняла.  

— Я дещо принесла,  — посміхнулася і подумки думала ,чи хоч не дуже сильно було натягнуто. 

— Заходь скоріше, — з  теплом  в голосі промовила мені. На мої очах виступили зрадницькі сльози, як я подумки подумала за Олександра, але відігнала думки та тяжко видихнула. Не потрібно! Я не прийшла ридати! 

— Я казала, як сильно тебе люблю, — я поставила вино й цукерки на стіл і обійняла подругу так міцно.  

— Я тебе теж. Все відпусти, бо задушиш! — засміялась вона. — Я піду за келихами.   

Рита пішла на кухню, а я сіла вступивши в стіну погляд. Я відганяла всі думки про Олександра, ховала їх десь далеко, глибоко. Коли вона повернулась почала відкривати вино. І наливати по келихам до самого верху, а тоді сіла напроти мене і промовила: 

— Я так розумію на пари ми сьогодні не йдемо? — Я кивнула, а подруга примруживши очі побачила те, чого я так боялась. І кинулась до мене присівши на коліна, —  Боже! Мелі! Це, що синець? Це він зробив!?  — вона була настільки занепокоєна ,що це відчуття передалось і мені. Я кивнула і відвернула голову в бік. Скупа сльоза скотилася по щоці.  — Я його вб'ю! — кричала  Рита. піднялась та почала намотувати кола навколо стола. 

— Все добре, не переймайся, — промовила я ледь чутно.  Вона поглянула на мене з такою любов'ю та біллю. В мене ніколи не було сестри, тому я легко могла назвати її своєю сестрою. — Давай краще нап'ємося, — промовила я з посмішкою.

— Люба! Я так шкодую, що не можу тобі нічим допомогти. Ще вчора ти була така ніби щаслива, а тут таке... — подруга показала пальцем на мій синець та осушила келих до дна. Я повторила за нею.

— Нічого... Я ж сильна. Я впораюсь, але треба з цим, щось робити, промовила наливаючи ще по келиху. І так ми уже допивали третю пляшку і жалілися які ж все-таки мужики козли. Ми були досить п'яні. І тому коли поглянути на годинник на ньому вже була дев'ята, а на мому телефоні  безліч пропущених від Олександра, ми вирішили піти до клубу.  Я відключила свій телефон. Рита викликала  таксі та ми поїхали до найвідомішого клубу в нашому місті "Картель".  Приїхавши туди охоронець спочатку не хотів нас пускати. Поки не підійшов якийсь мужлан і не прошепотів, щось йому на вухо. Ось так ми й опинилися в середині клубу та одразу пішли  до бару.  

— Дві текіли! — прокричала я бармену.   

— Може потанцюємо! — кричала  мені на вухо Рита. Музика була така гучна, що я ледь її чула.  

Коли ми випили по текілі одразу пішли до танцполу.  Я так злилась  з музикою, що й не помітила чужих рук на своїй талії. Глянула на Риту її теж хтось обійняв. Але було таке відчуття огидне, неначе  я якась шльондра. Хоча Олександр був мені противний, але крім нього мене ніхто ще не торкався.  Я повернулась до того безсмертного та оглянула його прискіпливим поглядом. Досить привабливий чолов'яга зі світлим волоссям і голубими очима. Я відкинула його руки зі своєї талії та відійшла. Але він все одно терся біля мене. Мені дико це набридло тому я пішла до барної стійки.