Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

- Ну, що, Рижик, потерпиш до завтра? - питаю у кошеняти.

Він уже поїв і сопів у мене на колінах, задоволено урчавши.

Раптом стало тихо. Телевізор не працює. За спиною кроки. Немов початок з фільму жахів. Бракує тільки цокання годинника і руху фіранки.

- Тебе довго чекати? - підходить Рома, нахиляючись до мене. 

Відчуваю його подих на своїй шиї.

- У мене кошеня заснуло. - показую на свої ноги.

Рома деякий час дивиться на нього.

- Гаразд. - посміхається куточком губ. - Сьогодні залишишся у мене?

- Так, дякую. - киваю.

На вулиці вже темно, та й додому зовсім не хочеться.

Рома цілує мене в губи і йде. І я хочу піти слідом за ним. Прикушую нижню губу. Дивлюся на кошеня, після на двері за якими зник Рома. Кошеня прокидається, позіхає. Дивиться на мене. Зістрибує з моїх колін і йде на лежанку. Сам.

Ось я відразу зрозуміла, що цей котик дуже тямущий і розумний.