Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 16

-- Цікаво... -- ректор не поспішає ділитися з колегами тим, що побачив. – Це несподівано. Студентко, можете розплющувати очі та повертатися до нас.

Мія хвилювалась, бо від цих магів залежить її майбутнє.

– Яку професію ви бажаєте отримати? – ректор повернувся на своє місце, а викладачі мовчали.

– Я хочу займатися юриспруденцією.

– Добре. Також ви зараховуєтесь на бойовий факультет та чаклунський. У вас Мія не розкритий дар передбачення, думаю інтуїція розвинена вже зараз. Може ви хотіли б ще зайнятися зіллєварінням? -- чточнив ректор для галочки.

– Якщо можна буде поєднати все, то -- так, -- Мія задумливо подивилася на ректора.

-- Добре, проходьте. Ви прийняті.

Щойно за студенткою зачинилися двері всі викладачі подивилися у бік ректора, чекаючи на пояснення.

-- Як ти собі це уявляєш, Редаміре? – вигукнув професор бойового факультету -- Рінар Мель. -- У мене навчаються тільки хлопці, більшість перевертні. Вловлюєш про що я?

-- У студентки Ленкур магія  -- вогненна. Мені треба було її призначити квіти перебирати? – Редамір поділяв побоювання друга, але тут нічого не вдієш. -- Покажеш всю суворість свого характеру, свою славетну дисципліну... -- не зміг договорити ректор.

-- Так у мене вона пропаде! З першого ж заняття, – ще більше розпалюється бойовик.

-- Треба буде зв'язатися з Велірою, розпитати про дівчинку. Думаю, вона знала, що так вийде, але хотіла зробити нам сюрприз.

– У неї вийшло! – також не стримано вигукнув Рінар.

– А мені зараз усе розплутувати. Колеги, давайте ще подивимося на її подругу, там також може бути сюрприз, – поміняв тему ректор.

Ніхто сперечатися не став. До кабінету зайшла Кріс Мирна, поринула у транс і ректор видихнув з полегшенням. Магія води та ментальний дар, але не сильний. Дівчина хоче вчитися на дизайнера інтер'єру, і після цих слів видихнули усі.

Дівчата зустрілися в коридорі та пішли до гуртожитку, дорогою обговоривши приймальну комісію. Кріс здивувалася, дізнавшись про бойовий факультет, але тут нічого не поробиш. Життя взагалі не проста штука, але вона не звикла впадати у відчай.

-- Мія, я думаю ти впораєшся, там будуть такі хлопці, уууу... -- протягла мрійливо Кріс.

-- Тебе послухай, то я сама обрала факультет та тільки мріяла про нього, – відбиває Мія.

– А чого даремно час гаяти. Ми дівчата симпатичні, вільні, – штовхнула вона у бік подругу.

-- Ага, пригоди нам тут забезпечені. Все краще ніж у селі.

-- Почекай, ми ще міста не бачили. Треба швидко зібрати всі свіжі плітки та рвонути підкорювати, -- зі знанням справи відповіла Кріс.

Де найкраще дізнатися всі новини?

У жіночому гуртожитку.

– Так, давай швидше заселяться та оглянемо місцевий серпентарій. Кажуть, що перевертні  дуже гарячі, -- розплилася у блаженній усмішці Кріс. 

– Ну, хоч розклад треба дізнатися з початку, - Мія намагалася думати про навчання.

-- Так, не сперечаюсь. Шкода, що пари у нас будуть різні, ну нічого, проте вечори -- спільні.

Так за милою бесідою дівчата оселилися до спільної кімнати. Радісна новина -- житимуть удвох. Розібрали речі, переглянули розклад і вирішили прогулятися територією. Все, що бачила Кріс їй дуже сподобалося. Хлопців було чимало і це ще не всі приїхали. Пари починалися за кілька днів, вступ ще тривав.

-- Слухай, подруго, ми ж не будемо нудгувати ввечері в кімнаті? -- підморгнула Кріс.

-- Ти за кого мене маєш? Щойно вирвалися, ходімо потанцюємо, -- Мія зателефонувала сестрі, аби вона не хвилювалася. Дівчата почали збиратися. Розклавши свої речі відьми зажурилися, сукні скромні та не зовсім підходять для клубу.

– Що робитимемо?

– Ножиці є? -- Мія вже знала, що робити.

-- Ну ти ризикова. Думаєш добре вийде? – Кріс простягла ножиці.

Через пів години дівчата були готові. Замовили таксі та поїхали до клубу. Ви напевно вже здогадалися, який вони обрали?

Клуб «Все для вас». Дівчата розмістилися за столиком та вивчали меню.

– Пропоную вино та танцювати, -- усміхаючись промовила Кріс.

Дівчата пішли у відрив. На танцмайданчику літає своя енергетика. Нічого не помічаючи довкола подруги щиро сміялися. А за ними спостерігали дві пари очей. Якоїсь миті до обох дівчат ззаду, в ритмі танцю, примостилися двоє хлопців. Відреагували дівчата швидко й відштовхнули їх. У клубному світлі було складно оцінити зовнішність хлопців, а ось їхнє нахабство -- легко.

– Ми компанію не замовляли! – голосно промовила Кріс, подивившись по черзі на хлопців.

-- Крихітки, нас і не замовляють, самі приходимо куди хочемо. Ми вас тут не бачили раніше, – промовив блондин.

-- Крихітки, ідіть куди йшли, - перекривила хлопця Кріс.

-- З гострим язичком, ммм... Полюбляю таких, – все ще не вгамовався блондин.

А Кріс уже закипала, вона ввічлива та вихована дівчинка, але це не та ситуація.

– Ми хочемо відпочити йкомпанія нам не потрібна, -- вирішила підтримати Мія подругу.

-- Колючки, давайте до нас за столик? Буде веселіше.

– Ні! -- розвернувшись дівчата пішли за свій.

-- Ні, ну ти подивися, який нахаба, думає, що він -- цар звірів. Нічого подібного! – обурювалася Кріс.

– Давай ще трохи потанцюємо та підемо? - Мія не переживала, постояти за себе зможе. Калічити не хотілося.

-- Пф... Настрій зіпсували. Але це доводить, що недаремно сукні гробили ножицями, – засміялася Кріс.

Подруги ще трохи потанцювали та пішли, задоволені вечором. Хто ж знав, що це не остання їхня зустріч...