Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 158
Перейти на сторінку:

Бос все мимрив і мимрив «Не туди, це не мій номер», і поки ми доплентались до кімнати, в якій я приречена провести дві ночі підряд плече-в-плече з ним, я готова була замордувати його і звалити все на кровожерливих єнотів, чи хто там водиться на Стейтен-Айленді.

Я всадила його на ліжко — чи радше штовхнула, не переймаючись, чи, бува, не звалиться він на підлогу, — й одразу ж гиркнула:

— Геть з глузду з’їхав, так?!

Взявшись у боки, я, мабуть, здавалася зараз справжнісіньким стервом, домінатрікс, і ще біс знає ким в одному флаконі, та бачить Бог — й Люцифер, до якого в гості я зазирну після смерті, — бос допік мені до живих печінок. І поки я волокла його по коридору, остаточно зненавиділа. Все, ідилії настав кінець. Коли я погоджувалась допомогти йому, хіба уявляла, на який цирк це перетвориться? Так, Соретті пообіцяв мені кругленьку суму за вихід разом під виглядом закоханої пари, й мені, можливо, краще тримати язика за зубами, щоб отримати ті омріяні двадцять тисяч, та біс його грай без вазеліну, я на такий ідіотизм не підписувалася! Хіба вбачала я, яким блазнем виявиться цей пожирач дівочих сердець?

Пацани з братерства й ті поводилися більш зріло. А то був коледж — там шаленство відбувалося щохвилини й по всіх закутках, без цього ніяк!

Злегка дезорієнтований від випитого та стидкої втечі Тоні драматично ляснув себе долонею по грудях.

— Невже захищати її зібралася, Бессі? Її?! Ганьба тобі, любон’ко!

— Мені? Ти притягнув мене сюди і навіть не попередив про Джаспера...

— В цьому сенс зурпр’зу, хіба не так? — затинаючись від випитого, нахмурився він. — І ти могла б пиці йому вр’зати чи що...

В кінці фрази він епічно гикнув та розгублено лупнув на мене. Їй-бо, скільки ж він в себе влив!

— Присягаюся, я зараз тобі вріжу! Ти використав мене, бісів Соретті, ти зганьбився, ти виставив себе навіть не посміховиськом, а справжнім нікчемою. Хіба я здогадувалась, що працюю на таке убозтво?

Як же цей вилупок розлютив мене! Я готова була розірвати його, справді! На малесенькі шматочки, щоб нічого не лишилося тим мангеттенським хвойдам, котрі ще не відвідали його ліжко.

— Хіба це н’сподіванка для т’бе? Я такий, дорогенька Бессі, ганьба для своєї... р-р-родини, — проспівав він по літерах. — Найстрашніший у світі, найжах... гм... ливіший монстр, — Тоні розвеселило це, ще й насмішило так, що він, здригаючись від реготу, впав на спину. Це напад? В нього істерика чи що?

— Монстр? — презирливо форкнула я. — Не більше ніж єнот, який напаскудив на килимок біля дверей й зчинив галас, щоб його кавалок неодмінно помітили!

— Єнотики милі, — це блискавично його заспокоїло. Знов всівшись на ліжку, Тоні спитав лагідним тоном: — То ти вв’жаєш мене милим?

— Милі вони чи ні, у Небрасці їм стріляють в дупу! Не сіллю!
— Постривай-но, — це дещо вибило його з колії і він замислився, — до мене не дійшло. Ти хочеш вистр’лити мені в дупу? Зробити з... з... моєю дупою щось інще? Про що ми взагалі? 

Пресвяті сили небесні… Я дійсно ніколи ще не бачила його у такому стані. Зазвичай Тоні, коли трохи перебирає, лише активніше чіпляється до мене, сипле ще більш непристойними жартами й натяками, та контролює себе, проте зараз, під тиском крижаних родинних обставин… Він вилетів в хмільний астрал.

Соретті тим часом й далі варнякав собі під ніс:

— Та ні, тобі, Лізбет, тобі б я дозволив усе. Уф, — він втягнув повітря крізь зуби, — ти така жасна, така гаряча, коли бісишся, я міг би обп’ктись…

Ну все, він нарвався.

Схопивши подушку, я гепнула нею Тоні. Виключно в профілактичних цілях. Він закляк, потім трясонув головою кілька разів, ніби намагався повернути на місце якусь клепку, що вискочила від мого удару. Та навряд чи протверезів, враховуючи те, що в наступну хвилину він вибухнув від сміху. Дідько!

— Здуріти можна, мене шпетить покоївка!

За це він отримав ще раз подушкою по своїй тупій довбешці. Та не заспокоївся.

— Хоча тобі, кицю, дозволено все.

Схоже, він волів повторити успіх Джаспера зі струсом мозку. Навряд я довбонула Бартолом’ю-п’ятого настільки сильно, та Тоні наривався капітально.

Тільки-но я занесла руку для чергового безкарного нападу, як Соретті перехопив мого зап’ястка, спочатку неміцно, ніби сам не був певен, що в нього вийде та рефлекси не підведуть, але за мить вже сильніше стиснув пальці.

— Не бий мене, Елізабет. Хіба я заслуговую на це? — шмигнувши носом, благально спитав бос. Зажурена фізіономія налиганого італійського тер’єра, який тотально проштрафився, ситуацію не покращіла — я все ще лютувала.

— О так!
— Ні. Зовсім ні, — прицмокнув бос, смикнувши мене до себе, та я не піддалася, й він з жалем випустив мою руку. — А ось на цьомчик…

— За те, як ти поводишся, Тоні, тебе відшмагати мало!
— Тобі подобається це, так? Ти полюбляєш жорсткіше? — лукаво всміхнувся він.

— За інших обставин, любчику, якби ти не був п’яною свинею, я б розповіла тобі про свої вподобання, — солодкавим тоном повідомила я. Ні, ні за що. Ще й тому, що розповідати особливо немає про що. — Та зараз єдине, що тебе має цікавити, чи не прокинешся ти з подушкою на пиці. Хоча тоді навряд прокинешся... — докинула я.

— Невже я поводився аж настільки п’гано? — до кумедного набурмосившись, уточнив Соретті.

Його вибіркова амнезія вже дала про себе знати, і він знов забув незручний для себе момент, котрий вранці йому не сподобається.

— Ні, ти був справжнісіньким янголятком, — втомлено зітхнула я.

— А я про що!

Я здивовано витріщилася на його по-качиному відстовбурчені губи. Боже, і нащо ти мені послав цього нестерпного бовдура!

Пропустивши між пальцями густе темне волосся Тоні, я відтягнула його трошки, й бос мусив відкинути голову назад, щоб подивитись на мене. Я б збрехала, сказавши, що мені не сподобалось відчувати владу над ним.

— Як твоя дівчина на цей вікенд, я маю повне право прибити тебе, їй-богу. Ні, я навіть мрію про це, та відкладу твою страту на ранок. Й будь певен, я кричатиму.

1 ... 18 19 20 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"