Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 191 192 193 ... 224
Перейти на сторінку:
Так, відкриває світ мені твій запах, мила, Я бачу гавані в блакиті осяйній, Де стомлені від хвиль хитаються вітрила. Незнаний аромат пливе в душі моїй, До співу моряків домішується в ній, Де тамариндових дерев буяють крила. SED NON SATIATA О дивне божество, темнот мана і злудь! Ти пахнеш мускусом і тютюном Гавани; Твій батько — мурин; він, як чорний Фавст савани, — Тобі вирізьблював з ебену гостру грудь; Міцніша за вино схмеляюча могуть, Що йде із губ твоїх, аж серце чахне й в'яне; Як до пустельних вод спрагненні каравани, Так до твоїх очей мої скорботи йдуть. Чортице палахка з пекучими очима, Вгамуйся, не пали, будь ніжна й пощадима, Дев'ятикратно я, мов Стікс, не обійму, Не виснажу тебе, розпуснице пригожа, І Прозерпіною, що просяває тьму, Не можу стати я у пеклі твого ложа! * ** * Горить, як перламутр, хвиляста течія Твоїх тонких одінь, і йдеш ти колихливо — Так витанцьдвує на паличці змія, Що фокусник її показує, мов диво. Як синява пустель, де співчуття нема До людських болестей, — а тільки спека й стужа, Як сплети хвиль морських, що линуть легкома, Ти розгортаєшся, йдучи, до всіх байдужа. Ти — сфінкс, що одягнув архангельську блакить; Як поліровані агати, очі юні Поблискують, але життя в них не бринить. І плоть твоя, немов із золота й латуні, В ній непотрібною зорею мерехтить Холодний маєстат безплідної красуні. DE PROFUNDIS CLAMAVI Вимолюю твого жалю, моя кохана, З безодні темної, куди мій дух упав; Тут ніч надовкруги, — крізь тьму пливуть, як плав, Прокляття, стогони, хула безперестанна. Півроку днина тут похмура і тьмянка, А стужа й темрява півроку володарні: Голіша тут земля за простори полярні — Ні лісу, ні тварин, ні трав, ані струмка! Немає гіршого й лютішого нічого За вбивчі промені світила крижаного, За цю безмежну млу, що йде по темнині, Мов первісний хаос. О, як я заздрю долі По кублах сплячої, низотної звірні! О, як я прагну сну! Як час іде поволі! * * * Коли я в ліжку був э єврейкою жахною, Як мрець коло мерця, лежав у темнині, Я мріяти почав про ту, що тільки в сні Приходить, сповнена скорботою сяйною. Я очі уявляв, ласкаві і сумні, Волосся, що тече косою запашною. Забутий запах плив, як вітерець весною, Жагу кохання він міг принести мені. Я ніжив би твоє благословенне тіло, Від ніг до чорних кіс нестримно й очманіло Глибоких пестощів я б розгортав скарби, Якби, о владарко жорстоких, о, якби Зуміла ти плачем од почувань справжденних Затьмити розкоші своїх зіниць студених. ПОСМЕРТНИЙ ДОКІР Моя нахмурена красуне, повна знуди, Як ти під мармуром
1 ... 191 192 193 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"