Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Її курирує Налон Нок.

— Головний лікар? Де він?

— У себе, — тихо сказав він, видно, що наляканий.

Швидко пішов до його кабінету і увійшов без стуку. Налон швидко встав з-за столу і злякано втупився на мене.

— Чим можу допомогти, Ваша Високість?

— Я хочу знати, як це ви так лікуєте мою прийомну доньку, що вона ледь жива.

— Вибачте сер, але в неї звичайна дитяча хвороба. Наші діти її переносять ще в дитинстві й дуже легко. А от ті, хто не встиг у дитинстві, потім тяжко хворіють.

— І що вакцин ніяких немає? — зі злим прищуром запитав я — Тому, що я точно знаю, що від усіх дитячих хвороб є вакцини для дорослих! Мені самому робили такий укол, коли я був на місці Ізабелли. А інакше ви її в труну заженете! Чи вам хтось заплатив, щоб вона повільно і впевнено згоріла?

— Ні, що ви сер!

— Розвели балаган, — сказав сам собі. — Запитую один раз. Хто і які уколи робив Ізабеллі Норіх?

— У неї тільки кров на аналізи брали й усе! Які їй уколи після операції.

— Тоді як вона заразилася?

— Мабуть, у когось із персоналу дитина вдома хворіє.

— Мабуть, я дам вам шанс зберегти роботу і голову на плечах. У вас є доба, щоб Ізабелла одужала, і не дай боже, щоб у неї погіршився стан або вона помре. Бо якщо з нею щось трапиться, ви помрете.

Налон одразу заметушився і вибіг зі свого кабінету. Я швидко вийшов слідом і дозволив охороні впускати Нолона в її палату. Потім зробив ще кілька дзвінків і організував перевірку в лікарні. Занадто багато збігів за останній час. І аж надто мій радник хотів спихнути останній замах на Ізу. Криво сфабрикував і думав я такий дурень, що просто на слово повірю йому. Після того як дівчинка мене врятувала ціною свого життя? Ні, це треба бути дурнем, щоб повірити в це. Та й раніше вона не могла організувати замаху.

Як же безглуздо звучало, що це Ізабелла найняла піратів, щоб вони мене вбили. Ага, смішно! Цей ідіот, ще намагався вселити мені, що вона і свій крах на планету вона урс підлаштувала. Ні ну ідіот чесне слово! Навіть якби й підлаштувала, де були гарантії, що урси її не зжеруть? Жодних. І я думаю, Альфред би щось та запідозрив. Ні, досить навіть думати про це. Це не вона організувала. Якби вона вже й хотіла стати королевою, то спробувала б спокусити когось із моїх синів. А вона на них навіть не дивиться. Їй її капітан подобається. Ні, нерозумно навіть думати про це, вона патологічно чесна людина і цього в неї не відняти. Має рацію Мартіна, вона може висловити прямо все, що думає, але не брехати або викручуватися, але тим більше не зрадить.

Після моєї погрози лікарю, лікарі в лікарні якось різко заметушилися. Мабуть, своє життя дорожче. Через годину приїхав Альфред. Помітив його біля стійки реєстрації. Непомітно для нього спостерігаю. Цікавиться як Ізабелла і чи можна до неї. Хм, йому повідомили, що інформація тільки для членів сім'ї і тільки родичам можна до неї. Довелося підійти.

— Альфред іди сюди.

— Здрастуйте, Ваша Величносте.

— Давно тебе до Ізи не пускають?

— Уже два тижні. І якщо я намагаюся тихо пройти, мене охорона виставляє за двері. Мені вже скоро догану за це зроблять.

— Мені не пробував дзвонити? — сердито запитую в нього.

— Пробував. Потрапляю на секретаря, і він каже, що ви зайняті й так далі. Навіть згадки про Ізабеллу не допомагали, немов би це порожній звук.

— Значить ще й секретар, — я скрипнув зубами. — А Стас чи її дідусь не намагалися навідати.

— Намагалися всі. Але родичів посилають, так само як і мене. А Стасу такого наплели, що він мало не посивів. Типу це хтось із родичів її заразив якимось вірусом. І типу того, що він своєю присутністю ще тільки гірше зробить. І поки не пройде ретельного обстеження і не підтвердить, що він здоровий, то його не пустять. А дідуся не пустили, банально сказавши, що Ізабелла його заразить і він помре. У старого серце після такого прихопило. Він удома відлежувався кілька днів під наглядом лікаря. Стас пройшов обстеження у трьох лікарнях. У цій і ще в інших різних не пов'язаних між собою. За результатами двох він здоровий наче лось, за результатами цієї він мав уже померти з такими діагнозами. І ці, — Альфред стиснув кулаки, — лікарі, а зокрема головний лікарк, не приймає результати інших лікарень. Типу він їх купив.

— Я його таки звільню, — сказав спокійно. —  Мелор! — рявкнув на весь коридор.

Лікар швидко підбіг до мене.

— Так, Ваша Високість.

— З'ясуй, на що хворіє Ізабелла і як її вилікувати. І хто заступник головного лікаря.

Мелор обережно показав пальчиком на довгоногу лікарку в білому халаті. Але судячи з того, як скривився, вона йому не подобається.

— Чим вона тобі не догодила?

— Вона його коханка і як фахівець слабкий.

— І це найкраща лікарня! І кого мені тепер головним лікарем призначити?!

— Так це Метью Баінс, 20 років працює в лікарні. Найкращий фахівець і йому всі довіряють. Просто він не кар'єрист і раніше завжди відмовлявся від посади. А якщо хороший господарник, то Семюель Тімс, він хоч і молодий, але голова в нього варить як треба. І у своєму відділі вже головний.