Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вовки Кальї. Темна вежа V 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовки Кальї. Темна вежа V"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовки Кальї. Темна вежа V" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 192 193 194 ... 208
Перейти на сторінку:
цього не передбачало. — Врешті-решт він не витримав і, закусивши губу, опустив погляд. — Але я все зрозумів через Джейка.

Роланд так здивувався, що не зумів цього приховати.

— Він змінився. Ненавмисне, для цього він надто чесний і хоробрий, але змінився. Не до мене — до мого сина. За останній тиждень чи півтора. Бенні лише… здивувався. Він відчував, щось не так, але не знав, що саме. А я збагнув. Побачив, що Джейк більше не хоче дружити з моїм хлопцем. Я замислився. І відповідь була очевидна. Прозора, як вода.

Роланд помітив, що віз Оверголсера вже далеко попереду. Ляснув віжками по спинах своїх мулів. Вони пришвидшили крок. Деякі діти під тентом перемовлялися, решта посопували. Тихо брязкали в коробці дитячі речі, зібрати які Роланд попросив Джейка. Стрілець сам бачив, як він це робив. Джейк був хорошим слухняним хлопчиком і ніколи не уникав обов’язків. Цього ранку в нього на голові був крислатий капелюх, під пахвою висів батьків пістолет. Він їхав на козлах одинадцятого воза, з чоловіками родини Естрада. Молодший Слайтмен теж був хорошим хлопчиком, і це лише погіршувало ситуацію.

— Якось уночі, коли ви з Енді доносили на своїх сусідів, Джейк був у Доґані, — сказав Роланд. І Слайтмена перекривило, неначе його вдарили в живіт.

— Он як, — мовив він. — Так. Я відчував… чи думав, що відчуваю… — Довга пауза, потім: — Чорт.

Роланд глянув на схід. Там уже трохи виясніло, але куряви не було досі. Добре. Щойно вона здійметься, це означатиме, що Вовки мчать до Кальї. Сірі коні були прудконогі. Роланд повернувся до Слайтмена і спокійним, майже недбалим тоном поставив друге питання. І заперечною відповіддю на нього Слайтмен підписав би собі смертний вирок і не дожив до появи Вовків, хай би якими прудкими були їхні сірі коні.

— Слайтмене, якби ти знайшов його тоді, якби знайшов мого хлопця… ти б його вбив?

Болісно розмірковуючи над тим, яку відповідь дати, Слайтмен знову надів окуляри. Роланд гадки не мав, чи розуміє він усю важливість питання. Він чекав, щоб почути, що обере батько Бенні — життя чи смерть. І вирішувати той мав швидко, бо підводи вже наближалися до того місця, де діти зійдуть на землю.

Нарешті чоловік підвів очі й знову зустрівся поглядами з Роландом. Він розтулив рота, щоб відповісти, і не зміг. Все було ясно: він міг або відповідати на стрільцеве питання, або дивитися йому в вічі. Робити те й те водночас був неспроможний.

Опустивши погляд на потріскане дерево під ногами, Слайтмен промовив:

— Так, гадаю, ми б його вбили. — Пауза. Кивок. Він повернув голову, і на дощану опору для ніг упала сльоза. — А що б нам лишалося? — Після цього Слайтмен підвів погляд, зміг поглянути стрільцеві у вічі та в них побачив, що його долю вирішено. — Зроби все швидко, і нехай мій хлопчик цього не побачить. Прошу тебе.

Роланд знову підхльоснув мулів. І сказав:

— Твоє жалюгідне дихання обірве не моя рука.

На мить Слайтмен справді перестав дихати. Коли він говорив стрільцеві, що так, він убив би дванадцятирічного хлопця, щоб зберегти свою таємницю, його обличчя набрало стримано-шляхетного виразу. Тепер же на ньому прозирнула несмілива надія, і від цього воно стало бридким. Він шумно видихнув повітря і сказав:

— Ти мене дражниш. Я знаю, ти мене вб’єш. Нащо тобі лишати мене живим?

— Боягуз усіх судить по собі, — зауважив Роланд. — Без крайньої потреби я не вбиватиму тебе, Слайтмене. Бо люблю свого хлопчика. Бодай це ти маєш розуміти. Що таке любов до дитини, знаєш?

— Атож. — Слайтмен опустив голову і потер засмаглу шию. Шию, з якою він, напевно, вже подумки попрощався.

— Але ти маєш дещо затямити. Задля власного ж добра й добра Бенні. Якщо Вовки переможуть — ти помреш. У цьому можеш бути впевнений. «Стопудово», як сказали б Едді й Сюзанна.

Слайтмен дивився на нього, й очі за скельцями окулярів звузилися.

— Слухай мене уважно, Слайтмене, і закарбуй те, що я скажу. Ми будемо не там, де нас сподіваються запопасти Вовки. І програють вони чи виграють цей бій, цього разу проллється кров. Вони знатимуть, що їх обдурили. А хто в Кальї Брин Стерджис міг це зробити? Лише двоє. Енді й Бен Слайтмен. Енді вивели з ладу, мститися йому нема сенсу. — Роланд посміхнувся, й та посмішка здалася Слайтмену холодною, як північний край землі. — Зате до тебе вони можуть дістатися. До тебе і єдиного, хто тобі дорогий.

Слайтмен замислився. Було очевидно, що ця думка йому ще не спадала, та щойно він побачив у ній певний сенс, позбутися її стало важко.

— Вони подумають, що ти зумисне перекинувся на наш бік, — вів далі Роланд. — Та навіть якщо тобі вдасться їх переконати, що це випадковість, тебе все одно вб’ють. І твого сина також. Задля помсти.

Поки стрілець говорив, щоки Слайтмена потроху заливало червінню — то розквітли троянди сорому, подумав Роланд. Але від думки про те, що Бенні можуть убити Вовки, барва знову відринула й обличчя стало смертельно блідим. Чи, можливо, від думки, що сина заберуть на схід — заберуть і зроблять з нього рунта.

— Я шкодую, — промимрив Слайтмен. — Шкодую про те, що зробив.

— До біса твоє «шкодую», — сказав Роланд. — Ка працює, світ рухається далі.

Слайтмен не відповів.

— Я маю намір відрядити тебе з дітьми, моє рішення не змінилося, — повідомив стрілець. — Якщо все піде так, як я сподіваюся, бою ти не побачиш. Якщо все піде не так, як я сподіваюся, раджу тобі пам’ятати, що головною я призначив Сейрі Адамс. Потім я з нею поговорю і хочу почути, що ти виконував усі її накази. — Слайтмен не відповідав, і Роланд заговорив різким тоном. — Скажи, що розумієш, трясця твоїй матері. Я хочу почути: «Так, Роланде, я розумію».

— Так, Роланде, дуже добре розумію. — Він помовчав хвилину. — А як ми переможемо, фолькен довідаються? Взнають про… мене?

— Від Енді — ні. Його балачкам кінець. Від мене також, якщо дотримаєш обіцянки й послухаєшся мене. Мій ка-тет теж мовчатиме. З поваги. Не до тебе, а до Джейка Чемберза. А якщо Вовки потраплять у пастку, яку я для них приготував, хіба фолькен можуть запідозрити, що зрадників було двоє? — Він змірив Слайтмена холодним поглядом. — Це невинні люди. Довірливі, як ти знаєш. І ти цим скористався.

Слайтмен знову почервонів і опустив погляд. Глянувши вперед, Роланд побачив, що до кінцевого пункту лишається не більше чверті милі. Добре. На східному горизонті досі не було хмари куряви, але він відчував, як

1 ... 192 193 194 ... 208
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовки Кальї. Темна вежа V», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовки Кальї. Темна вежа V"