Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

До нас наблизився стовп вихору. А потім він ущух і трансформувався у Хенкока.

— Дейві! — скрикнула йому Луїза, вчепившись своїми перлисто-білими пальцями за чорні палі частоколу. — Допоможи нам! Відьма своїми чарами поглумилася над нами. Виштрикни їй очі — і ти позбавиш трикляту її магічної сили.

— Метью вже прямує сюди, Луїзо, — відповів Хенкок. — І за отою огорожею під захистом Діани тобі буде набагато безпечніше, ніж коли ти втікатимеш від його гніву.

— Небезпека загрожує нам усім. Бо ця відьма здійснить давнє пророцтво, яким Герберт поділився з маман багато років тому. Вона зведе де Клермонів зі світу!

— У цьому пророцтві немає ані краплини правди, — відказав Хенкок, співчутливо поглянувши на Луїзу.

— Ні, є! — наполягала вона. — «Остерігайтеся відьми з кров’ю левиці й вовчиці, бо нею знищить вона дітей тьми». Саме вона і є тією відьмою з пророцтва! Невже ти не розумієш?

— Ти хвора, Луїзо. Це я тобі точно можу сказати.

Вампірка обурено випрямилася.

— Я — маньясанг, і тому я завжди у доброму здоров’ї.

Тут нагодились Генрі з Джеком, важко дихаючи після стрімкого бігу. Генрі швидко окинув арену уважним поглядом.

— Де вона?! — заволав він на Хенкока, крутнувшись на п’ятах.

— Он там, угорі, — відповів Хенкок, штрикнувши небо великим пальцем. — Точнісінько, як і казала Енні.

— Діано, жива, слава Богу, — полегшено зітхнув Генрі.

Ареною рвійно промчав сіро-чорний торнадо і різко зупинився біля зламаної палі, що позначала те місце, де я стояла, зв’язана по руках і ногах. Метью не треба було пояснювати, де я була зараз. Його очі швидко й безпомилково відшукали мене.

Останніми прибули Волтер і П’єр. У П’єра на плечах сиділа Енні, обхопивши тонкими рученятами його шию. Коли він зупинився, вона зісковзнула з його спини.

— Волтере! — розпачливо вигукнув Кіт, приєднуючись до Луїзи біля частоколу. — Її конче необхідно зупинити. Випустіть нас звідси. Я розмовляв з однією відьмою з Ньюгейта, і вона сказала мені…

Крізь чорні палі огорожі пролізла рука, і довгі білі пальці вхопили Кіта за горлянку. Марлоу забулькотів і замовк.

— Ані. Жодного. Слова. — Метью метнув погляд на Луїзу.

— Матьє. — Кров і наркотик, ударивши Луїзі в голову, трансформували англійську вимову імені мого чоловіка у французьку. — Слава Богу, ти тут. Дуже рада тебе бачити.

— Рано радієш, — відказав Метью, відкинувши Кіта убік.

Я опустилася позаду нього, ховаючи під ребра мої щойно вирослі крила. Однак мій вогнедишний дракон залишився насторожі, міцною пружиною скрутивши свого хвоста. Метью відчув мою присутність і, загнувши руку за спину, притягнув мене до себе, при цьому не зводячи очей з моїх полонених. Він провів пальцями по тому місцю, куди влучив спис, пробивши корсаж, корсет та шкіру, і зупинився лише тоді, коли на його шляху опинилися мої ребра. У точці, куди влучив спис, корсаж і корсет були мокрі від крові.

Метью різко крутнув мене, став навколішки і, матюкнувшись, розірвав тканину навколо рани. Поклавши вільну руку мені на живіт, він розшукав поглядом мої очі.

— Я в нормі. Ми в нормі, — запевнила я його.

Він підвівся — очі його почорніли, а на скроні проступила пульсуюча жилка.

— Пане Ройдон! — скрикнув Джек, бочком підсуваючись до Метью. Його підборіддя тремтіло. Метью блискавично випростав руку і схопив хлопця за комір, не даючи йому змоги підійти до мене ближче. Джек і оком не моргнув. — Пане Ройдон, вам привидівся кошмар?

Метью опустив руку, відпускаючи хлопця.

— Так, Джеку. Жахливий кошмар.

Джек просунув руку в долоню Метью.

— Я побуду біля вас, доки він не минеться. — Мої очі защипало від сліз. Саме це раніше казав Метью малому, коли на того напосідали кошмари.

Метью мовчки стиснув йому руку на знак згоди і вдячності. Отак і стояли вони — один високий, широкоплечий і сповнений надприродного здоров’я, а другий худорлявий та незграбний, що тільки зараз почав позбуватися ознак, залишених жорстокістю й неувагою. Лють Метью почала спадати.

— Коли Енні сказала мені, що тебе захопила якась вампірка, я навіть уявити не міг… — почав було він, але замовк, переповнений емоціями.

— То все Крістофер винуватий! — скрикнула Луїза, відсовуючись подалі від ошалілого демона. — Він сказав, що тебе зачаклували. Але я чую в тобі запах її крові. Ти не зачаклований, ти нею харчуєшся.

— Вона — моя пара, — лиховісним тоном відказав Метью — І вона вагітна.

Марлоу аж засичав од сказу. І штовхнув поглядом мій живіт. Пораненою рукою я інстинктивно прикрила мою дитину від погляду демона.

— Н-н-неможливо… Це неможливо, Метью ж нездатен… — розгубився Кіт. — І продовжив, швидко шаленіючи: — Вона навіть зараз заворожила його! Як же ти могла його так зрадити?! Хто є справжнім батьком вашої дитини, пані Ройдон?!

Колись Мері Сідней намислила собі, що мене зґвалтували, і я не стала переконувати її, що це не так. Гелоуглас спочатку приписав дитину померлому коханцю чи чоловіку і цим пояснив появу в Метью охоронного інстинкту та наш швидкий роман. Для Кіта ж існувала лише одна можливість: я наставила роги чоловікові, якого він кохав.

— Хапай її, Хенкоку! — благально скрикнула Луїза. — Ми не можемо допустити, щоб ця відьма зробила свого байстрюка членом родини де Клермонів.

Хенкок схрестив на грудях руки і, поглянувши на Луїзу, похитав головою.

— Ти намагався убити мою пару. Ти пролив її кров, — відказав Метью. — А дитина — не байстрюк. Це моя дитина.

— Але ж це неможливо, — сказала Луїза, але голос її прозвучав невпевнено.

— Дитина і справді моя, — гнівно повторив її брат. — Плоть від плоті моєї. Кров від крові.

— У її жилах тече кров вовчиці, — прошепотіла Луїза. — Вона — ота відьма з пророцтва. Якщо її дитя залишиться жити, воно всіх нас знищить!

— Заберіть їх геть з очей моїх, — кинув Метью зловісним голосом. — Бо я порву їх на шматки і згодую псам. — Він завалив