Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

303
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 193 194 195 ... 224
Перейти на сторінку:
Так, це вона! Хоч ніби чорна з'ява, Та мерехтка, світлиста й величава. II. АРОМАТ Читачу мій, чи довелося вам Захмелюватись, наче від кохання, Від мускусу пахкого й колихання Курінь, що ними виповнений храм? Глибокі чари — завжди повертання В минувшину п'янку, мов фіміам; Цілунками коханці до нестям Збирають з тіла квіти спогадання. Здіймався дикий, хижий аромат З її волосся, начебто з кадила, Що в нім ятряться молодощі й сила; І плаття чи муслін, а чи блават, І її плоть благословенна й чиста — Все пахло, наче шкіра хутряниста. III. РАМА Як гарна рама, що не задля моди, А для краси чудовне полотно, Від світу відокремлює й воно Стає явою власної природи, Так позолота, меблі і клейноди, Металів цінних ніжне волокно, Все стало, мов для ясності вікно, Оправою для осяйної вроди. Здавалось їй, що лагідний атлас, Та ніжні оксамити і блавати її кохають палко, й напоказ Вона любила голизну давати Під поцілунки їм і раз у раз Являла граціозність мавпеняти! IV. ПОРТРЕТ Хвороба й смерть на сірі попелища Зведуть вогонь, що радощі дає, Із сяйва, що несли палкі очища, Із уст, де серце втоплено моє, З цілунків запахущих, як бальзами, З нестями, що мов блискавка несе, Залишиться блідими олівцями Накреслений малюнок. От і все. Та й він, як я, на самоті вмирає, Бо час, немов нещадний лиходій, Жорсткими крилами його стирає. Життя й Мистецтва чорний кате, стій! Не вб'єш тієї, що була зорею, І втіхою, і славою моєю! * * * Я радо віддаю тобі ці вірші з тим, Щоб, як моє ім'я в будущину незнану Приплине, ніби лодь валами океану, І там будитиме думок снагу й нестрим, Щоб ти у пам'яті, непевній, наче дим, Стомляла читачів, неначе звук тимпану, І братнім ланцюгом, м'яким, як сон туману, Прикутою була до цих високих рим. Створіння прокляте, якому від безодні Земної до небес, у промені Господні, Крім мене одного, співмірності нема, О ти, що топчеш нас і нам даєш отуху, Могутній янголе, бронзовочолий духу З камінним поглядом, о статує німа! SEMPER EADEM «Звідкіль іде на вас, подібна до прибою, Ця хвиля скорбності глибока й навісна?» Коли врожай сердець зібрали ми з тобою, Тоді життя — це всім відома таїна, Це простий біль, немов твоє радіння юне, Він видимий для всіх без чарівної гри. Тож помовчи, моя допитлива красуне, Хоч ніжний голос твій, та все ж не говори. Мовчи, наївна! Будь весела, як дитина:
1 ... 193 194 195 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"