Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Ед зрозумів, навіщо Бад послав його сюди.

Перевірка у телефонній компанії, одна розмова — і все зійшлося. Він отримав підтвердження і був готовий вершити Абсолютне Правосуддя.

У новинах казали, що Рей Дітерлінґ щодня гуляє по Дрімленду — сподіваючись розрадити своє убите горем серце в спорожнілому казковому королівстві.

Що ж, він влаштує торжество правосуддя — для Бада.

Страсна п’ятниця, 1958 рік. У ранкових новинах — сюжет про те, як Престон Екслі йде на службу до єпископальної церкви Св. Джеймса. Ед Екслі приїхав до мерії і зайшов до офісу Елліса Лоу.

Ще дуже рано — секретарки допоки не було. Лоу сидів за столом і читав газету. Ед постукав у двері.

— Сідайте, інспекторе Ед, — відповів Елліс, підвівши голову.

— Я постою.

— Ось як? Діловий візит?

— Щось схоже на те. Минулого місяця Бад Вайт телефонував вам із Сан-Франциско і повідомив, що підозрює Спейда Кулі в злочинах на сексуальному ґрунті. Ви пообіцяли йому, що кинете на це найкращих слідчих із прокуратури, але так цього і не зробили. Напевно, тому, що Кулі загалом заплатив п’ятнадцять тисяч до вашого потаємного фонду. Ви подзвонили з дому в Ньюпорті до готелю «Білтмор» і поговорили з кимось із членів гурту Кулі. Ви попросили переказати Спейду та іншим, що його розшукує один божевільний коп і добром це може не закінчитися. Вайт зловив Собачника Перкінса — справжнього вбивцю. Але Перкінс звалив провину на Спейда і послав Бада його шукати, напевно, він сподівався, що наш друг Вайт грохне Спейда під час арешту і все обійдеться. А сам Перкінс, якого ви попередили, сховався. До тих пір, поки раптом не з’явився і перетворив Вайта фактично на овоч.

— Нічого з цього ви довести не зможете, — спокійно відповів Лоу. — І з яких це пір вас так турбує доля Вайта?

Ед виклав на стіл папку.

— Сід Гадженс склав на вас ціле досьє. Цікаве чтиво, скажу я вам: здирництво, припинення кримінальних переслідувань за хабарі. Історія із підставою Білла Макферсона — також тут, а в Пірса Петчетта взагалі знайшлася фотографія, на якій ви робите мінет хлопцю-повії. Або вимітаєтеся з цієї посади, або це потрапить у газети.

— Я затягну тебе на дно із собою! — скрикнув Лоу, побілівши, немовби простирадло.

— Гаразд, уперед. Охоче подивлюся.

Він побачив їх іще з шосе: космічний корабель із Дрімленду і снігову шапку «Світу Пола». Парковка перед парком розваг була порожня, він під’їхав до входу, показав охоронцеві жетон. Той кивнув і відчинив ворота.

На центральній алеї було дві фігури. Ед зупинив машину і пішов у їх бік. У суцільній тиші, у яку був занурений парк, кроки відлунювали гучно й моторошно.

Інес помітила його — розвернулася і поклала руку на плече Дітерлінґа. Вони пошепки перекинулися кількома словами; Інес кудись відійшла.

— Інспектор? — промовив Дітерлінґ, обернувшись.

— Доброго дня, містере Дітерлінґ.

— Просто Рей. Чесно кажучи, я здивований, що довелося чекати на вас так довго.

— Ви знали, що я прийду?

— Так. Це ваш батько думав, що ви будете мовчати, і тому продовжує реалізовувати свої плани, але я був впевнений, що ви прийдете. І як добре, що фінальний акорд ми почуємо саме тут.

Через дорогу від них виблискувала штучним снігом фальшива гора.

— Ваш батько, я, Пірс, — сказав Дітерлінґ, — ми всі були мрійниками. У Пірса мрії були збочені, у мене — добрі. Мрії вашого батька завжди були безжальними — підозрюю, як і ваші власні. Пам’ятайте це, молодий чоловіче, виносячи мені вирок.

Ед зіперся на огорожу. Дітерлінґ почав розповідати, дивлячись на штучну гору перед ним.

***

Рік 1920.

Його перша дружина Марґарет, яка народила сина Пола, загинула в автокатастрофі. У 1924-му він одружився вдруге, на жінці на ім’я Дженіс, і вона народила йому Біллі. Ще під час шлюбу із Марґарет Дітерлінг завів роман із не зовсім здоровою психічно жінкою на ім’я Фей Боршар. У 1917 році вона народила йому сина Дуґласа. Дітерлінг платив їй, щоби ніхто не дізнався про існування хлопчика. Він був молодим успішним кінорежисером, не хотів ускладнювати собі життя і був готовий за це