Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

в) письмово повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністра­тивний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

г) у разі від’їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Законом заборонено встановлювати обмеження, які не зазначені у поста­нові судді про встановлення адміністративного нагляду. Про оголошення під­наглядному постанови судді про встановлення адміністративного нагляду й об­межень та роз’яснення відповідальності за порушення цих правил начальник або його перший заступник складає довідку, визначеною додатком 5 Інструк­ції. У разі відмови особи, що звільняється, підписувати довідку, посадова осо­ба робить про це відповідний запис і попереджає піднаглядного, що його від­мова не звільняє його від відповідальності за порушення правил адміністратив­ного нагляду.

2. Постанову судді про встановлення адміністративного нагляду, характе­ристику на піднаглядну особу, а також довідку про оголошення особі, яка звіль­няється з місць позбавлення волі, постанови суду про встановлення адміністра­тивного нагляду, відділ контролю за виконанням судових рішень направляє до міськ-, райвідділу за обраним нею місцем проживання в день його звільнення.

3. У разі ненадходження з УВП у десятиденний термін з дня звільнення піднаглядної особи постанови судді про встановлення адміністративного на­гляду дільничний інспектор міліції, на дільниці якого фактично проживає та­ка особа, готує до УВП запит про її термінову висилку. У такому самому по­рядку вирішуються питання щодо запиту справи адміністративного нагляду в разі переїзду піднаглядного за межі території обслуговування іншого міськ-, райвідділу.

4. Адміністративний нагляд здійснюється за місцем реєстрації піднагляд­ного. Начальник міськ-, райвідділу за письмовою заявою піднаглядного може дозволити йому тимчасове проживання (перебування) в іншому місці в межах території, яку обслуговує міськ-, райвідділ.

1. За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна ро­бота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації.

2. Громадськими організаціями, які здійснюють громадський контроль від­повідно до глави 26 цього Кодексу, є ті, статутами яких передбачено здійс­нення такого контролю, або ті, які виявили бажання здійснювати його з до­зволу органу або установи виконання покарань.

1. Громадський контроль — один із видів соціального контролю, який здійс­нюється об’єднаннями громадян та самими громадянами. Зазначений конт­роль є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населен­ня до управління суспільством і державою. Об’єктом громадського контролю у статті, що коментується, є поведінка осіб, умовно достроково звільнених від відбування покарання. В Україні повноваження суб’єктів громадського конт­ролю регулюються Законом України «Про об’єднання громадян», статутами цих об’єднань, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами (див. коментар до статей 5, 25 КВК).

Про осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, йдеться у коментарі до статей 152, 154 КВК України.

2. Контроль — перевірка, облік діяльності кого-небудь, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось. Як показує практика, форми контролю громадських органі­зацій і трудових колективів за діяльність умовно-достроково звільнених осіб є різноманітними: перевірка житлово-побутових умов колишніх засуджених, пра­цевлаштування, навчання, стану ресоціалізації, медичного забезпечення і т. ін.

3. Громадська організація — об’єднання громадян, утворене для задово­лення та захисту законних соціальних, економічних, національно-культурних, вікових, творчих, спортивних, фінансових та інших спільних інтересів, або ко­ло організацій, які об’єднуються з будь-якою метою, крім політичної, релігій­ної чи господарської.

4. Трудовий колектив — політико-економічне об’єднання всіх працівників для спільної праці на державних, громадських, приватних підприємствах, в уста­новах, організаціях, інших господарських структурах. Відповідно до ст. 2521 КЗпПУ, трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контрак­ту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

5. Про виховну роботу, виправлення і ресоціалізацію див. коментар до ст. 6 КВК України.

6. Невідбута частина покарання — це той строк покарання, від відбування якого засуджений був звільнений судом (ч. 3 ст. 81 КК).

Порядок обчислення строку визначений у ст. 402 КПК України (див. ко­ментар до ст. 154 КВК). При цьому слід мати на увазі, що, відповідно до ч. 6 ст. 407 КПК України, на постанову суду з питань умовно-дострокового звіль­нення від відбування покарань і заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор і засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду. У разі подання прокурором апеляції ви­конання зазначеної постанови зупиняється (п. 19 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звіль­нення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким»).

7. Статут (лат. statutum, від statuo — встановлюю, вирішую) — зведення правил, положень, що визначають устрій і діяльність громадської організації, приватного підприємства тощо. При цьому, згідно з чинним законодавством України, статути мають бути зареєстровані у відповідних органах державної виконавчої влади — тільки у цьому випадку їх діяльність буде законною (ст. 14 Закону України від 16 червня 1992 р. «Про об’єднання громадян»). Як зазна­чено у ст. 37 Конституції України, утворення і діяльність громадських органі­зацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на протиправну діяльність, забо­роняється.

8. Діяльність по здійсненню громадського контролю є добровільною, тобто такою, що вчинюється з власної волі, без примусу.

Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, громадський контроль за осо­бами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, здійснюється у двох