Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко 📚 - Українською

Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темна заполонила душу дракона" автора Софія Кравченко. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 196 197 198 ... 345
Перейти на сторінку:

Крізь двері пройшла рука Соні, схоже він хотів їх відчинити, але рука пройшла наскрізь. Трохи повагавшись він все ж, з малою невпевненістю, але пройшов крізь двері в кімнату, повернувся назад подивившись на двері й хмикнув. 

– Щось не так? – з інтересом поцікавилася у нього, адже навіть мені стало цікаво про що він зараз дума.

– Ще й досі не звик, що я можу проходити крізь стіни або двері, при цьому їх не відчиняючи. – зачудовано мовив Соні повертаючись до реальності.

– Ти чогось хотів, що прийшов до мене? – запитала в нього викладаючи з рюкзака малий ніж що прихопила з собою.

– Я прийшов перевірити як ви, і чи не потрібна вам допомога в цьому замку. – з усмішкою на обличчі мовив далі – А якщо чесно, то я вже просто терпіти не міг Грейсової балаканини! Він хоч і мертвий, але потяг на балачки в нього шалений! От і втік від нього!

– До речі, як там інші? – я одразу відклала своє копирсання в сумці, адже я зовсім забула про те, що їм теж треба десь… Ем, поселитися? Незважаючи на те, що вони привиди.

– З ними все гаразд. Як я вже казав Грейсон все бубнить щось собі під ніс увесь час чіпляючись з цим до мене. Кай бігає замком усе розглядуючи та допомога Кеї досліджувати місцеві трави замку в садах, а Бен теж стражда від Грейсових балачок, тому деколи виходить на тренувальний майданчик і спостерігає за тренуваннями стражів.

– Як добре, ато я вже думала йти вас шукати. – з полегшенням видихла що кожен знайшов чим йому займатися.

– Вам потрібна допомога? – запитав Соні поглядом вказуючи на рюкзак.

– Ні, тут я і сама впораюся. – відмахнулася від його пропозиції.

Соні не поспішав говорити далі, але й не йшов, він нервово оглядав все довкола переступаючи з ноги на ногу. Та в нього на обличчі було написано, що він хоче про щось запитати, але так цього і не робить. Можливо набирається сміливості? Або просто гає свій час, щоб не повертатися так скоро, до набридливого темного привида?

– Пані Маріє… – почав тихим, невпевненим голосом що чітко давав мені знати, що він вагається над тим що саме хоче мені сказати.

– Я хотів у вас спитати… що… що – він важко ковтнув і струснув головою, таким чином щось сам для себе вирішив – Нічого. Забудьте. Я напевне вже піду. – Соні вже збирався йти, але його недоказане питання встигло мене не аби як заінтригувати! Що ж він хотів?

– Стій – зупинила його – Що саме ти хотів мені сказати? – все ж наполягла на тому, щоб він озвучив мені своє запитання.

– Та нічого. Це дурне запитання – трохи спантеличено відмахнувся від власних же думок.

– Дурних запитань не існує. Якщо тебе щось цікавить, в цьому немає нічого дурного. Та і якщо, ти просто запитаєш в цьому не буде нічого поганого.

Соні ще раз озирнувся довкола, пробігаючись швидким поглядом кімнатою зупиняючись, то на дверях ванної, то на дверях гардеробної кімнати.

– Тебе щось бентежить? – спробувала здогадатися привід з якого він не говорить до мене.

– Тут є Дикий? – трохи сором’язливо запитав.

– Ні, його немає, – отже він боїться говорити при Тарґасі – то що ти хотів у мене запитати?

– Скажіть ви… ви й справді істина пара Дикого короля? – ніяково запитав.

“Дикого короля?” Це він зараз про Ноксора з Тарґаса говорить?

– Якщо ти маєш на увазі дракона з яким я прилетіла сюди, то так я його істина пара. А що таке? 

– Нічого! Просто хотів упевнитися! – швидко відказав наче зізнавався у якомусь злочині, ховаючи очі в підлогу.

– Соні. – спокійно покликала його.

– Т-так – одразу відповів заїкаючись.

– Ти ж не просто так про це запитав, адже так?

– Так, але це всього лиш моя цікавість. Просто не думав що колись буду служити Дарі самого Дикого короля от і все.

– Зрозуміло. А чому тоді його називають “Диким королем”? – нарешті запитала те, що найбільше мене гризло.

– А ви хіба не знаєте? – Соні здивовано звів брови догори.

– Ні, а що, це якась відома історія? – мій інтерес розгортався все більше.

– Серед драконів, так. Але і серед людей трохи говорили про це, не так сильно, як тут. Але щось подібне я деколи чув поки знаходився у рабстві. – пояснив мені Соні.

– Я нічого не чула про ці чутки. Розповіси мені? 

– Якщо так бажає моя господарка, то так – він ніяково посміхнувся мені сором’язливою, юнацькою посмішкою.

– І ще дещо – вставила своїх декілька слів, поки він не почав говорити – я тобі не господарка. Ти вільний.

– Але ж ви… – я його перебила.

– Ти вільний, Соні. Як і всі, хто мені служить з власної волі, якщо хтось із вас захоче піти я вас не триматиму, так само якщо ви будете хотіти залишатися поруч зі мною. Тому тобі не обов’язково звертатися до мене офіційно. Можна просто, Марія. – Соні невпевнено кивнув і почав розповідати мені чому саме Нокса з Тарґасом називали “Диким кролем”, чи правильніше сказати “королями”?

– Ще коли я був молодший та, й самий Дикий король був тоді юний. Він любив ходити на спаринги зі стражами на тренуваннях, а ще на нелегальних спарингах. Де він отримував постійні перемоги, б'ючись з шаленим захватом в очах. Коли я був малим хлопчиком і спостерігав за його битвами на арені, мені іноді здавалося що йому це навіть подобалося, що він отримував від цього задоволення і саме через це його і прозвали Диким. Тому що на арені, він був як справжній дикий звір. – Соні розповідав про них з фанатським захопленням в очах, що палали.

– То його прозвали “Диким” спочатку? – уточнила у нього.

– Так. Спочатку його називали Диким і він це прізвисько часто підтверджував своєю поведінкою, що більше ніхто не мав сумнівів що воно йому не пасує. Дикий король не був товариський, увесь час він ходив осторонь і ні з ким не спілкувався. – Соні трохи помовчав і потім продовжив. 

– Та й з ним ніхто не ризикував говорити, бо в нього розділилися сутності, що де коли плуталися влаштовуючи всюди балаган. Тому його трохи побоювалися через це. Але дійдемо до того моменту коли його прозвали Диким королем. В нас драконів є одне свято, яке ми святкуємо раз у тисячу років. Ми його звемо “Белерр-Драєлін”. Якщо перекласти з драконячої, то дослівно це можна перекласти як: “Народження нового дракона.” В це свято ми обираємо нового короля або королеву, влаштовуючи змагання в якому можуть брати участь всі дракони які забажають.

1 ... 196 197 198 ... 345
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко» жанру - 💙 Любовне фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"