Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

350

J. Lipman-Blumen, The Allure of Toxic Leaders: Why We Follow Destructive Bosses and Corrupt Politicians—and How We Can Survive Them, New York: Oxford University Press, 2005, цитата зі стор. ix.

351

L. Ross, R. E. Nisbett, The Person and the Situation, Philadelphia: Temple University Press, 1991.

352

A. Bandura, Self-Efficacy: The Exercise of Control, New York: Freeman, 1997.

353

R. Kueter, The State of Human Nature, New York: iUniverse, 2005. Для перегляду психологічного впливу культури див. R. Brislin, Understanding Culture ‘s Influence on Behavior, Orlando, FL: Harcourt Brace Jovanovich, 1993; H. Markus, S.Kitayama, «Culture and the Self: Implications for Cognition, Emotion and Motivation», Psychological Review 98 (1991).—Стор. 224-53.

354

L. Ross, D. Shestowsky, «Contemporary Psychology’s Challenges to Legal Theory and Practice», Northwestern University Law Review 97 (2003).—Стор. 1081-1114; цитата зі стор. 1114. Також рекомедую прочитати розширений огляд і аналіз ролі місця в юридично-економічній системі у роботах двох юристів-науковців: J. Hanson and D. Yosifon, «The Situation: An Introduction to the Situational Character, Critical Realism, Power Economics, and Deep Capture», University of Pennsylvania Law Review 129 (2003).—Стор. 152-346. Додатково статті мого колеги Крейґа Гейні про необхідність ширшого залучення контекстуальних чинників у юридичну практику, див. С. Haney, "Making Law Modern: Toward a Contextual Model of Justice", Psychology, Public Policy and Law 8 (2002).—Стор. 3-63.

355

M. Snyder, «When Belief Creates Reality», in Advances in Experimental Social Psychology, vol. 1 8 . ed. L. Berkowitz, New York: Academic Press. 1984.—Стор. 247-305.

356

D. L. Rosenhan, “On Being Sane in Insane Places”, Science 179 (1973).—Стор. 250-58.

357

F. D. Richard, D. F. Bond, Jr., J. J. Stokes-Zoota, «One Hundred Years of Social Psychology Quantitatively Described», Review of General Psychology 7(2003).—Стор. 331-63.

358

S. T. Fiske, L. T. Harris, A.J.C. Cudy, «Why Ordinary People Torture Enemy Prisoners», Science (Policy Forum) 306 (2004).—Стор. 1482-83; цитати зі стор. 1482. Також див. S. Fiske, Analyses in Social Beings, New York: Wiley, 2003.

359

Підсумковий рапорт незалежної комісії щодо розслідування операцій із затримання. Повний рапорт доступний на сторінці СВЕ: www.prisonexp.org/pdf/SchlesingerReport.pdf Рапорт видано 8 грудня 2004.

360

Рапорт на вкладці «60 Minutes II» на сайті CBS http://www.cbsnews.com/news/abuse-of-iraqi-pows-by-gis-probed.

361

Існують докази, що генерал Маєрс особисто телефонував Дену Разеру за дев’ять днів до випуску «60 Minutes II» про насильство в Абу-Ґрейб із проханням відкласти ефір програми, аби уникнути небезпеки для «наших сил» і «проведення місії». CBS виконало прохання і відклало трансляцію на два тижні. Канал прийняв рішення про показ фотографій, тільки коли там дізналися, що журналіст з New Yorker Сеймур Герш готує до публікації докладний репортаж на ту саму тему. Це прохання свідчить про те, що військове начальство було обізнане у «візерункові проблеми», які повстануть унаслідок журналістських викриттів.

362

Свідчення перед Конгресом: Доналд Рамсфелд, Federal Document Clearing House, 2004, доступно на: www.highbeam.com/librarv/wordDoc.doc?docid=lPl:94441824; Свідчення Доналда Рамсфелда перед Сенатом; доступне: http://www.globalsecurity.org/military/library/congress/2004_hr/040507-rumsfeld.pdf

363

Цитовано в A. Hochschild, What’s in a Word? Torture, The New York Times, 23 травня 2004 року. Сьюзан Зонтаґ висловила елегантну критику твердження, що ці дії були лишень простим «зловживанням», а не «тортурами»: S. Sontag, Regarding the Torture of Others, The New York Times Magazine, 23 травня 2004 року.—C. 25ff.

364

Міністр закордонних справ Ватикану, архієпископ Джованні Лайоло вважає інакше: «Тортури? Серйозніший удар по США, ніж 11 вересня. З тією різницею, що цей удар завдали не терористи, а самі американці»

365

«It’s Not About Us; This Is War!» The Rush Limbaugh Show, 4 травня 2004 року. Див: http://www.sourcewatch.org/index.php/Rush_Limbaugh.

366

Ремарка сенатора Інхофа походить зі стенограм слухань сенатського комітету зі збройних сил 11 травня 2004 року, в якому генерал-майор Таґуба доповідав комітету про зловживання в Іраку, це його перше публічне свідчення базувалося на 600 сторінках слідства (для якого знадобився місяць і дев’ять томів справи). Повна стенограма доступна онлайн на сторінці Washington Post: http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A17812-2004May11.html.

367

Дарбі дав перше інтерв’ю про свою роль у розкритті зловживань Уїлу Хілтону, опубліковане в журналі GQy вересні 2006 року під назвою «Полонений совісті». (Цитати Дарбі з цього джерела). Доступне онлайн: http://men.stvIe.com/gq/features/landing?id=content_478S/.

368

Існує цікава паралель з іншим солдатом, Роналдом Райденауром, який вдарив на сполох через масове вбивство в Сонґмі у В’єтнамі, 1968 року. Він теж був трохи аутсайдером, який ввійшов на сцену наступного дня, після того як деякі з його колег по-звірячому вбили сотні в’єтнамських цивільних. Відчуваючи, що їхні дії суперечать базовим принципам, за захист яких воювали США, Райденаур вирішив обнародувати справу. Його неодноразові запити до вищих посадових осіб, і навіть до президента Ніксона і конгресменів, щодо розслідування цієї різанини ігнорували або не вдовольняли понад рік.

І нарешті завзятість Райденаура окупилися. До нього приєднався молодий репортер-слідчий Сеймур Герш, який описав історію в 1970 році у книжці «Му Lai 4: A Report on the Massacre and its Aftermath». Мабуть, це не випадковість, що той самий репортер, тепер значно старший, розкрив зловживання в Абу-Ґрейб у своїй статті для New Yorker (квітень 2004 року), і книжці «Chain of Command: The Road from 9/11 to Abu Ghraib» (2004).

Сумними наслідками зухвалого вчинку Дарбі було те, що декілька років він, разом із матір'ю і дружиною, були змушені переховуватися, під захистом охорони, бо багато людей хотіли їх убити через його приниження армії.