Читати книгу - "Подаруй мені тата, Анна Дрімс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дівчина різко відвертається від мене, починаючи дивитись на дорогу. Підходжу майже впритул. Стаю перед нею.
— Евакуатор викликали? — запитую. А в ніс б'є якийсь до болю знайомий запах, але не можу його згадати.
— Телефон розрядився, — тихо відповідає. На її обличчя накинутий каптур, та й у темряві важко розгледіти. Але цей голос я впізнаю з тисячі. Різко здригає підборіддя, зухвало дивлячись на мене. — У вас є телефон, зателефонувати?
Невже не впізнала? А ось я впізнав.
Моя Вероніка.
— Ніка?
— Вибачте, — бачу по очах, що впізнала, проте чомусь наполегливо продовжує вдавати, що не знає мене. — Ми з вами знайомі?
— Ти зараз серйозно? — дивуюся. — Що за дитячі ігри?
— Дитячі... — втомлено видихає, погоджуючись. — То телефон є? Мій розрядився.
На автоматі дістаю мобільник із кишені, простягаю своїй кароокій. Її крижані пальчики торкаються моєї долоні. Вона набирає якийсь номер.
— Дідько! — засмучено пирхає, прибираючи з обличчя вологе волосся. — Поза зоною…
— Кому ти хотіла зателефонувати? — цікавлюся. Дощ закінчився.
— Викликати евакуатор, — дивиться на годинник. — Я дуже запізнююся.
— Родина, сім'я? — запитую.
— Так, — тихо відповідає. Дивлюся знову на її тоненькі пальчики, але обручки там не бачу.
— Я все влаштую, — відсторонено говорю, набираючи номер хлопців зі свого найближчого автосервісу. Періодично ловлю її погляди.
За двадцять хвилин її автівку забрали.
— Говори адресу, як зроблять, я привезу.
— Не варто, — дивимося один одному у вічі. — Скажи мені адресу, я сама заберу. —
Простягаю їй візитівку сервісу. Уважно розглядає її.
А чого я чекав? У неї своє життя. Моя кароока вже не моя...
— Вибач, — серйозно кажу. Вона підіймає на мене свої очі, в яких блищать сльози, і тут мене ніби навиворіт вивертає, коли я бачу її в такому стані.
— Мені здається, ти запізнився з вибаченнями, — тихо каже, ніби кожне слово дається їй насилу. Зковтує. — На сім років…
Ніка розвертається, ловить таксі та, не сказавши більше жодного слова, їде…
А в моїй голові починають миготіти картинки з минулого… а найгірше те, що я розумію, яким покидьком вона мене вважає…
***
Дорогі читачі! Вітаю вас у своїй новій книзі. Прошу підтримати історію зірочкою, додаванням до бібліотеки та підпискою на сторінку автора) Дякую за час, який приділяєте читанню моїх книг ❤❤❤
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені тата, Анна Дрімс», після закриття браузера.
