Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пастка для некромантки, Агата Задорожна 📚 - Українською

Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

341
0
22.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пастка для некромантки" автора Агата Задорожна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 128
Перейти на сторінку:

Вона піднялася і приобійняла Айзу за плече у підбадьорливому жесті, а потім повела її геть з передпокою. Вони проминули кілька кімнат, де корпіли над своїми звітами її колеги (вона ще навіть не встигла вивчити усіх їхніх імен), і тоді через зброярню вивела на вулицю. 

 – Але за патрулювання не переживай. Знаєш, коли там востаннє труп піднявся? – запитала Алісія, спускаючись із нею сходами. Айза тільки похитала головою, краєм пальця перевіряючи гостроту свого серпа. – Три роки тому. Та й те – прокинулася якась жіночка, намастила собі лице сажею і землею, поправила одяг і сама лягла у могилу. А духів там зроду не було. Я тобі так скажу, дванадцяте – це, мабуть, найбільш спокійне кладовище не тільки в Райні, але і в усій Естрії. 

Це… тішило. Звісно, Айза мала деякі потаємні фантазії про те, як вона могла би самотужки впоратися із дуже сильним духом чи упокоїти піднятого трупа, а потім отримати загальне визнання. Але ці плани вона залишала до часу, коли пропрацює на одному місці хоча би місяць чи два. Не варто з самого початку вимахуватися тим, що вона має багато сил – вона помітила, що найчастіше це зовсім не сприяє заведенню робочої дружби. 

 – То я просто… маю там пробути ніч? – запитала Айза невпевнено. – І все? 

 – Типу того, – Алісія сперлася на стовп павільйону перед входом до контори. 

Вся їхня будівля виглядала, насправді, не надто добре – особливо як для єдиної приватної агенції, що опікувалася всіма міськими кладовищами. Дах вже трохи покосився, а стіну в одному місці вже настільки втомилися латати після постійних вибухів, що в якийсь момент просто залишили, як є, і через неї ще з вулиці можна було помітити пусту кімнату для підняття мертвих і розмов з духами. 

– Але… – Алісія почала і стишила голос. Вона кілька митей повагалася перед тим, як продовжити. – Ми тут якраз збиралися влаштувати невелику пиятику – суто для своїх, знаєш? І познайомитися з тобою хотіли. Звісно, на дванадцятому за ніч нічого не станеться – сьогодні навіть не повня, енергетичне тло мінімальне… 

Айза кинула швидкий погляд на небо. Місяць і справді висів зовсім тонким молодим серпиком. В повітрі вона відчувала тільки відголоски магії – звісно, для будь-якого іншого міста така кількість потоків була би вже аномальною, але у Райні з цими його дванадцятьма облікованими кладовищами і ще десятками, як не сотнями невідомих давніх поховань цей рівень енергії був… справді низьким. Здавалося, у місті-цвинтарі намічалася одна з небагатьох справді спокійних ночей. 

І Айза чудово розуміла, до чого хилить некромантка. Звісно, якісно виконувати свою роботу – це важливо. Зрештою, саме для цього вона приїхала до Райну – щоб працювати в поті лиця і якомога швидше заробити грошей. Але одна ніч і кілька келихів пива ще нікому не робити шкоди, так? 

Айза розвернулася довкола і прислухалася. 

 – Щось затихли цвіркуни. Певно, дощ буде… А я би не хотіла всю ніч пробути в холоді і мокроті, – повільно протягнула вона. 

Алісія кинула погляд на ясне небо, де не виднілося жодної, навіть найменшої хмаринки, і завзято кивнула. 

 – Звичайно. А дощі зараз холодні – ще застудитися на самому початку тижня не вистачало. А Рубчику ми, звісно, нічого говорити не повинні – він нас виказчиками не ростив. 

Айза розумно покивала. Плани на ніч із похмурих і наповнених кладовищем повільно перетворювалися на більш приємні, і колір у них був насичено-золотий – як у хорошого житнього пива. А де чарка, там і дружба та корисні робочі зв’язки, як говорила її бабуся. Щонайменше, Айзі здавалося, що саме так вона і говорила. 

Алісія повела її в сторону міста, а йти до нього треба було не менше милі – навіть у місті-цвинтарі мати надто близьке сусідство з некромантами чомусь ніхто не хотів. Хоча сама Айза вважала, що здебільшого це були люди досить приємні – і такі, які точно цінували життя значно сильніше за багатьох інших. 

 

Айза завжди легко вливалася в компанії. Це в неї пішло від обох батьків: матір навчила її слухати, коли потрібно, а батько – не боятися говорити. За дві години сидіння за міцним дерев’яним столом і три кухлі пива вона вже знала Міра, лице якого бачила кілька разів у конторі, Лісту, Агату і Рема – і це ще не рахуючи усіх інших імен, які на неї вивалили, але які Айзі ніяк не вдалося запам’ятати. 

 – Новенькі у нас тут нечасто бувають, – пробасив Мір, з усією своєю ведмежою силою стукаючи її по плечу. Айза прогнулася під цим проявом доброзичливості, але все ж посміхнулася. 

Пиво знову полилося рікою. 

Назад до контори вона повзла вже під світанок. Вона мусила написати звіт, а потім просто сподіватися, що пан Рубчик ніяк не дізнається, що в перше ж своє чергування вона вирішила відкрутитися від своїх нових обов’язків. Земля потрохи висихала від нічного дощу, який несподівано вперіщив після опівночі, і Айза справді раділа, що не була тоді на цвинтарі. 

Вона вийшла на одну з головних вулиць. Містечко виглядало так тихо і охайно, що важко було повірити, що заснували його тільки для того, щоб доглядати за численними кладовищами. Звісно, ситуація вже дуже давно змінилася: некроманти були не центром розвитку і осердям всього поселення; їх від Літа подалі відселили на самий краєчок міста, щоб не перетинатися зайвий раз. Та й кладовища тепер будували не вглиб поселення, а навпаки – і до крайніх з них треба було скакати верхи принаймні годину. 

1 2 3 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"