Читати книгу - "Білоголовий сірничок, Нагорняк Володимир"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білоголовий сірничок" автора Нагорняк Володимир. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Краще вгору подивіться – скільки там нашого кольору!
ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Е-ех-х!.. Вирватися б звідси, я себе прославив би! Бачете, скирта?..
ЖОВТОГОЛОВІ Бачимо,ну,жовта…
ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ А підпалити її, га?! Знаєте який вогонь буде!!! Потім цей вогонь перекинеться на поле, а там – на дерева, а там – на село. І все це від одного сірника… Що скажете— Ну як?!
БІЛОГОЛОВИЙ Дурний ти і не каєшся!!! І все одним махом спалити?!
РУДОГОЛОВІ Правильно, спалити! А для чого ж тоді ми, сірники?
БІЛОГОЛОВИЙ Для життя… Для життя!
ЧОРНОГОЛОВІ Скаже таке…
Закривається завіса лялькового театру. На сцену живого театру, мокрі від дощу, виходять Татко, Мати та Павлик.
ДЯДЬКО КАЗКАР Ніщо-ніщо не віщувало поганої погоди. А ,тим більше, дощу. Ага, та ще й такого – як із відра! Де вона тільки взялася, та хмара? І якраз посеред степу. Повертатися?.. Ну, про це і розмови не могло бути: стільки готуватися, так чекати… Повертатися?.. Та й до лісу було вже значно ближче. Павлик, і не повірите, навіть зрадів зливі. Добігли. Добігли, начебто, швидко. Але промокли до ниточки.
ТАТКО (скидаючи рюкзак) Назбираємо хмизу… розпалимо вогнище… обсушимося…
МАТИ (скидаючи рюкзак) Допоможи!
ДЯДЬКО КАЗКАР Два рюкзаки сперлися на столітній дуб. Проблем з хмизом не було, та й бути не могло – у лісі ж! Проблеми виникли потім, коли кинулися розпалювати вогнище.
ТАТКО Галю, дай сірники!
МАТИ Не взяв?!
ТАТКО Не взяв… Що, концерт відміняється?..
ПАВЛИК Шановні глядачі! Просимо вас не розходитися…
ТАТКО Ще ти там— Які такі-сякі глядачі?!
МАТИ Не виміщуй на дитині!
ПАВЛИК Та нате вам сірники!
ТАТКО Сірники?!
МАТИ Сірники?!
ПАВЛИК Сірники!
Увага глядачів за допомогою світла та музики переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР. Коментує події Дядько Казкар (за сценою)
ДЯДЬКО КАЗКАР Коли вперіщив дощ, наші сірники, зрозумівши небезпеку, замовкли. Не до розмов, не до чварів. Найважче було першому ряду: вся волога, всі дощові краплі падали спершу на них.
БІЛОГОЛОВИЙ Все. Ось і ліс. Вижили!..
Увага глядачів переноситься на ЖИВИЙ ТЕАТР. Коментує події Дядько Казкар (за сценою)
ТАТКО (скидаючи рюкзак) Назбираємо хмизу… розпалимо вогнище… обсушимося…
МАТИ (скидаючи рюкзак) Допоможи!
ДЯДЬКО КАЗКАР Сім'я Марченків розпочала збирання хмизу на вогнище. Найбільше старався Павлик, забігав найдальше. "Молодець!" — сказали б іншим разом сірники. Але не тепер. Кожний крок хлопчика наражав їх на небезпеку — мокрі дерева так і сипали краплинами… Обійшлося!..
ТАТКО Галю, дай сірники.
МАТИ Не взяв?!
ТАТКО Не взяв… Що, концерт відміняється?..
ПАВЛИК Шановні глядачі! Просимо вас не розходитися…
ТАТКО Ще ти там!.. Які такі-сякі глядачі?!
МАТИ Не виміщуй на дитині!
ПАВЛИК Та нате вам сірники!
ТАТКО Сірники?!
МАТИ Сірники?!
ПАВЛИК Сірники!..
ДЯДЬКО КАЗКАР Татко взяв у Павлика коробку сірників, привідкрив ще більше, довго роздивлявся, наче бачив їх уперше в житті, передав мамі.
ТАТКО Галю, бачиш, різнокольорові…
МАТИ Ага… красиві… у-у-у – холодно!..
ДЯДЬКО КАЗКАР В теплих маминих долонях сірникам було затишно, приємно… Але тривожно: хочеш-не хочеш, а комусь із них доведеться-таки йти на вогнище… Кому хочеться?..
Увага переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР. Коментує ДЯДЬКО КАЗКАР.
ДЯДЬКО КАЗКАР В теплих маминих долонях сірникам було затишно, приємно… Але тривожно: хочеш-не хочеш, а комусь із них доведеться-таки йти на вогнище… Кому хочеться?..
БІЛОГОЛОВИЙ (виривається в перший ряд) Ну, не поминайте лихом…
СІРНИКИ ( всі, хором) Куди ти?!!!
ДЯДЬКО КАЗКАР …але було пізно: Білоголовий вже наполовину вискочив із сірникової коробки…
Увага переноситься на ЖИВИЙ ТЕАТР. Ті ж і Дядько Казкар.
ТАТКО Все готово.
ПАВЛИК Розпалюємо?
ТАТКО Розпалюємо. Сірники.
МАТИ На!
ТАТКО О, дивись, Білоголовий сам напросився…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Першою взялася вогнем спеціально припасена для розпалу газета. Полум'я з неї перейшло на сухе торішнє листя та тонюсінькі гілочки хмизу; потім – на товстіші; а ті, пустивши сльозу, почали розгорятися дедалі більше та більше. Вогнище запрацювало.
Дія третя
Закрита завіса.
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Обсушилися швидко. Та й дощ, як несподівано раптово розпочався, так несподівано раптово і закінчився. Згодом проміння сонця вже нашпилювало на себе листки дерев, нишпорило по кущах та траві. Захрумкотіло вогнище. Відпочинок обіцяв бути славним.
Відкривається завіса ЖИВОГО ТЕАТРУ. Дійові особи діями коментують слова ДЯДЬКА КАЗКАРЯ.
ДЯДЬКО КАЗКАР (на сцені) І, всеодно, день був хвилиною. Ретельно погасивши залишки вогнища – (Дивіться, дітки, як це робиться, учіться, запам'ятовуйте!) – Марченки збиралися додому, в місто. Вже були запаковані три рюкзаки. Так-так, ви не помилилися, саме три. В третьому, також повно-повнісінькому, — гриби: і статні боровики, і мальовничі підберезники, і хитрющі лисички, і безалаберно різнокольорові сироїжки. Нести цей рюкзак, зрозуміло, зобов'язався Павлик.
ПАВЛИК Своя ноша плечей не тягне!
ДЯДЬКО КАЗКАР Вийшли з лісу і лиш тепер помітили звивисту стежечку через неосяжний степ.
ТАТКО Іди по стежці!
ПАВЛИК А ось і дім наш видніється. Правда, тату— Рукою подати…
ТАТКО Ага, кілометрів п'ять будеш подавати. Не зморишся?
ПАВЛИК Я?! Та ніколи в світі!
ДЯДЬКО КАЗКАР Повітря після дощу аж струміло степом. Йшлося напрочуд легко. Легко і думалося…
МАТИ Грибочки славні. Повезло. Спочатку почищу. Сама. Поріжу і засмажу зі сметанкою. Та не без нічого – наварю картопельки! Дістану солоних огірочечків. Хто захоче… На любителя… Від професіонала!
ТАТКО Цікаво, а злітну смугу підшаманять. Говорив же: "Сідайте в кабіну – поскачимо!". Підшаманять…
ПАВЛИК Та ні про що я не думаю – відчепіться!
ДЯДЬКО КАЗКАР Його очі милував, здавалося, безкрайній степ. Він вдивлявся в обрій, на якому з кожним кроком все більшав та більшав їхній дев'ятиповерховий будинок. Наша сірникова коробка, як любив говорити татко. Павлик раз по раз оглядався. Ні, зовсім не на те як ідуть батьки, і не на ліс, котрий віддалявся, наче в казку, не на стежку, а…
ПАВЛИК А не скажу!
Увага переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР.
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Та що ви знову про того вискочку! Знайшли про що!..
СИНЬОГОЛОВІ Подивіться – веселка! Світиться, як Білоголовий наш…світився…
ЧЕРВОНОГОЛОВІ А ось і зоря прокльовується… Та подивіться ж!
ЖОВТОГОЛОВІ О, а ось і скирда!
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ А підпалити її, га?.. Знаєте який вогонь буде!!! Потім цей вогонь перекинеться на поле, а там – на дерева, а там – на село. І все це від одного сірника… Що скажете? Ну як?!
ЗЕЛЕНОГОЛОВІ Дурний ти, і не каєшся!
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Ви чули?! Ні, ви чули?!
ДЯДЬКО КАЗКАР …закричав, аж заричав Старший Червоноголовий, намагаючись привернути до себе увагу.
ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Е-ех-х!.. Вирватися б звідси, я себе прославив би! Бачете, скирта?..
ЖОВТОГОЛОВІ Бачимо,ну,жовта…
ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ А підпалити її, га?! Знаєте який вогонь буде!!! Потім цей вогонь перекинеться на поле, а там – на дерева, а там – на село. І все це від одного сірника… Що скажете— Ну як?!
БІЛОГОЛОВИЙ Дурний ти і не каєшся!!! І все одним махом спалити?!
РУДОГОЛОВІ Правильно, спалити! А для чого ж тоді ми, сірники?
БІЛОГОЛОВИЙ Для життя… Для життя!
ЧОРНОГОЛОВІ Скаже таке…
Закривається завіса лялькового театру. На сцену живого театру, мокрі від дощу, виходять Татко, Мати та Павлик.
ДЯДЬКО КАЗКАР Ніщо-ніщо не віщувало поганої погоди. А ,тим більше, дощу. Ага, та ще й такого – як із відра! Де вона тільки взялася, та хмара? І якраз посеред степу. Повертатися?.. Ну, про це і розмови не могло бути: стільки готуватися, так чекати… Повертатися?.. Та й до лісу було вже значно ближче. Павлик, і не повірите, навіть зрадів зливі. Добігли. Добігли, начебто, швидко. Але промокли до ниточки.
ТАТКО (скидаючи рюкзак) Назбираємо хмизу… розпалимо вогнище… обсушимося…
МАТИ (скидаючи рюкзак) Допоможи!
ДЯДЬКО КАЗКАР Два рюкзаки сперлися на столітній дуб. Проблем з хмизом не було, та й бути не могло – у лісі ж! Проблеми виникли потім, коли кинулися розпалювати вогнище.
ТАТКО Галю, дай сірники!
МАТИ Не взяв?!
ТАТКО Не взяв… Що, концерт відміняється?..
ПАВЛИК Шановні глядачі! Просимо вас не розходитися…
ТАТКО Ще ти там— Які такі-сякі глядачі?!
МАТИ Не виміщуй на дитині!
ПАВЛИК Та нате вам сірники!
ТАТКО Сірники?!
МАТИ Сірники?!
ПАВЛИК Сірники!
Увага глядачів за допомогою світла та музики переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР. Коментує події Дядько Казкар (за сценою)
ДЯДЬКО КАЗКАР Коли вперіщив дощ, наші сірники, зрозумівши небезпеку, замовкли. Не до розмов, не до чварів. Найважче було першому ряду: вся волога, всі дощові краплі падали спершу на них.
БІЛОГОЛОВИЙ Все. Ось і ліс. Вижили!..
Увага глядачів переноситься на ЖИВИЙ ТЕАТР. Коментує події Дядько Казкар (за сценою)
ТАТКО (скидаючи рюкзак) Назбираємо хмизу… розпалимо вогнище… обсушимося…
МАТИ (скидаючи рюкзак) Допоможи!
ДЯДЬКО КАЗКАР Сім'я Марченків розпочала збирання хмизу на вогнище. Найбільше старався Павлик, забігав найдальше. "Молодець!" — сказали б іншим разом сірники. Але не тепер. Кожний крок хлопчика наражав їх на небезпеку — мокрі дерева так і сипали краплинами… Обійшлося!..
ТАТКО Галю, дай сірники.
МАТИ Не взяв?!
ТАТКО Не взяв… Що, концерт відміняється?..
ПАВЛИК Шановні глядачі! Просимо вас не розходитися…
ТАТКО Ще ти там!.. Які такі-сякі глядачі?!
МАТИ Не виміщуй на дитині!
ПАВЛИК Та нате вам сірники!
ТАТКО Сірники?!
МАТИ Сірники?!
ПАВЛИК Сірники!..
ДЯДЬКО КАЗКАР Татко взяв у Павлика коробку сірників, привідкрив ще більше, довго роздивлявся, наче бачив їх уперше в житті, передав мамі.
ТАТКО Галю, бачиш, різнокольорові…
МАТИ Ага… красиві… у-у-у – холодно!..
ДЯДЬКО КАЗКАР В теплих маминих долонях сірникам було затишно, приємно… Але тривожно: хочеш-не хочеш, а комусь із них доведеться-таки йти на вогнище… Кому хочеться?..
Увага переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР. Коментує ДЯДЬКО КАЗКАР.
ДЯДЬКО КАЗКАР В теплих маминих долонях сірникам було затишно, приємно… Але тривожно: хочеш-не хочеш, а комусь із них доведеться-таки йти на вогнище… Кому хочеться?..
БІЛОГОЛОВИЙ (виривається в перший ряд) Ну, не поминайте лихом…
СІРНИКИ ( всі, хором) Куди ти?!!!
ДЯДЬКО КАЗКАР …але було пізно: Білоголовий вже наполовину вискочив із сірникової коробки…
Увага переноситься на ЖИВИЙ ТЕАТР. Ті ж і Дядько Казкар.
ТАТКО Все готово.
ПАВЛИК Розпалюємо?
ТАТКО Розпалюємо. Сірники.
МАТИ На!
ТАТКО О, дивись, Білоголовий сам напросився…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Першою взялася вогнем спеціально припасена для розпалу газета. Полум'я з неї перейшло на сухе торішнє листя та тонюсінькі гілочки хмизу; потім – на товстіші; а ті, пустивши сльозу, почали розгорятися дедалі більше та більше. Вогнище запрацювало.
Дія третя
Закрита завіса.
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Обсушилися швидко. Та й дощ, як несподівано раптово розпочався, так несподівано раптово і закінчився. Згодом проміння сонця вже нашпилювало на себе листки дерев, нишпорило по кущах та траві. Захрумкотіло вогнище. Відпочинок обіцяв бути славним.
Відкривається завіса ЖИВОГО ТЕАТРУ. Дійові особи діями коментують слова ДЯДЬКА КАЗКАРЯ.
ДЯДЬКО КАЗКАР (на сцені) І, всеодно, день був хвилиною. Ретельно погасивши залишки вогнища – (Дивіться, дітки, як це робиться, учіться, запам'ятовуйте!) – Марченки збиралися додому, в місто. Вже були запаковані три рюкзаки. Так-так, ви не помилилися, саме три. В третьому, також повно-повнісінькому, — гриби: і статні боровики, і мальовничі підберезники, і хитрющі лисички, і безалаберно різнокольорові сироїжки. Нести цей рюкзак, зрозуміло, зобов'язався Павлик.
ПАВЛИК Своя ноша плечей не тягне!
ДЯДЬКО КАЗКАР Вийшли з лісу і лиш тепер помітили звивисту стежечку через неосяжний степ.
ТАТКО Іди по стежці!
ПАВЛИК А ось і дім наш видніється. Правда, тату— Рукою подати…
ТАТКО Ага, кілометрів п'ять будеш подавати. Не зморишся?
ПАВЛИК Я?! Та ніколи в світі!
ДЯДЬКО КАЗКАР Повітря після дощу аж струміло степом. Йшлося напрочуд легко. Легко і думалося…
МАТИ Грибочки славні. Повезло. Спочатку почищу. Сама. Поріжу і засмажу зі сметанкою. Та не без нічого – наварю картопельки! Дістану солоних огірочечків. Хто захоче… На любителя… Від професіонала!
ТАТКО Цікаво, а злітну смугу підшаманять. Говорив же: "Сідайте в кабіну – поскачимо!". Підшаманять…
ПАВЛИК Та ні про що я не думаю – відчепіться!
ДЯДЬКО КАЗКАР Його очі милував, здавалося, безкрайній степ. Він вдивлявся в обрій, на якому з кожним кроком все більшав та більшав їхній дев'ятиповерховий будинок. Наша сірникова коробка, як любив говорити татко. Павлик раз по раз оглядався. Ні, зовсім не на те як ідуть батьки, і не на ліс, котрий віддалявся, наче в казку, не на стежку, а…
ПАВЛИК А не скажу!
Увага переноситься на ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР.
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Та що ви знову про того вискочку! Знайшли про що!..
СИНЬОГОЛОВІ Подивіться – веселка! Світиться, як Білоголовий наш…світився…
ЧЕРВОНОГОЛОВІ А ось і зоря прокльовується… Та подивіться ж!
ЖОВТОГОЛОВІ О, а ось і скирда!
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ А підпалити її, га?.. Знаєте який вогонь буде!!! Потім цей вогонь перекинеться на поле, а там – на дерева, а там – на село. І все це від одного сірника… Що скажете? Ну як?!
ЗЕЛЕНОГОЛОВІ Дурний ти, і не каєшся!
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ Ви чули?! Ні, ви чули?!
ДЯДЬКО КАЗКАР …закричав, аж заричав Старший Червоноголовий, намагаючись привернути до себе увагу.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білоголовий сірничок, Нагорняк Володимир», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Білоголовий сірничок, Нагорняк Володимир» жанру - 💙 Класика:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Білоголовий сірничок, Нагорняк Володимир"