Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Утрачений рай, Джон Мільтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Утрачений рай" автора Джон Мільтон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 75
Перейти на сторінку:
мислячі особистості, а письменників і досі наснажує на оригінальні звершення – як роман «Овід» Етель Войнич, новела «Перед лицем Судії» Сомерсета Моема чи навіть повість «Володар мух» Вільяма Голдінга.

На часі український переклад. Сподіваюся, що пропонована спроба «Утраченого раю», до певної міри, покаже масштабність поетичного мислення, діапазон тональностей і барокову щедрість образів та асоціацій у цьому творі. Книгу першу, після 25 рядків заспіву, можна окреслити так: «бунтарсько-демонічна, а також архітектурна». Тут одвічну непокору авторитарній владі й навальні пристрасті, котрі бушують у людській природі, втілено в образах Сатани, язичеських богів і похмурих біблійних посилань та схоплено у форми архітектурної пластики – гри контурів, ліній, об'ємів, пропорцій чи й прямих будівельних пасажів, як-от оповідь про Пандемоніум.

Скажімо, Восьма книга «Утраченого раю» може бути окреслена як «астрономічно-людинотворча і любовна». У ній поетичне поєднання космічних узагальнень і відчутної на дотик конкретности геніально виражає «творення» Людини (себто її вихід із тваринного світу) як порив до прямої ходи і погляду вгору, до все ширших обріїв спостереження й діяльности та жадобу пізнання й самоусвідомлення у повному загадок світі навкруги та й у нас самих. Цей останній аспект завдає клопоту вже й Першій Людині («Адам» – по-давньоєврейському просто «Людина») і змушує червоніти її докторального співбесідника – ангела. Бо як же так: без «приземленого», «нижчого», «підпорядкованого» і т. д., що його прекрасним і непереборно-принадним людським утіленням виступає Єва (по-давньоєврейському «Життєдайна»), без примітивних пестощів не дається життя з найпідесенішими пориваннями. Отже, все в людині піднесене, чи не так? – Мілтон наближається до тези, яка потім стане лейтмотивом поезії Волга Вітмена.

Утім, прозовий переказ чи коментування високої поезії мало що дає – як переказування «своїми словами» симфонічної музики. Вона живе у безпосередньому сприйнятті, хай навіть виконана не на авторських інструментах. Якщо покладений на інструменти іншої мови й культури «Утрачений рай» не діє безпосередньо як жива поезія, тоді даруйте: винен не Мілтон а переклад, і треба звертатись до першотвору – кому це доступно. Коли й тоді поезія «Утраченого раю» мертва для читача – то вже нема ради. Одне з двох: або до нього належно не доходить англійська мова (у Мілтона дещо незвична, як на сучасне вухо), або ж він не підготовлений для сприймання симфонічної поезії.

Примітки й пояснення можуть поглибити, увиразнити чи розширити естетичне сприйняття, якщо воно є; з другого боку, вони його розпорошують, отже, послаблюють. Можна читати, й не поглядаючи в примітки, поки натрапляєш на щось незрозуміле. Найкраще б сприйняти двічі: з примітками і без них – побажання, на жаль, надмірне в умовах сучасного цейтноту. Зрештою, ті примітки обтяжують лише початок «Утраченого раю». Для інших книг потреба у поясненнях набагато менша.

І останнє. Разом з перекладом, мабуть, уперше пропонується для фотографічної публікації виразний барельєфний портрет Джона Мілтона, викарбуваний в обрамленні барокового орнаменту на декоративному бронзовому тарелі майже півметрового діаметра. Цей старовинний таріль, напевно, має цікаву і, поки що, загадкову історію, котра, – судячи з великих цифр, що врівноважують на тарелі написання MILTON, могла початись іще в 1648 році. Тоді Мілтон відзначав своє 40-річчя і вирішив повністю віддатись революції, занехаявши інші заняття. У тому ж році революційна армія англійського парламенту остаточно розгромила королівське військо і полонила короля. Тоді ж, охоплена визвольною війною Україна, урочисто вітала переможні війська Хмельницького в Києві.

…Великий бронзовий таріль з портретом Мілтона десь метався у вихрах війн, революцій та експропріацій, тихенько котився стежинами фамільних спадкувань і, кінець кінцем, став одним із стимулів перекладання «Утраченого раю» українською мовою.

Олександр Жомнір, м. Ніжин

КНИГА ПЕРША

КОРОТКИЙ ВИКЛАД

Книга Перша подає, коротко на початку, весь сюжет: непокору Чоловіка та як він через це втрачає Рай, де його був поселив Бог; потім заторкує первісну причину падіння Людини – Змія, а чи, радше, Сатану в зміїній подобі: цей-бо, повставши супроти Бога й переманивши на свій бік чимало ангельських легіонів, був, волею Господа, вигнаний з Небес і скинутий у найглибшу Прірву. Переповівши цю подію, поема хутко переходить у самісіньку гущу відступників, показуючи Сатану з його прибічниками вже повергнутими у Пекло – але не в Центр (адже тут можна припустити, ніби небеса й землю ще не створено, а тому, звісно, цю останню ще й не проклято), але в закуток щонайтемнішої пітьми, яку найдоречніш буде назвати Хаосом: отут Сатана, лежачи зі своїм воїнством на поверхні палаючого озера, приголомшений, ошелешений громом-блискавицею, за якийсь час оговтується від свого сум’яття і прикликає до себе того, хто, найближчий до нього за званням і достоїнством, лежав поруч; вони радяться, як їм бути після того їхнього злощасного падіння. Сатана будить усі свої воїнства, що також доти лежали, як і він сам, приголомшені. Вони підводяться, шикуються в бойові лави, лунають імена головних їхніх ватажків, а ті ж імена відповідні ідолам, що згодом стануть відомі в Ханаані й довколишніх краях. Сатана звертається до свого сукупного воїнства з промовою, втішаючи його словами надії на відвоювання Небес, але насамкінець звіщає їх про новий світ та про таку нову істоту, яку треба створити, відповідно до стародавнього небесного пророцтва чи то звіту. Думка багатьох старожитніх Отців була така, що саме заради цього видимого створіння й заіснували попередньо Ангели. Сатана скликає загальну раду, аби з’ясувати суть того пророцтва й вирішити, як із ним бути. Його спільники тут-таки й пробують це зробити. Стовпотворіння: зненацька вибудований осідок Сатани зводиться із самого Дна; там засіли, зібравшись на свою раду, пекельні Старшини.

Про найдавніший людський той Непослух

І древа забороненого плід,

Що смак його на Землю Смерть накликав

І лихоліття, і утрату Раю,

Аж до великого пришестя Мужа,

Що нам Едем поверне, – заспівай,

Благословенна Музо. Як колись

В Народі обраному Пастуха

Ти на горі Синаї научила

Розповісти, як поставав сей світ

Із Хаосу, чи потім на Сіоні

Пророків просвітила, – поможи

Піднятися й моїй зухвалій Пісні

Од Гелікону вище і повідать

Про недоступне досі Письменам.

А ще більш Ти, о Духу, що у людях

Цінуєш над святині серце чисте,

О, надихни мене, Предвічний! Крила

Могутні розпростерши, наче голуб,

Над мертвою Безоднею, Ти в тьму

Її зронив тепло життя. Ожить

Дозволь померлому і засіяти

Погаслому в мені. Хай Провидіння

Освятить щедро мій великий

1 2 3 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Утрачений рай, Джон Мільтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Утрачений рай, Джон Мільтон"