Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Дівчинка росла дуже спокійна, невибаглива, лише часто зітхала і плакала, чекаючи Спасителя. У неї був милий вираз обличчя, серйозний, з належною гідністю. Мати і батько обходилися з нею надзвичайно дбайливо і ніжно, інколи брали свою святу донечку і вивозили її на прогулянку у квітучі сади і луки. Марія дуже любила квіти і часом лежала серед них, милуючись срібним мереживом хмаринок, за якими був Бог, до якого линуло її маленьке серденько. Заговорила вона у півтора роки, намагаючись виявити свою любов і шану до батьків. Вже у два роки Марія почала виявляти особливу жалість і милосердя до убогих. Вона випрошувала у батьків щедру милостиню для бідних, ділилась з ними власною їжею. Вважала обов'язком для всіх заможних допомагати бідним і знедоленим, повернути бідним хоча б частину того, що мають багаті. Молячись за ближніх, благала милосердя у Бога для бідних і нещасних.

У два роки Йоаким хотів віддати доньку до храму, та Анна переконала чоловіка відкласти це на рік. За цей час вона підготує дочку до посвячення Богу, що її місце у храмі. З великою охотою Марія бралась до науки, одержавши від Всевишнього повне знання про всю світобудову, вона дозволяла щоб її повчали так, якзвичайних людських дітей, при цьому виявляючи велику покору і послух.

Завершувався третій рікжиття Марії, Анна мала виконати обіцянку, дану Всевишньому віддати Марію на службу йому до Єрусалимського храму. Марія вже за пів року стала готувати матір до розлуки, говорила про найбільше бажання жити у цьому храмі. Краялося материнське серце, яка ще не встигла натішитися своєю донечкою, вона б умерла від свого глибокого жалю, якби Господь не підтримував її. У тяжкому горі вона промовляла до свого дитяти: "Як довгі роки прагнула цього щастя, і як не натішившись мушу розлучатися з нею, але хай здійсниться Божа воля!" Свята Анна з любов'ю шила і в'язала своєму дитятку одіж, щоб вистачило їй на довгі роки перебування у храмі.

За декілька днів перед тим, як мала Марія відійти до храму, Анна отримала видіння Господа, який нагадав їй про час відходу Марії до храму. Марія подякувала за цю велику ласку, що Господь приймає її до свого дому. Порадившись, подружжя з великим сумом призначило день відходу доні до

храму. Розлука розривала їх серця, але вони спорядили Марію до храму. Був світлий сонячний день, коли вулицями Єрусалима йшла велична процесія, серед якої була Марія — у святкових білосніжних шатах, прикрашена цвітом ніжної лілеї. Твердо йшла маленька дівчинка, схожа на світлоносного Ангела, до храму. Крім батьків і свояків, які прибули з Назарету, Марію супроводжували дівчатка із запаленими свічками і ціла армада небесних Ангелів, які співали гімни і подячні молитви своїй улюблениці. Мати і батько завели Марію до храму і заглибились у щиру молитву до Господа. Лише Марія побачила небесне сяйво, що заповнило храм, і почула голос Найвищого: ''Прийди, моя Улюблена, моя Дружино, прийди до Мого храму, Я бажаю чути Твій голос хвали і служіння". Помолившись, батьки передали свою Дитину в руки священника, отримали благословення і пройшли до храмових будинків, де проживало багато дівчат, яких виховували у доброчесності і відлюдді, аж поки вони досягнуть подружнього віку.

П'ятнадцять східців вели до входу у це приміщення. Всі священники зійшли вниз, щоб привітати святе Дитя. За законом один із них, нижчий званням, поставив її на першу сходинку. Марія обернулась і схилилася перед батьками, цілувала їм руки, просила благословення. Вони поблагословили її, і вона відразу збігла на гору, ні разу не озираючись на батьків. Навіть священники почудувались такій величі і непохитній волі. Священники привели її до інших дівчаток, призначили їй вихователів, серед них була пророчиця Анна, яка стане для Марії на довгі роки великим другом, вчителем і охоронницею. "Моя доню, — сказала вона, — ти знайдеш у мені добру матір, я подбаю про тебе і твою освіту з найбільшою старанністю". З покорою і смиренням звернулась Марія до дівчаток, привітала і попросила, щоб вони, вже більш обізнані з обов'язками, навчали її і вказували їй на хиби.

Як і всім учням їй призначили місце, — велику нішу, яка виглядала, як маленька кімнатка, місце для занять, молитов. Залишившись на самоті, вона дякувала Господові за велику ласку і попросила дванадцять ангелів із охорони піти до батьків і розрадити їх у терпінні й самотності.

НЕБЕСНИЙ ВІЗИТ

Солодке захоплення відчула Марія, коли Господь покликав її до Небесного візиту. Дитя наповнилось Божественним світлом і силою, що вдосконалило її здібності.

У супроводі святих Ангелів, в середині сяючого почету Небесне дитя було принесене з тілом і душею до Неба, де Пресвята Трійця прийняла Марію з великим задоволенням і прихильністю. Вона припала ниць, прославляючи Господа в найбільшій пошані і покорі. Божественне світло змінило її, своїм внутрішнім зором Марія побачила Лице самого Бога і почула його голос: "Хто йде за мною не ходить у темряві! Я бажаю, щоб ти, Моя Вибрана, була свідком тих скарбів, які я тримаю, щоб піднести покірних, збагатити бідних, підняти дух пригноблених, винагородити за все, що смертні вчинять і витерплять заради Мого імені". Марія подякувала за благословення і за ласку терпіть і трудитися для Божої Слави і виголосила чотири обіти: невинності, убогості, послуху й довічного замкнення у храмі. Так Марія відреклася прив'язання до земних і сотворених речей. Вона зобов'язалась до послуху заради Бога. Згодом ясне видіння Бога припинилось.

Серафими за Божим наказом приступили до неї, одягли в розкішну мантію, опоясали поясом з мерехтливих кольорових камінців, що розкривали непорочну чистоту і героїчні чесноти її душі, одягли красиве намисто із трьома великими самоцвітами, які символізували Віру, Надію і Любов. Сім перснів дивовижної краси прикрашали її рученята, так Святий Дух довів всіх до відома, що він збагатив її у найвищій вірі своїми дарами. Пресвята Трійця коронувала її голівку царською діадемою, оздобленою найдорожчими самоцвітами, вирізняючи її як Царицю Неба. Сяючу білу одежу ангелів прикрашали написи із щирого золота: "Марія, дочка Бога Отця, дружина Святого Духа, Матір Правдивого Світла". У цей час пролунав голос Найвищого: "Ти будеш моєю Дружиною, нашою Улюбленою і Вибраною з посеред усіх створінь на всю вічність, Ангели будуть тобі служити, всі народи і покоління назвуть тебе благословенною". (Лука 1, 48)

Так цариця Марія відсвяткувала свої пишні заручини і Святий Дух прийняв її як єдину дружину, надав найвищу гідність. На що вона відповіла найтеплішими словами і попросила Божої милості для людей і про найшвидший прихід Єдинородного Спасителя і щоб люди пізнали його. А ще просила Божої ласки для своїх батьків. І лунали прекрасні пісні в похвалу Найвищому, потім ангели занесли її в храм, на місце, яке займала.

Марія почала виконувати свої обіцянки Господу і відразу віддала виховательці всі речі, які отримала від матері, за винятком кількох книг і одежин, щоб та роздала їх бідним. Пророчиця Анна схвалила її вчинок і вирішила подбати про Дитину особливим чином. Порадившись із первосвящеником, Анна виробила правила для щоденного життя. Так Марія отримала повну свободу від земних прив'язань, не бажаючи нічого крім гарячої любові до Бога і власного самопониження.

НАВЧАННЯ В ЄРУСАЛИМСЬКІЙ СВЯТИНІ

У храмі її охороняв архангел Гавриїл. Він приносив їжу, часто вів з нею довгі бесіди, які просвіщали святу Марію. І весь час вона благала про прихід Месії у цей світ. Священники виробили чіткий план, за яким повинно проходити все життя. День вона починала на світанку з подячної молитви на честь Господа, за потреби Його святого храму. Молитва тривала до дев'ятої години. Далі починалось прибирання храму, рукоділля, вишивання святкового одягу для очільників храму. Крім обов'язкових Марія виконувала безліч робіт не передбачених розпорядком дня. Вона вирізнялась серед інших дівчаток тим, що служила Господу до самозабуття, намагалась прислужитись всім, хто її оточував: прибирала кімнати де жили дівчатка, мила посуд, прала. Всю роботу виконувала старанно і швидко. З дня народження знала і розуміла Божі таємниці, тим паче старанно виконувала всі церемонії, не оминала нагоди попросити благословення в учительки, поцілувати її руки. Марія була такою згідливою, товариською, готовою услужити кожній дівчині у храмі, вирізнялась красою, ввічливістю, що всі були нею зачаровані. Дівчинка була невибагливою у їжі, їла дуже мало, небагато спала, та до сну відходила в час визначений для послуху. На убогій лежанці в оточенні серафимів і ангелів-хранителів роздумувала над Божими справами. Багато читала це були святі писання та книги старовинних пророків. Цариця Неба ввесь час вдосконалює свої моральні чесноти. Глибинна віра у Пресвятої Діви мала надолужити недостачу віри цілого людства, тому має більше права називатися Матір'ю вірних і віри. Святий Дух називає її Матір'ю прекрасної любові і святої надії (Екл. 24,25). Світила вона немов сонце в прекрасній і бездоганній любові!

ВИПРОБУВАННЯ СМЕРТЮ БАТЬКА

Велике випробування випало маленькій Марії це повідомлення від Господа про день і годину відходу її батька. Це сталося після шести місяців перебування у храмі. Йоакиму тоді було вісімдесят років. Вона попросила дванадцять ангелів чатувати біля постелі батька, розраджувати його в недузі, при чому він мав ласку навіть бачити їх. Перед відходом Господь відкрив йому найбільшу таїну, що його донька Марія народить Месію, Спасителя світу і відновить те, що людський рід втратив через перший гріх, бо вона є високою горою, на якій буде заснований і побудований новий Закон милосердя. Дружина його Анна в цей час стояла в головах ліжка, все чула і розуміла. Помер він смертю достойною святих. По смерті чоловіка свята Анна переселилася до Єрусалима, щоб бути ближче до доньки.

На Марію чекали нові випробування. Господь припинив видіння, якими він удостоював її до цих пір. Навіть ангели перестали являтись, лише незримо оточували і берегли. Марія відчула себе покинутою і забутою, хоч не пов'язала цих подій із згодою Господа на випробування терпіння. Дівчина гаряче молилась до Всевишнього, благаючи простити невдячність, бо її душа марніє в огірчинні.