Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Плането, я тут. Три дні на шляху до світлого прийдешнього, Валя Sen 📚 - Українською

Читати книгу - "Плането, я тут. Три дні на шляху до світлого прийдешнього, Валя Sen"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Плането, я тут. Три дні на шляху до світлого прийдешнього" автора Валя Sen. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
День другий. Фабрично-заводське навчання

З самого ранку не було настрою. Оля ненавиділа гімн Радянського Союзу, що рівно в шість годин кожного ранку звучав із місцевого радіо і будив дівчат в гуртожитку. Єдина радість, що надворі березень і вода у відрі не замерзла, як це було взимку.

Перша зима в чужому місті для дівчат із села стала дуже важкою. Піч, яка стояла на першому поверсі гуртожитку майже не давала тепла, тим більше на другий поверх. Дров і вугілля було обмаль і їх весь час економили. Вночі дівчата підтягували ліжка, лягали, тісно притискуючись одна до одної й гріючи себе і сусідок. Але це часто не допомагало. Згадувати зиму не хотілося, бо шкіра відразу покривалася сиротами й на очі наверталися сльози.

- Оля, ти чула, що Петра спіймали? – почула шепіт сусідки Наді

- Ні, і що тепер з ним буде? – так само пошепки відповіла Оля

- Його буде трибунал судить. Сказали, що показовий суд повинен бути, щоб інші не втікали. Нас теж заставлять йти на суд.

- Але ж він нічого поганого не зробив. Просто хотів поїхати додому – обурювалася Оля

- Це, щоб ми всі не повтікали, їм треба когось покарати

- Падйо-о-ом! – почули дівчата гучний і неприємний голос коменданта

- Як я його ненавиджу, як я всіх їх ненавиджу – прошепотіла Оля

- Т-с-с – злякано просичала Надя. – Тут навкруг вуха є. Будь обережна.

Після цих слів Надя зіскочила із ліжка і почала швидко одягатися. Оля теж нехотя піднялася.

          На вмивання й одягання дівчатам давали десять хвилин. Потім сніданок і після цього воєнно-політична підготовка.

Дівчата, запнуті в коричневі хустки, з блідими обличчями й зляканим поглядом вийшли у двір, де після вчорашнього весняного дощу стояла величезна калюжа, яка по краях зашерхла тоненькою кірочкою льоду.

- Стро-о-йся-я-я! – від цього окрику політрука, якого між собою називали «лютим», група здригнулася і нехотя почала формувати колону. При цьому дівчата змушені були заходити у калюжу у своїх стареньких гумових чоботях. Не у всіх були й шкарпетки. В декого чобітки були порвані, тож миттєво набирали всередину крижаної води. Коли група вишикувалася в колону по двоє, «лютий» прокричав:

- За-а-пєва-а-й!

«Вставай страна огромная…» заспівала одна із дівчат. Всі інші хором підхопили пісню.

          Коли перші в колоні вийшли з калюжі, а більша частина дівчат знаходилися посередині цієї баюри, «лютий» прокричав

- Ложі-і-сь! – спів стих і дівчата мовчки лягли у багнюку, проклинаючи про себе всі ці воєнно-політичні заняття.

Політрук задоволено посміхався, насолоджуючись владою над беззахисними сільськими дівчатками.

Після такої підготовки «лютий» наказав дівчатам зібратися в красному уголку*, де буде проведено показовий суд над двома злочинцями.        

          Хлопців і дівчат зі школи фабричного навчання зігнали в зал. Стільців не вистачило на всіх, отже багато стояли попід стіною, чекаючи на суд.

Нарешті під конвоєм завели двох чотирнадцятирічних хлопців. Одним з них був Петро з Оліного села, а другого вона не знала. За те, що хлопці намагалися поїхати додому, до матерів, їх, як страшних злочинців, охороняли двоє воєнних з револьверами. Хлопців визнали воєнними злочинцями. П’ять років у штрафному батальйоні – саме такий показовий вирок було винесено цим дітям.

Коли оголосили вирок, Петро закрив обличчя руками й стояв так, здригаючись в риданнях, поки його не штовхнув конвоїр. Про подальшу долю тих хлопців Оля так і не взнала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Плането, я тут. Три дні на шляху до світлого прийдешнього, Валя Sen», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Плането, я тут. Три дні на шляху до світлого прийдешнього, Валя Sen"